ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 6/210
м. Київ
02.07.2009 р. № 6/210-25/300-А
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу
за позовом Відкрите акціонерне товариство "Завод "Квант"
до Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва
про визнання протиправними податкового повідомлення-рішення
За участю представників сторін
від позивачаСоколовський В.Я.
від відповідача Цимбал І.О.
Відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02.07.2009 р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Відкрите акціонерне товариство «Завод «Квант»звернулося до Господарського суду м.Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення № 001042312/0 від 17.04.2006 р. та податкової вимоги від 06.05.2006 р. № 1/1639.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.06.2008 р. у справі № К-39029/06 (№ 25/300-А) постанова Господарського суду м. Києва від 19.09.2006 р. та ухвала Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2006 р. скасовані, а справу передано до Окружного адміністративного суду м. Києва для нового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.12.2008 р. справа була прийнята та призначена до попереднього судового розгляду.
Підставою для скасування судових рішень стало те, що судами першої та апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки висновкам судово-бухгалтерської експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 02.11.2006 р. № 8947/10762 по кримінальній справі № 71-00118, які стосувалися питань оподаткування ВАТ «Завод «Квант»за 2004 -2005 роки податком на землю, а також, не встановили на яких підставах позивач користувався земельними ділянками, які розташовані по вул. О.Трутенка, 2 та по вул. В.Дубініна, 2.
Позивач -ВАТ «Завод «Квант», вказує на те, що податковий орган не мав правових підстав для винесення податкового повідомлення -рішення від 17.04.2006 р. №001042312/0 та податкової вимоги від 06.05.2006 р. № 1/1639, оскільки, вказані документи приймаються відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, норми якого не можуть застосовуватися до суб'єктів господарювання, по відношенню до яких здійснюється процедура банкрутства. Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедури банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Представник позивача стверджує, що нарахування земельного податку за інші періоди не є предметом розгляду по даній справі. Також, посилається на те, що копія висновку судово-бухгалтерської експертизи від 02.11.2006 р. № 8947/10762 є фіктивною, і тому, на його думку, не може прийматися судом до уваги. ВАТ «Завод «Квант»зазначає, що акт перевірки складений з порушенням вимог наказу ДПА України від 15.10.2004 р. № 599 «Про затвердження Методичних рекомендацій та нової редакції зразків форм актів перевірок», окрім того, позивач стверджує про сплив граничних строків стягнення податкового боргу по земельному податку.
Відповідач -ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, проти позовних вимог заперечує з огляду на те, що при проведенні перевірки ВАТ «Завод «Квант»було встановлено, що позивач має у користуванні земельні ділянки по вул. Трутенка, 2 та по вул.. Дубиніна, 2, що підтверджується витягом з технічної документації № Ю-34772/2005. Однак, в порушення Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р. № 2535-ХІІ, не подав розрахунок земельного податку та не сплатив земельний податок за 2004 р. та 2005 р., в результаті чого ВАТ «Завод «Квант»був донарахований земельний податок у розмірі 337 330,79 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції. Представник відповідача вказує, що позивач повинен був виконувати зобов'язання, які виникли після введення мораторію та зазначає, що ВАТ «Завод «Квант»сплачує поточні податки на прибуток підприємств, на додану вартість та земельний податок , чим підтверджується ведення господарської діяльності позивачем. Також, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва стверджує, що при складанні акта перевірки, винесенні податкового повідомлення -рішення та податкова вимога жодних порушень чинного законодавства не допущено. Окрім того, відповідач зазначає, що податкові вимоги були відкликані, сума податкового боргу була виключена з картки особового рахунку ВАТ «Завод «Квант»на підставі судових рішень, за якими податкове повідомлення -рішення №001042312/0 від 17.04.2006 р. та податкової вимоги від 06.05.2006 р. № 1/1639 були скасовані.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог ВАТ «Завод «Квант»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2003 р. по 01.01.2006 р. Перевіркою встановлено, що в порушення ст.ст. 2,14 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 р. № 2535-ХІІ (із змінами та доповненнями), позивачем не подавався до ДПІ у Голосіївському районі м.Києва розрахунок по земельному податку на 2004 р.,земельний податок не сплачувався, а в розрахунку земельного податку на 2005 р. не вірно вказана сума земельного податку. Отже, за результатами перевірки ВАТ «Завод «Квант» донараховано суму земельного податку в розмірі 337 330,79 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 168 835,37 грн.
