ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
16:10
12.02.2009 р. № 14/260
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В при секретарі Денисенко Ю.М., за участю представників сторін:
від позивача: Литвин Ю.А.
від відповідача: Горбенко І.М.
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Ректіс»
до державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва
проскасування податкових повідомлень-рішень
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 лютого 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ректіс»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва №0000292308/0/2810 від 25.01.2008, №0000282308/0/2811 від 25.01.2008, №0000272308/0/2812 від 25.01.2008, №0001482308/0/15002 від 14.04.2008, №0000282308/1/15003 від 14.04.2008, №0001492308/1/1504 від 14.04.2008.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками документальної перевірки фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Ректіс»відповідачем встановлено факти порушення податкового законодавства з сплати податку на прибуток, податку на додану вартість та збору за забруднення навколишнього середовища. Позивач не погоджується з відповідачем, оскільки вважає, що до складу валових витрат повинні включатися на підставі договору купівлі-продажу витрати на просування товару на ринку. Акт перевірки не містить інформації про реквізити первинних документів, які б підтверджували порушення з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Ректіс». Щодо збору за забруднення навколишнього природного середовища, то, на думку позивача, сума штрафних санкцій, яка підлягає сплаті за не подання протягом 12 звітних періодів товариством з обмеженою відповідальністю «Ректіс»розрахунку по збору за забруднення навколишнього природного середовища, повинна становити 2040 грн.
Представником позивача 10 лютого 2009 року було подано через канцелярію суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач додатково просив скасувати податкові повідомлення-рішення №0002482308/3/33268 від 29.08.2008, №0000282308/3/33270 від 29.08.2008, 0002462308/3/33271 від 29.08.2008, №0002462308/3/33274 від 29.08.2008 повністю, а податкове повідомлення-рішення №0000292308/3/33273 від 29.08.2008 в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 2 040,00 грн. Уточнення позовних вимог мотивовано отриманням нових податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва за результатами розгляду Державною податковою адміністрацією України повторної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Ректіс». За посиланням позивача, нові податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті на підставі одного і того ж акту перевірки №5/2308/30936844 від 09.01.2008, а тому прямо пов'язані з розглядом цієї справи та підлягають скасуванню.
Відповідач проти позову заперечував та стверджував, що підставою для застосування фінансових санкцій до позивача були матеріали планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Ректіс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 30.09.2007. Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 5.1, 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо завищення валових витрат, пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо формування податкового кредиту та пунктів 6.2, 7.2, 7.3 Інструкції «Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища».
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Працівниками державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва на підставі направлення від 28.11.2007 №1862 проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Ректіс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 30.09.2007.
Перевіркою встановлені, зокрема, порушення пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 , пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 6.2, 7.2, 7.3 Інструкції «Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 року №162/379 (далі -Інструкція).
На підставі акту перевірки від 09.01.2008 №5/2308/30936844 державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:
№0000282308/0/2811 від 25.01.2008, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 263 399,50 грн., в тому числі основний платіж -182 122,11 грн. та штрафні санкції -81 277,39 грн.;
№0000272308/0/2812 від 25.01.2008, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 185 277,18 грн., в тому числі основний платіж-123 518,12 грн. та штрафні санкції -61 759,06 грн.;
№0000292308/0/2810 від 25.01.2008, яким визначено податкове зобов'язання із збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 4 237,69 коп., в тому числі основний платіж - 157,69 грн. та штрафні санкції -4 080,0 грн.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю «Ректіс»в порядку апеляційного узгодження оскаржило їх до контролюючого органу.
За результатами апеляційного узгодження, державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва прийнято повідомлення-рішення:
№0001482308/0/15002 від 14.04.2008, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 9 783,67 грн., в тому числі штрафні санкції -9 783,67 грн.;
№0000282308/1/15003 від 14.04.2008, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 263 399,5 грн., в тому числі основний платіж -182 122,11 грн. та штрафні санкції - 81 277,39 грн.;
№0001492308/1/15004 від 14.04.2008, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 184 336,44 грн., в тому числі основний платіж -122 890,98 грн. та штрафні санкції -61 445,48 грн.
В подальшому позивач звернувся до Державної податкової адміністрації України з повторною скаргою у порядку апеляційного узгодження податкових зобов'язань, за результатами розгляду яких відповідачем прийняти наступні податкові повідомлення-рішення:
№0001482308/3/33269 від 29.08.2008, яким визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 9 783,67 грн.;
№0000282308/3/33270 від 29.08.2008, яким визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 263 399,5 грн., в тому числі основний платіж -182 122,11 грн. та штрафні санкції - 81 277,39 грн.;
№0002462308/3/33271 від 29.08.2008, яким визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 15 902,56 грн., в тому числі основний платіж -6 909,22 грн. та штрафні санкції -8 993,34 грн.;
№0002482308/3/33268 від 29.08.2008, яким визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 179 552,10 грн., в тому числі основний платіж -119 521,9 грн. та штрафні санкції -60 030,2 грн.;
№0000292308/3/33273 від 29.08.2008, яким визначено податкові зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 4 237,69 грн.
За таких обставин, в результаті апеляційного узгодження, зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища та з податку на прибуток залишено без змін, а податковими повідомленнями-рішеннями №0001482308/0/15002 від 14.04.2008 та №0002462308/3/33271 від 29.08.2008 додатково визначені зобов'язання з податку на прибуток на суми 9 783,67 грн. та 15 902,56 грн.
