61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
07 квітня 2009 р. Справа № 22-а-881/09
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Шевцової Н.В.
Суддів: Дюкарєвої С.В. , Макаренко Я.М.
за участю секретаря судового засідання Шимової С. О.
представника відповідача Єсіна О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 05.09.2008р. по справі № 2-а-1256/08
за позовом Приватної фірми "Агроснаб"
до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
Приватна фірма “Агроснаб” звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова, в якому просила визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001652310/2, № 0001662310/2, № 0000142310/0, № 0000152310/0, № 0000231310/0 від 03.03.2007 року.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2008 року по справі № 2-а-1256/2008 зазначений позов задоволено частково. Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова від 03.03.2007 року № 0000142310/0, № 0000152310/0, № 0000132310/0. В решті позову відмовлено.
Не погодившись з зазначеною постановою, Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі м. Харкова подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на порушення судом першої інстанції принципів здійснення правосуддя, неповідомлення відповідача про дату розгляду справи, неправильне застосування норм Законів України “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про податок на додану вартість”, “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що з 05.10.06 р. до 25.10.06 р. ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова була проведена планова виїзна документальна перевірка з питання дотримання підприємством позивача вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт № 719/23-32444690 від 30.10.2006 року. На підставі перевірки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова винесено податкові повідомлення-рішення про донарахування підприємству позивача податкових зобов'язань.
За результатами адміністративного оскарження прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, на момент звернення позивача до суду, не скасованими залишилися податкові повідомлення-рішення: № 0001652310/2 від 03.03.2007 року, яким позивачеві донараховано податкових зобов'язань з податку на додану вартість у вигляді штрафних санкцій за порушення абз. “а”пп. 4.1.7 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000 року; № 0001662310/2 від 03.03.2007 року, яким донараховано податкові зобов'язання з комунального податку за порушення позивачем п. 2 р. ІІІ Положення про обчислення та сплати до місцевого бюджету комунального податку, затвердженого рішенням XIII сесії XXI скликання від 21.03.1996 року; № 0000142310/0 від 03.03.2007 року, яким відповідач зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та нарахував штрафні санкції за порушення пп. 7.2.1 п. 7.2 та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року; № 0000152310/0 від 03.03.2007 року про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток у зв'язку з порушенням позивачем п. 1.32 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 11.2.3, п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції від 22.05.1997 року № 283/97-ВР; № 0000132310/0 від 03.03.2007 року із донарахуванням позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість за порушення пп. 7.2.1 п. 7.2 та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2007 року по справі призначена судово-бухгалтерська експертиза.
На вирішення експерта судом постановлене таке питання: Чи відповідають висновки акту перевірки № 719/23-32444690 ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 30.10.2006 року даним первинного обліку ПФ “Агроснаб” з період з 01.01.2004 року по 31.03.2005 року.
Для проведення експертизи направлені матеріали справи № 2-а-4239/07 до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України “Про податок на додану вартість та висновку судово-бухгалтерської експертизи, проведеної Харківським НДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, у відповідності до якого зафіксовані у акті перевірки порушення стосовно визначення валового доходу за наслідками 2004р., та 1 кв. 2005р. не призвели до збільшення скоригованого валового доходу (стор. 2 акту, дод. 10,11 до акту; стор.35,36,71,72, справи том №1), № 3 у подальшому відповідно не призвели до нарахувань з податку на прибуток за наслідками 2004р., та 1 кв. 2005р., оскільки актом перевірки зафіксовано завищення суми скоригованого валового доходу за період 2004р. у розмірі 12100,00грн. (наростаючим підсумком), а за період 1 кв. 2005р. відхилень у визначені скоригованих валових витрат актом перевірки не зафіксовано та у частині недотримання вимог п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування податку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР - завищення суми валових витрат у розмірі 2665678,02грн., в т.ч. у 1 кв. 2004р. на суму 283449,4грн.; у 2 кв. 2004р. на суму 43503,38грн., у 3 кв. 2004р. на суму 866919,05грн., у 4 кв. 2004р. на суму 1206138,1грн., у 1 кв. 2005р. на суму 265668,09грн., вартість якого не використовувалась у власній господарській діяльності, тобто у подальшому продажу товарів, у обсязі наданих документів, не підтверджуються наданими на дослідження документами.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова від 03.03.2007 року № 0000142310/0, № 0000152310/0, № 0000132310/0 прийняті з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині скасування податкових повідомлень - рішень ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова № № 0001652310/2, 0001662310/2, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на спростування факту несвоєчасного подання декларацій з податку на додану вартість до установи відповідача, неправомірності податкових повідомлень - рішень щодо нарахування комунального податку в 1 кварталі 2004 року та неутримання податку з доходів фізичних осіб у квітні 2008 року.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
За результатами перевірки здійсненої відповідачем щодо правильності визначення позивачем валового доходу встановлено завищення скоригованого валового доходу за 1 квартал 2004 р. в сумі 623800 грн., за 4 квартал 2004р. сумі 35800 грн. та заниження скоригованого валового доходу за 2 квартал 2004р. в сумі 441000 грн., за 3 квартал 2004р. в сумі 206500 грн., за рахунок не відповідності показників первинних документів з даними декларацій з податку на прибуток підприємства, тобто при перевірці визначення скоригованого валового доходу встановлено, що зазначені показники не відповідали задекларованим сумам, чим порушено п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Зазначені порушення виявлено при перевірці рядку 01.1 , 01.2, 02, 03 Декларацій податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2004р. (вх. № 8403 від 14.05.2004), за півріч 2004р. (вх.№14781 від 29.07.2004), за 3 квартали 2004р. (вх.№25160 від 15.11.2004) ] 2004р.(вх. №32345 від 07.02.2005).
