Україна
Господарський суд Чернігівської області
м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.7-99-18
Іменем України
09.02.09. Справа № 15/175/28 (2/166).
Позивач- Військовий прокурор Чернігівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, 03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6.
До відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю „Багатопрофільна фірма „Саратон”, 14007, м. Чернігів, вул. Калініна, 10.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Концерн Військторгсервіс”, 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28 а.
Про виселення в примусовому порядку з приміщень, які перебувають в державній власності.
Суддя Федоренко Ю.В.
Представники сторін:
Від позивача -не з”явився.
Від відповідача -Павленко С.В., дов. від 02.06.08.
Третя особа -Медецький М.Л., дов. від 18.11.08.
Представник прокуратури -Вторих Р.І.
Рішення прийняте після перерви яку оголошено на підставі ст.77 ГПК України.
Заявлено позов про зобов”язання товариство з обмеженою відповідальністю „Багатопрофільна фірма „Саратон” звільнити не житлові приміщення, які були предметом договору № 140/5-1219 від 11.12.02 загальною площею 690,3 кв. м., що розташовані у м. Чернігові, вул. Шевченка, 55; та про зобов”язання ТОВ „Багатопрофільна фірма „Саратон” передати Міністерству оборони України як власнику державне майно, яке було предметом договору № 140/5-1219 від 11.12.02 згідно акту приймання передачі майна у порядку, визначеному п.2.5 договору та в стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням сторонами договору оренди вимог закону щодо надання на погодження до регіонального відділення Фонду державного майна України відповідних документів та отримання дозволу на укладення договору оренди, закінченням строку договору оренди, порушенням відповідачем умов договору та закону які зобов”язують його в разі закінчення терміну дії договору повернути орендодавцеві його майно, порушенням прав позивача в частині користування належним йому майном, нанесенням збитків державі.
Додаткове обґрунтування позовних вимог прокурором викладено в письмових поясненнях від 24.01.09 у яких він посилається на те, що не звільнення відповідачем після закінчення строку дії договору орендованих приміщень заважає власнику майна ( позивачу у справі ) отримувати доходи від оренди у повному розмірі, третя особа не є власником орендованого майна і це майно закріплене за нею на праві оперативного управління.
Відповідач позов не визнав та вказує, що ним своєчасно сплачується орендна плата за рахунками, які виставляє йому орендодавець, прийняття рішення Міністерством оборони України щодо відчуження вказаного майна, вважає, що висновки прокурора про нанесення шкоди державі нічим не обґрунтовані.
Третя особа надала письмові пояснення у яких посилається на те, що майно, яке є предметом спору, перебуває у неї на балансі і має передаватись третій особі як балансоутримувачу даного майна на праві господарського відання і орендодавця за договором.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, третьої особи, суд встановив наступне.
11.12.02між Головним управлінням торгівлі тилу Міністерства оборони України ( Орендодавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Багатопрофільна фірма „Саратон” ( Орендар ) укладено договір № 140/5-1219 оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності.
За умовами договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно -приміщення на І і ІІ поверсі будівлі „Кафе”, у складській споруді, в кіосках, гаражі та літньому майданчику площею 690,3 кв. м., розміщене за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 55, а також обладнання 34 одиниці ( 7 найменувань ), вартість якого становить приміщень будівель і споруд 84423,7 грн., обладнання -11906,44 грн. всього загальною вартістю 96 330,14 грн.
За умовами договору Орендар зобов”язався у разі припинення договору оренди повернути Орендодавцю орендоване майно в належному стані не гіршому, ніж на час передачі його в оренду з врахуванням нормального фізичного зносу ( п.5.5 договору ).
Договір сторонами укладено строком дії з 02.01.03 по 02.01.08 ( п.10.1 договору ).
02.01.03 представниками сторін підписано акт прийому передачі не житлових приміщень в оренду за яким Орендар прийняв не житлове приміщення в м. Чернігові, вул. Шевченка, 55 загальною площею 690,3 кв.м. вартістю 84423,7 грн. та обладнання 34 одиниці ( 7 найменувань ) вартістю 11906,44 грн., всього загальною вартістю 96330,14 грн.; а також додатковий акт прийому передачі нежитлових приміщень за яким Орендар прийняв не житлове приміщення по вул. Шевченка, 55 у м. Чернігові загальною площею 8,3 кв.м. вартістю 1021,73 грн.
Об”єкти нерухомості, які є предметом договору, належать до державної власності і зареєстровані за державою в особі Міністерства оборони України, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно.
