61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
29 січня 2009 р.м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Шевцової Н.В.
Суддів: Дюкарєвої С.В. , Макаренко Я.М.
при секретарі судового засідання Шимова С.О.
за участю представника відповідача Михайліченко Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 на постанову Господарський суд Полтавської областi від 22.04.2008р. по справі № 3/14-17/234
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1
до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції
про скасування (визнання недійсним ) податкового повідомлення-рішення,
Приватний підприємець ОСОБА_1 у січні 2005 року звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та рішення Карлівської МДПІ.
З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 15.042008р. позивач просить суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.06.2004 року за № 0000221701/0/169 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем "ПДВ" в сумі 463 456,50грн., від 04.11.2004р. за № 0000411701/2 про визначення податкового зобов'язання за платежем «ПДВ» на суму 463 456,50грн. та за № 0000401701/2/2 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «прибутковий податок на доходи від підприємницької діяльності» в сумі 436 042,40грн.
Постановою господарського суду Полтавської області від 22.04.2008 року по справі № 3/14-17/234 в задоволенні адміністративного позову Приватного підприємця ОСОБА_1 до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень відмовлено.
На зазначену постанову суду позивачем 14.05.2008р. подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, приватний підприємець ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на постанову Верховного Суду України від 14.02.2006 року за № 21-321, висновок судово-економічної експертизи № 98 від 15.03.2005 року та вказує, що законом не передбачений обов'язок або право одного платника податку контролювати свого контрагента щодо дотримання ним податкового чи іншого законодавства.
Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував, просив в її задоволенні відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Карлівською міжрайонною державною податковою інспекцією проведена планова комплексна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності приватного підприємця ОСОБА_1 за період з 10.01.2002 року по 31.12.2003 року.
За результатами проведення перевірки складено акт № 000519 від 28.05.2004 року, яким встановлено порушення позивачем п. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме безпідставне включення до податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних фірм, що мають ознаки фіктивності та заниження податку на додану вартість на суму 308971грн., а саме за 2002 рік - 175 795грн., за 2003 рік - 133 176грн.
Податковим органом на підставі акту від 28.05.2004 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000221701/0/169 від 11.06.2004 року, яким визначена сума податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 463 456,50грн., в т.ч. основний платіж - 308 971грн., штрафні санкції - 154 485,50грн.; податкове повідомлення-рішення № 0000211701/0/170 від 11.06.2004 року про донарахування прибуткового податку і визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 654 063,60грн., в т.ч. основний платіж - 436 042,40грн., штрафні санкції - 218 021,20грн.
Підставою донарахувань податку стало включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого позивачем суб'єктам господарювання (ПП "Алкомп", ПП "Юкрас", ПП "Сахаров", ПП "Ліс", ПП "Київ-300"), які зняті з податкового обліку в органах Державної податкової служби України до моменту здійснення з позивачем купівлі-продажу та видачі позивачеві податкових накладних.
Рішенням начальника Державної податкової адміністрації у Полтавській області від 27.10.2004 року № 337/к/25-017 частково скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000211701 від 11.06.2004 року в частині визначення податкового зобов'язання на суму 218 021,20грн., податкове повідомлення-рішення № 0000221701/0/169 від 11.06.2004 року - залишено без змін.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем доведено суду правомірність свого рішення, надані належні докази та спростовані доводи позивача.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про законність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Спеціальним законом з питань оподаткування податком на додану вартість, який визначає платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, поняття податкового кредиту та бюджетного відшкодування, є Закон України “Про податок на додану вартість”.
Відповідно до пп.. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників із продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.
Згідно пп.. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.
Підпунктом 7.5.1, 7.5.3 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
У відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Виходячи із системного аналізу наведених вище норм Закону України "Про податок на додану вартість", колегія суддів дійшла висновку, що обов'язковими умовами включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є: здійснення операції з придбання товарів, наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість.
У відповідності до п. 9.6 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" зареєстрована як платник податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.