Разом з тим, податкові зобов'язання з податку на додану вартість змінювались і відповідно до останнього рішення №0002482308/3/33268 від 29.08.2008 становлять179 552,10 грн.
Відповідно до підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове повідомлення вважається відкликаними, якщо, зокрема, контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.
За таких обставин, податкові повідомлення-рішення №0000272308/0/2812 від 25.01.2008, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 185 277,18 грн. та №0001492308/1/15004 від 14.04.2008, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 184 336,44 грн., вважаються відкликаними в силу названого Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, суд враховує наступне.
Відповідач проти позовних вимог заперечував з посиланням на завищення позивачем валових витрат за 2004 та дев'ять місяців 2007 років у розмірі 699 965 грн. Перевіркою встановлено, що на виконання умов договорів товариством з обмеженою відповідальністю «Ректіс»отримано маркетингових та інформаційно-консультаційних послуг від товариства з обмеженою відповідальністю «ВВН»на загальну суму 71 237,31 грн., в тому числі податку на додану вартість -11 872,88 грн.; від приватного підприємства «Білла»на загальну суму 117 967,39 грн., в тому числі податок на додану вартість -19 661,25 грн.; від товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО Кеш енд Кері Україна»на загальну суму 650 753,3 грн., в тому числі податок на додану вартість -108 458,84 грн.
Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
При цьому відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, якщо безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Тобто у податковому обліку до витрат, які пов'язані зі здійсненням власної господарської діяльності, відносяться лише ті витрати, які платником податку використані (направлені) на отримання доходу. Таким чином, витрати платника податку, які не направлені на одержання доходу, до складу валових витрат не відносяться. При цьому віднесення витрат на дослідження ринку (маркетинг) до складу витрат на збут можливо у разі, якщо вони пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг).
Відповідно до підпункту 5.4.4 пункт 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.
Матеріалами справи, зокрема, актами виконаних робіт по договору № 379 від 01.01.2004, 01.01.2005, 01.01.2006, 01.01.2007, укладеного з приватним підприємством «Білла»та актами виконаних робіт по договору № 20131 від 01.01.2004, 01.01.2005, 01.01.2006, 01.01.2007, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТРО Кеш енд Кері Україна», підтверджується виконання умов договорів щодо надання маркетингових послуг стосовно товарів позивача. Зазначені акти є первинними документами та мають всі необхідні обов'язкові реквізити. Відповідачем в судовому засіданні не наведено правових підстав, з яких ці акти не приймались в якості підтверджуючих документів щодо надання таких послуг.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З огляду на викладене, первинними документами, що підтверджують факт надання маркетингових, інформаційних та рекламних послуг можуть бути акти приймання-передачі наданих послуг, рахунки, платіжні доручення та ін.
За посиланням позивача, витрати по маркетинговими, інформаційно-консультаційним, рекламним та іншим послугам здійснено у зв'язку із проведенням господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Ректіс», з метою просування товару на споживчому ринку та на виконання договорів, укладених з товариством з обмеженою відповідальністю «ВВН», приватним підприємством «Білла», товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТРО Кеш енд Кері Україна».
Матеріалами справи підтверджується, що маркетингові послуги надавались саме стосовно товару постачальника - товариства з обмеженою відповідальністю «Ректіс». А тому посилання відповідача на те, що названі послуги стосуються ведення господарської діяльності покупців, а не постачальника не приймаються судом до уваги.
Щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, то суд зазначає, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість прямо залежить від складу валових витрат.
Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.
Підпункт 7.2.1 пункту 7.2 названої статті Закону передбачає обов'язкові реквізити податкової накладної, яку платник податку зобов'язаний надати покупцю.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно із підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідачем не зазначено підстав, з яких податкові накладні виписані приватним підприємством «Білла», товариством з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш енд Кері Україна», товариством з обмеженою відповідальністю «ВВН»не відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Враховуючи правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат витрати по маркетинговим, інформаційно-консультаційним послугам, посилання відповідача на необґрунтованість включення сум податку на додану вартість з цих операцій до складу податкового кредиту не приймаються до уваги.
Щодо визначення податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, суд зазначає про наступне.
Державна податкова інспекція у Дарницькому районі міста Києва при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилається на порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Ректіс»пунктів 6.2, 7.2 та 7.3 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 року №162/379.
За посиланням відповідача, позивачем не подано розрахунків збору за забруднення навколишнього природного середовища.
Базовий податковий (звітний) період збору за забруднення навколишнього природного середовища дорівнює календарному кварталу.
Відповідно до підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»якщо платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, він сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Актом перевірки визначено, що розрахунок не було подано за 12 звітних періодів (кварталів), починаючи з 4 кварталу 2004 року та закінчуючи 3 кварталом 2007 року.
В оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях податковим органом визначено суму штрафних санкцій в розмірі 4080,00 грн., проте сума штрафних санкцій, яка підлягає сплаті за неподання товариством з обмеженою відповідальністю «Ректіс»розрахунку по збору за забруднення навколишнього природного середовища становить 2040 грн.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 2 зазначеного Кодексу передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене, оцінивши докази, які є у справі на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва: від 25.01.2008 №0000282308/0/2811;
від 14.04.2008 №0001482308/0/15002, №0000282308/1/15003;
від 29.08.2008 №0002482308/3/33268, №0001482308/3/33269, №0000282308/3/33270, №0002462308/3/33271.
3. Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва від 25.01.2008 №0000292308/0/2810, від 29.08.2008 №0000292308/3/33273 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 2040,грн.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.
Постанову складено в повному обсязі 06.03.2009