Згідно з наказом Міністра оборони України № 47 від 31.01.06 „Про реорганізацію Головного управління Тилу Міністерства оборони України” державне господарське об”єднання „Концерн „Війсьторгсервіс” визначений правонаступником усіх майнових прав та обов”язків Головного управління Тилу Міністерства оборони України; основні фонди та оборотні кошти, інші цінності Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України, що реорганізується, закріплено за державним господарським об”єднанням „Концерн „Військторгсервіс” на праві господарського відання згідно із затвердженими передавальними актами як внески до статутного фонду.
За актом приймання -передачі основних фондів від Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України до Концерну „Війсьторгсервіс” останній прийняв такі основні фонди по вул. Шевченка, 55 у м. Чернігові: кафе „Гусар”, кіоск, кіоск „Шашличний”, складське приміщення ( гараж ), літній майданчик, склад ( старе приміщення ), загальною площею 1509,1 м. кв.
Закріплення позивачем орендованого майна за третьою особою здійснено у відповідності з частиною 2 ст. 2 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних силах України” якою передбачено, що Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами ( у разі їх формування, переформування ), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.
01.03.06 укладено додаткову угоду до договору за якою сторони домовились у тексті договору замінити Головне управління Тилу Міністерства оборони України на державне господарське об”єднання „Концерн „Військторгсервіс”.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 22.01.08 по справі 13/163/3/3/2 за позовом заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області до відповідачів: Державного господарського об”єднання „Концерн „Військторгсервіс”, ТОВ „Саратон” про визнання недійсним договору №140/5 -1219 від 11.12.02 встановлено, що при укладені вказаного договору оренди були порушені вимоги закону щодо отримання дозволу Фонду державного майна або його регіонального відділення, не був погоджений акт оцінки, при проведенні оцінки представники Фонду не приймали участі. У позові відмовлено повністю в зв”язку з тим, що на момент винесення рішення договір та додатки до нього припинили свою дію.
Факт припинення дії договору підтверджується також заявами третьої особи від 24.12.07 за № 2578/9-юр, 28.11.07 за № 2434/9-юр, листами відповідача від 19.02.08 №45, 09.07.08 № 14, актом перевірки дотримання вимог законодавства при використанні державного майна, що знаходиться на балансі Державного господарського об”єднання „Концерн „Війсьтиоргсервіс” від 02.04.08.
Оплата відповідачем за фактичне користування майном після закінчення строку дії договору підтверджується рахунками третьої особи та копіями платіжних доручень про сплату орендної плати ( а.с. 58-75 ) і не суперечить закону.
Згідно з п.7.3 статуту Концерну „Військторгсервіс”, який затверджено наказом Міністра оборони України від 25.06.05 № 358 у редакції від 27.12.06 № 754, майно Концерну перебуває в державній власності і закріплене за ним на праві господарського відання.
Здійснюючим право господарського відання Концерн володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном з обмеженням правомочності і розпорядження щодо окремих видів майна за згодою органу управління майном у випадках, передбачених чинним законодавством.
Отже, нерухому майно, яке було предметом договору оренди, закріплене на праві господарського відання за третьою особою, а тому посилання прокурора на те, що це майно закріплена на праві оперативного управління є помилковим.
Відповідно до ст.136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб”єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно -господарську діяльність підприємства.
Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.
Відповідно до вимоги закону правовим наслідком закінчення строку дії договору оренди є зобов”язання орендаря повернути орендодавцеві об”єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди ( ст. 26,27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна ), у даному випадку на умовах п.2.5 договору.
В зв”язку з цим заперечення позову відповідачем не заслуговують на увагу і він зобов”язаний повернути орендодавцю ( Концерн „Вінськторгсервіс” ) об”єкт оренди на умовах, які зазначені в п.2.5 договору.
Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК ( 1798-12 ) господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Частиною третьою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Право на звернення до господарського суду надано підприєствами, установами та організаціям, іншим юридичним особам та громадянам, які здійснюють підприємницьку діяльність за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів ( ст.1 ГПК України )..
Зобов”язання передати орендоване майно у даному випадку Міністерству оборони України суперечить вимогам закону та договору, оскільки позбавляє право господарського відання третьої особи на закріплену за ним частину майна, яка була предметом договору оренди, права позивача у даному випадку відповідачем не порушені і не оспорені. Міністерство оборони України не є стороною договору оренди, не отримувало доходів від оренди майна і неправильне визначення розміру орендної плати не порушує його права та інтереси.
На підставі викладеного у позові слід відмовити повністю.
Керуючись ст..44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України , суд
У позові відмовити повністю.
Суддя Ю.В.Федоренко
09.02.09