Позивач не погодився з прийнятим податковим повідомленням -рішенням від 17.04.2006 р. № 0001042312/0 на загальну суму 506 166,16 грн. та податковою вимогою від 06.05.2006 р. № 1/1639 на загальну суму 506 163,68 грн. та в порядку передбаченому п. 5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, оскаржив його в адміністративному порядку, а в подальшому звернувся з позовом до Господарського суду м.Києва.
Постановою Господарського суду м. Києва від 19.09.2006 р. по справі № 25/300-А позовні вимоги ВАТ «Завод «Квант»позовні вимоги були задоволені, а саме визнані протиправними та скасовані податкове повідомлення -рішення № 001042312/0 від 17.04.2006 р. та податкова вимога від 06.05.2006 р. № 1/163. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2006 р. постанова суду першої інстанції була залишена без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.06.2008 р. у справі № К-39029/06 (№ 25/300-А) постанова Господарського суду м. Києва від 19.09.2006 р. та ухвала Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2006 р. скасовані, а справу передано до Окружного адміністративного суду м. Києва для нового розгляду.
Підставою для скасування судових рішень стало те, що судами першої та апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки висновкам судово-бухгалтерської експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 02.11.2006 р. № 8947/10762 по кримінальній справі № 71-00118, які стосувалися питань оподаткування ВАТ «Завод «Квант»за 2004 -2005 роки податком на землю, а також, не встановили на яких підставах позивач користувався земельними ділянками, які розташовані по вул. О.Трутенка, 2 та по вул. В.Дубініна, 2.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про плату за землю»від 03.07.1992 р. № 2535-ХІІ (із змінами та доповненнями) (далі -Закон України № 2535-ХІІ), Земельним кодексом України (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.Справляння плати за землю здійснюється відповідно до Закону України «Про плату за землю».
Згідно статті 14 Конституції України, статті 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про плату за землю», використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів, інвесторів-учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Відповідно статті 5 Закону України № 2535-ХІІ, об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю(платником) є власник земельної ділянки, земельної частки(паю) і землекористувач, у тому числі орендар. Підставою для нарахування земельного податку є дані земельного кадастру (ст.13 Закону).
Статтею 14 Закону України «Про плату за землю» визначено, платники земельного податку , а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній податковій інспекції за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік, з розбивкою річної суми рівними частками.
Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської адміністрації була видана довідка від 27.09.2005 р. № 988, якою наданий витяг з технічної документації головного управління земельних ресурсів № Ю-34772/2005.
Як вбачається з вказаного витягу, площа земельної ділянки з кадастровим номером №79:351:007 по вул.. О.Трутенка, 2, становить - 73607,37 кв.м.;
Економіко-планувальна зона № 94 (Промзона по вул. Козацька);
Базова вартість 1 кв.м. землі становить -178,04 грн./кв.м.;
Коефіцієнт на функціональне використання землі становить - 1,20; 2,50;
Узагальнюючий локальний коефіцієнт - 0,91;
Коефіцієнт індексації грошової оцінки - 1,13;1,82;1,02.
Також, відповідно до листа Київської міської філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру»від 23.06.2009 р. № 3-1/559, інформація щодо наявності на обліку земельних ділянок у ВАТ «Завод «Квант»за адресами: м. Київ, вул. Трутенка, 2 з кадастровими номерами 79:351:028 та 79:351:007 та м. Київ вул.. Дубиніна, 2 з кадастровим номером 79:385:018 в Київській міській філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру»відсутня. Відсутність цієї інформації не виключає факту реєстрації прав власності/користування цих земельних ділянок на території м. Києва Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА), тому надана інформація не є вичерпною.