Крім того, встановлено завищення загальної суми скоригованих валових витрат за 1 квартал 2004р. на суму 907749,40 грн., за 3 кварта 2004р. у розмірі 577119,05 грн., за 4 квартал 2004р. у розмірі 1367738,10 грн., за 1 кварталі 2005р. у розмірі 2045100 грн. та занижена сума скоригованих валових витрат за 2 квартал 2004р. на суму 411206,92 грн. та включення до складу валових витрат вартості придбаного товару у розмірі 2665678,02 грн. в т.ч.: у 1 кв. 2004р. на суму 283449,40 грн., у 2 кв. 2004р. на суму 43503,38 грн., у 3 кв. 2004р. на суму 866919,05 грн., у 4 кв. 2004р. на суму 1206138,10 грн., у 1 кв. 2005р. на суму 265668,09 грн., вартість якого не використовувалась у власній господарській діяльності підприємства, тобто у подальшому продажу товарів.
У відповідності до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат, серед іншого, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Згідно п. 1.32 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" господарською діяльністю визначається будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Тобто, у податковому обліку до витрат, пов'язаних із здійсненням власної господарської діяльності, відносяться лише ті витрати, які платником податку використані (направлені) на отримання доходу. Якщо вартість товарів не приймала участі у власній господарській діяльності - отримання доходу, витрати здійснені на придбання таких товарів не повинні відображатися у складі валових витрат платника податку на прибуток.
Таким чином, позивачем безпідставно включено до складу валових витрат суму вартості товарів, які не приймали участі у власній господарській діяльності, що, в свою чергу, призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість підприємством позивача та як наслідок заниження суми податкових зобов”язань.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків суду першої інстанції в частині скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова від 03.03.2007 року № 0000142310/0, № 0000152310/0.
Крім того, колегія суддів вважає хибними висновки суду першої інстанції в частині скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова від 03.03.2007 року № 0000132310/0, як такого, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства з огляду на наступне.
Результатами проведеної відповідачем перевірки підприємства позивача встановлено:
- завищення суми бюджетного відшкодування за березень 2004р. у розмірі 1461 грн., за травень 2004р. у розмірі 1621 грн., за червень 2004р. у розмірі 5755 грн., за серпень 2004р. у розмірі 14916 грн., за вересень 2004р. у розмірі 75882 грн., за жовтень 2004р. у розмірі 91493 грн., за листопад 2004р. у розмірі 71194 грн., за грудень 2004р. у розмірі 77088 грн., за січень 2005р. у розмірі 12728 грн. (податкове повідомлення-рішення від 16.11.2006р. №0001632310/0);
- заниження податку на додану вартість за березень 2004р. у розмірі 55229 грн., за квітень 1 2004р. у розмірі 1363 грн., за липень 2004р. у розмірі 15681 грн., за серпень 2004р. у розмірі 101174 грн., за жовтень 2004р. у розмірі 1453 грн., за лютий 2005р. у розмірі 12958 грн., за березень 2005р. у розмірі 30537 грн.
Як вбачається з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пп. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено перевіркою віповідача, що на порушення п.п. 7.2.1.п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" до складу податкового кредиту безпідставно включені суми податку на додану вартість у зв'язку з придбання товарів (робіт, послуг) від суб'єктів господарювання фізичних осіб по податковим накладним, в яких не зазначено ім'я та по-батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, а саме:
- податкова накладна №56 від 02.08.2004р. сума ПДВ 4697,60грн. СПД ФО ОСОБА_1;
- податкова накладна №61 від 04.08.2004р. сума ПДВ 4848,40 грн. СПД ФО ОСОБА_1;
- податкова накладна №64 від 06.08.2004р. сума ПДВ 3210,42 грн. СПД ФО ОСОБА_1;
- податкова накладна №68 від 08.08.2004р. сума ПДВ 5133,32 грн. СПД ФО ОСОБА_1;
- податкова накладна №74 від 09.08.2004р. сума ПДВ 2658,78 грн. СПД ФО ОСОБА_1;
- податкова накладна №80 від 15.08.2004р. сума ПДВ 2287,06 грн. СПД ФО ОСОБА_1;
- податкова накладна №84 від 17.08.2004р. сума ПДВ 2202,67 грн. СПД ФО ОСОБА_1;
- податкова накладна №91 від 18.08.2004р. сума ПДВ 2501,33 грн. СПД ФО ОСОБА_1,;
- податкова накладна №92 від 19.08.2004р. сума ПДВ 2510,93 грн. СПД ФО ОСОБА_1,;
- податкова накладна №100 від 26.08.2004р. сума ПДВ 4218,53 грн. СПД ФО ОСОБА_1:
- податкова накладна №2 від 20.01.2005р. сума ПДВ 766,67 грн. СПД ФО ОСОБА_2;
- податкова накладна №24/3 від-24.03.2005р. сума ПДВ 2321,93 грн. СПДФО ОСОБА_3.