Процедура зняття з обліку платника податку на додану вартість визначена Положенням про реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000р. та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 року за № 208/4429.
Згідно п. 25.1 Положення про реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000р., виключення платника податку на додану вартість з реєстру та анулювання свідоцтва відбуваються, зокрема, у випадку прийняття судом (господарським судом) рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, про що є відповідне рішення суду (господарського суду). Датою виключення із Реєстру є відповідна дата прийняття рішення.
Повідомленнями судових інстанцій підтверджується скасування державної реєстрації ПП "Київ-300" (рішення господарського суду м. Києва від 12.06.2001 року) та ПП "Юкрас" (рішення господарського суду м. Києва від 22.12.1998 року), а також визнання недійсним статуту та установчих документів ПП "Алкомп" з моменту його реєстрації (рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01.10.2002 року.).
Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997 року та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037, визначено, що податкова накладна - це звітний податковий і одночасно розрахунковий документ, який виданий продавцем, зареєстрованим як платник податку на додану вартість.
Згідно п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Як вбачається з п. 5 зазначеного Порядку, податкова накладна вважається недійсною, якщо її заповнено іншою особою, ніж вказано у п. 2 Порядку.
У відповідності до висновків експертиз, проведених в межах кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1. в ухиленні від сплати податків, зображення відтисків круглих печаток ПП ОСОБА_2, ПП "Корал-99", ПП "Ліс" в товарних та податкових накладних виконані струменево-краплинним способом з використанням сучасної копіювально-розмножувальної техніки. Рукописні записи в накладних, податкових накладних та квитанціях до прибуткових касових ордерів від імені ПП "Юкрас" виконані рукою ОСОБА_3., а від імені ПП ОСОБА_2 - рукою ОСОБА_4.
З матеріалів справи також вбачається, що у відповідності до пояснень директора ПП "Корал-99" ОСОБА_5, останній повідомив, що ніяких фінансово-господарських відносин з позивачем не мав.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції відносно видання спірних податкових накладних іншими особами, ніж вказано у п. 2 Порядку, а тому і безпідставне включення позивачем спірних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість.
Також колегія суддів зазначає, що вироком Чутівського районного суду Полтавської області від 20.04.2007 року по вказаній кримінальній справі, який набрав законної сили, доведена вина позивача в ухиленні від сплати податків.
У відповідності до Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій чи натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
Згідно ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування.
Статтею 19 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” встановлено, що громадяни, доходи яких підлягають оподаткуванню відповідно до Декрету, зобов'язані вести облік доходів, одержаних протягом року, і витрат, безпосередньо пов'язаних з їх одержанням.
На підтвердження валових витрат за звітний період позивачем пред'явлені податкові накладні та прибуткові касові ордери без надання касових чеків.
У відповідності до п.п. 1, 6, 7 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, серед іншого, зобов'язані:
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
- забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення;
- подавати до органів державної податкової служби звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця.
Пунктом 1 статті 9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” встановлено виключні випадки не застосування реєстраторів розрахункових операцій. Так, реєстратори розрахункових операцій не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва, установами, організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі, громадського харчування та послуг, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.
У відповідності до п. 5 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, зобов'язані проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.
Враховуючи, що ПП "Алкомп", ПП "Юкрас", ПП ОСОБА_2, ПП "Ліс" та ПП "Корал-99" не є виробниками продукції, яка ними була реалізована позивачеві, колегія суддів погоджуєтьсяз висновками суду пергшої інстанції, що реалізація товарів зазначеними особами повинна була здійснюватись із застосуванням реєстратора розрахункових операцій.
Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вірних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Господарський суд Полтавської областi від 22.04.2008р. по справі № 3/14-17/234 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.
Судді(підпис)
(підпис)Дюкарєва С.В. Макаренко Я.М.
Повний текст ухвали виготовлений 03.02.2009 р.
Суддя Харківського апеляційного адміністративного суду Дюкарєва С.В.