Таким чином, суд вважає, що земельні ділянки з кадастровим номером № 79:351:028 загальною площею 73 607,37 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Трутенка, 2, з кадастровим номером № 79:385:018 загальною площею 2927,56 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Дубиніна, 2 було зареєстровано за ВАТ «Завод «Квант», про що також, свідчить напис на витягу з технічної документації № Ю-34772/2005.
Таким чином, відповідно до ст.ст. 2 та 13 Закону України «Про плату за землю»ВАТ «Завод «Квант»є платником податку у вигляді земельного податку, що підтверджується вищезазначеними документами.
Як свідчать обставини справи, сума земельного податку у 2004 р. за даними перевірки становить 205 402,85 грн. В зв'язку з тим, що розрахунок по земельному податку на 2004 р. до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва позивачем не подано, відхилення складають - 205402,85 грн.
Сума земельного податку у 2005 р. за даними підприємства становить 83 041,99 грн., за даними перевірки 21 969,93 грн., відхилення складають - 131 927,94 грн. (Розрахунок міститься в Акті перевірки на сторінці 14-15).
Отже, перевіркою встановлено, що в порушення ст.ст. 2,13,14 Закону України «Про плату за землю», розрахунок по земельному податку на 2004 р. до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва позивачем не подавався, та, відповідно, земельний податок не сплачувався, в розрахунку земельного податку на 2005 р. не вірно вказана сума земельного податку. Донарахована сума становить - 337 330,79 грн.
Крім того, в порушення ст. 14 Закону України «Про плату за землю»розрахунок по земельному податку на 2005 р. до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва позивачем подано не своєчасно, про що складений Акт камеральної перевірки з питання своєчасності подання розрахунків від 11.10.2005р. №217-15/519 та застосовані штрафні санкції в сумі 170,00 грн. згідно повідомлення-рішення № 0010891504/0 від 11.10.2005 р.
Поряд з тим, відповідно до п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством передбачено застосування штрафних санкцій.
Відповідно до п.п.17.1.2 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181-ІІІ, у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами викладеними у п.п. "а" п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого п.п.17.1.1 п.17.1 ст. 17 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі 10 відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації , але не більше п'ятдесяти відсотків від суми донарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян штрафної санкції
Відповідно до п.п. 17.1.3. п.17.1 ст.17 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Отже, позивач зобов'язаний був подавати відповідні розрахунки та сплачувати земельний податок з моменту оформлення права власності на цілісний майновий комплекс та внесення даних до державного земельного кадастру про належність йому цілісного майнового комплексу.
Як свідчать обставини справи та встановлено судом, згідно зі ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14.05.1992 р. № 2343-ХП, на підприємстві був введений мораторій на нарахування будь-яких штрафних санкцій, пені під час провадження справи про банкрутство. Позивач вказує, що відповідачем, в порушення цього положення були нараховані штрафні санкції та пеня - у повідомленні від 17.04.2006 р. за № 001042312/0 168 835,37 грн. штрафних санкцій, за першою податковою вимогою від 06.05.2006 р. за № 1/1639 штрафних санкцій - 149 795,51 грн., пені - 5,94 грн.
Суд не погоджується з даним твердженням позивач з огляду на наступне. Відповідно до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», визначення „мораторій на задоволення вимог кредиторів" вживається в цьому Законі в значенні „зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про що зазначається в ухвалі господарського суду (ст.11, абз.1 ч.4 ст.12 Закону № 2343-ХП).
Згідно інформації, яка міститься в інформаційній базі «ЛІГА Бізнес Інформ»-«Банкрутство підприємств»Арбітражний суд м. Києва 23.07.1996 р. порушив справу № 15/80 за заявою Українського акціонерного промислово-інвестиційного банку про визнання банкрутом Київського заводу «Квант»(Газета «Урядовий кур'єр», № 67-68, 12 квітня 1997 року).