Пункт 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначає реквізити, які має містити податкова накладна.
Так, у відповідності до пп. 7.2.1. зазначеного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками, серед іншого, прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що позивачем до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова несвоєчасно були надані декларації з податку на додану вартість:
- за березень 2004р. - термін подання 20.04.2004р., фактично надано 21.04.2004р. (відправлена засобами поштового зв'язку, згідно відбитку поштового штемпеля та поштового повідомлення про вручення поштового відправлення від 20.04.2004року № 21964 );
- за квітень 2004р. - термін подання 20.05.2004р., фактично надано 25.05.2004р. (відправлено засобами поштового зв'язку, згідно відбитку поштового штемпеля та опису вкладення 20.05.2004року.);
- за грудень 2004р. - термін подання 20.01.2005р., фактично надано 25.01.2005р. (відправлено засобами поштового зв'язку, згідно відбитку поштового штемпеля та опису вкладення 20.01.2005року.)
Згідно п.2.3 Інструкції „Про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби", затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 року N 110 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. за N 268/5459, під штрафною (фінансовою) санкцією (штрафом) слід розуміти плату у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних (фінансових) санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, а також відповідно до законодавчих а актів, якими надано право органам державної податкової служби застосовувати штрафні (фінансові) санкції, на підставі рішення контролюючого органу.
У відповідності до п.п.4.1.7 п.4.1 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків має право не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларацій, визначеного згідно з п.п.4.1.4 цього пункту, надіслати декларацію (розрахунок) на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення.
Згідно ст.11 Закону України "Про систему оподаткування" відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.
У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
У відповідності до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно статті 81 Кодексу адміністративного судочинства України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.
Стаття 82 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що у висновку експерта, серед іншого, зазначаються: питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав, докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки та обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання.
Як вбачається з матеріалів справи у висновку судово-економічної експертизи № 2019 зазначено, що для проведення дослідження не надано документів у обсязі, що використовувався під час проведення відповідачем перевірки: з дослідницької частини висновку судово-економічної експертизи № 2019 вбачається, що для проведення дослідження не надано необхідного обсягу первинних бухгалтерських документів, а саме: обігово-сальдові відомості ПФ "Агроснаб" за період з 01.01.2004 року по 31.03.2005 року по бухгалтерських рахункам: 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями", 311 "Розрахунки у національній валюті",, 281 "Товари на складах", книги продажу товарів, довідки про рух коштів на рахунку підприємства, документи стосовно придбання, відображення у бухгалтерському обліку та подальшого використання чи невикористання у господарській діяльності ТМЦ, або наявності вказаних ТМЦ на балансі чи на складі.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ч. 5 ст. 82 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не є обов'язковим.
З матеріалів справи вбачається, що для проведення експертизи сторонами не надано обсяг документів, які б дозволили експерту повно та всебічно дослідити бухгалтерську документацію позивача та правильність висновків ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова, викладених в акті № 719/23-32444690 від 30.10.2006р.
Додаткова і повторна експертизи на підставі ст. 85 Кодексу адміністративного судочинства України судам не призначалась та не проводилась.
Проте, судом першої інстанції, висновки якого ґрунтуються на матеріалах висновку судово-економічної експертизи № 2019, як належного та припустимого доказу, не надано належної оцінки даним обставинам та не враховано їх при вирішенні справи по суті.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, дійшла висновку про порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення в частині задоволення позову норм процесуального права.
Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова від 03.03.2007 року № 0000142310/0, № 0000152310/0, № 0000132310/0через порушення ним норм процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову в зазначеній частині позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова задовольнити частково.
Постанову Харківський окружний адміністративний суд від 05.09.2008р. по справі № 2-а-1256/08 в частині визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішенн Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова від 03.03.2007 року № 0000142310/0, № 0000152310/0, № 0000132310/0 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні цієї частини позовних вимог відмовити.
В іншій частині постанову Харківського окружного адміністртаивного суду від 05.09.2008 року по справі № 2-а-1256/08 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.
Судді(підпис)
(підпис)Дюкарєва С.В. Макаренко Я.М.
Повний текст постанови виготовлений 13.04.2009 р.
Суддя Харківського апеляційного адміністративного суду Дюкарєва С.В.