Таким чином, з моменту введення мораторію боржник не може виконувати грошові зобов'язання і зобов'язання відносно сплати податків і зборів обов'язкових платежів, які виникли до введення мораторію, а міри, направленні на забезпечення виконання цих зобов'язань, не діють. Із матеріалів справи вбачається, що Арбітражний суд м. Києва 23.07.1996 р. порушив справу № 15/80 про визнання банкрутом Київського заводу "Квант" й відповідно введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до абз.2 ч.4 ст.12 Закону України № 2343-ХІІ, на протязі дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Вказана норма визначає конкретний відрізок часу, на протязі якого не нараховуються штраф і пеня, і цей проміжок часу відповідає тільки строку мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний з його суттю. Іншими словами, за значенням цієї норми боржник повинен виконувати зобов'язання, які виникли після введення мораторію. Дану позицію висловлює і Судова палата по господарських спорах Верховного Суду України у справі №33/137-04. Крім того, як свідчать документи використанні під час проведення перевірки та всупереч положенням Закону України № 2343 - XII, щодо тривалості лікві-даційної процедури в розумінні ст.22 даного Закону та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) в розумінні ст.23 Закону України № 2343-ХП позивач продовжує нараховувати та сплачувати податок на прибуток та податок на додану вартість, в т. ч. і земельний податок з жовтня 2005 р., чим підтверджує ведення господарсько-фінансової діяльності підприємства.
Окрім того, як встановлено судом, та не заперечується позивачем, ВАТ «Завод «Квант»продовжує здійснювати господарську діяльність, судова процедура ліквідації позивача не завершена, що підтверджується Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.06.2009 р. по справі № 15/80, за якою розгляд справи відкладений на 24.07.2009 р.
Щодо твердження позивача про «фіктивність» висновку судово-бухгалтерської експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 02.11.2006 р. № 8947/10762 по кримінальній справі № 71-00118, суд зазначає наступне.
Вищим адміністративним судом України в Ухвалі від 18.06.2008 р. вказано, що «Судом, також, не надано будь-якої оцінки наявного в матеріалах справи висновку № 8947/10762 по кримінальній справі з питання оподаткування ВАТ «Завод «Квант»за 2004 -2005 роки податком на землю (а.с. 166-187 (І том), проведеної фахівцями Київського науково-дослідного інституту судових експертиз».
Тобто, суди першої, апеляційної та касаційної інстанції в жодному із судових рішень не вказували на «фіктивність»висновку судово-бухгалтерської експертизи таке твердження представника позивача не ґрунтується на матеріалах справи і не доведене в попередніх судових засіданнях в судах всіх рівнів. А тому, суд приймає до уваги та погоджується з висновками експертизи та вважає, що висновки викладені в судово-бухгалтерській експертизі Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 02.11.2006 р. № 8947/10762 по кримінальній справі № 71-00118, відповідають нормам чинного законодавства України.
Щодо посилання позивача на лист ДПА України від 27.11.2000 р. № 15749/7/18-0617, та використання його положень при нарахуванні плати за землю під час процедури банкрутства, судом не приймаються до уваги з огляду на нижчевикладене.
Згідно з пп. 4.4.2 "а" та "б" п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», роз'яснення окремих положень податкового законодавства надаються контролюючими органами у порядку, визначеному відповідним центральним (керівним) органом контролюючого органу, виходячи із положень, підпункту 4.4.1 цього пункту, принципів оподаткування, викладених систему оподаткування, та економічного змісту податку, збору (розглядається; якщо законом з питань оподаткування податком, збором (обов'язковим платежем) обов'язки з роз'яснення окремих його положень покладено на інші державні органи, такі роз'яснення надаються із дотриманням правил, визначених у підпункті "а" цього підпункту.
Згідно пп. 4.4.2 "т" п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур, при цьому, податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування.
Судом вбачається, що Державній податковій адміністрації України не було надано права та не було покладено обов'язок надання податкових роз'яснень щодо застосування норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки зазначений Закон не є законом з питань оподаткування.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що прийняті відповідачем податкове повідомлення - рішення відповідає чинному законодавству України.
Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивач не надав суду належних доказів щодо правомірності заявлених вимог. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність винесених рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
В позові відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Добрянська Я.І.