вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
03.07.09Справа №2-а-933/08
о 12:29
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., суддів Трещової О.Р., Кушнової А.О., при секретарі судового засідання Заєвській Н.В., за участі представників сторін:
від позивача - Худзій Д.М.;
від відповідача - Німетуллаєва З.Р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Іст Груп»
до Державного комітету України із земельних ресурсів
про спонукання до виконання певних дій,
До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Іст Груп» (далі - позивач) із адміністративним позовом до Державного комітету України із земельних ресурсів (далі - відповідач) про визнання протиправними дій, які викладені в листі №14-23-11/5462 від 27.05.2008 року щодо повернення об'єкта експертизи як такого, що не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства, визнання не чинним рішення, яке оформлено листом №14-23-11/5462 від 27.05.2008 року про повернення об'єкта експертизи; зобов'язання видати позитивний висновок землевпорядної державної експертизи та погодити землевпорядну документацію, подану для експертизи ТОВ «Вест Іст Груп» та ТОВ «Кримський інститут екології та проектування».
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.11.2008 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Державного комітету України із земельних ресурсів щодо повернення об'єкта експертизи - проекту землеустрою по відводу земельної ділянки (в оренду) ТОВ «Вест Іст Груп» для обслуговування пляжної території на землях Алупкінської міської ради, зобов'язано Державний комітет України із земельних ресурсів видати позитивний висновок державної експертизи проекту землеустрою по відводу земельної ділянки (в оренду) ТОВ «Вест Іст Груп» для обслуговування пляжної території за адресою: м. Алупка, район вул. 1 Травня (нижче Піонерського парку) на землях Алупкінської міської ради, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2009 року постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.11.2008 року залишено без змін.
Представником позивача подано заяву від 01.06.2009 року про прийняття додаткового судового рішення для вирішення питання про розподіл судових витрат. Заява мотивована не вирішенням судом питання про компенсацію витрат на правову допомогу, понесених позивачем.
В судовому засіданні представник позивача вимоги заяви підтримав, просив суд ухвалити додаткову постанову, в якій вирішити питання про стягнення витрат на правову допомогу відповідно до ст. ст. 90, 94 КАС України.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечував, вважаючи її задоволення таким, що суперечитиме вимогам КАС України, надав письмові заперечення проти заяви. Крім того, представник відповідача в судовому засіданні посилався на те, що оскільки постановою суду позов було задоволено частково і відмовлено в задоволенні решти його частини, то було відмовлено і в задоволенні вимог про розподіл судових витрат, таким чином, відсутні підстави для прийняття додаткового судового рішення. Зазначені доводи судом відхиляються, оскільки вимоги стосовно розподілу судових витрат не є позовними і підлягають вирішенню окремо від вимог, що стосуються захисту прав, свобод і інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин, в порядку, встановленому ст. ст. 97, 98 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 168 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Враховуючи, що судом вирішено питання про право позивача, проте не вирішено питання про розподіл судових витрат, суд, керуючись ст. 168 КАС України, призначив судове засідання для розгляду питання про ухвалення додаткового судового рішення.
Частинами 1, 3 статті 94 КАС України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Позивачем під час судового розгляду заявлялось клопотання про розподіл судових витрат: в тому числі витрат на правову допомогу у розмірі 16000,00 грн. і консультаційних витрат у розмірі 1200,00 грн. (а.с. 103, 104).
Судом встановлено, що платіжним дорученням від 13.10.2008 року №102 позивачем перераховано ТОВ «Кримський інститут екології і проектування» 1200,00 грн.
Разом з тим, позивачем не надано доказів того, що дані витрати пов'язані із розглядом адміністративної справи та відносяться до одного з виду судових витрат, передбачених ст. 87 КАС України, а судом таких доказів не встановлено.
Витрати на правову допомогу віднесено до виду судових витрат, в силу п. 1 ч. 3 ст. 87 КАС України, а частиною 3 статті 90 КАС України передбачено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Згідно із п. 2 розділуVІІ «Прикінцеві і перехідні положення» КАС України положення цього Кодексу щодо звільнення особи від оплати правової допомоги та забезпечення надання правової допомоги, а також частина третя статті 90 цього Кодексу набирають чинності з моменту набрання чинності відповідним законом. До цього часу граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий граничний розмір встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», якою передбачено, що у разі, якщо компенсація відповідно до КАС України сплачується за рахунок держави, тоді така компенсація не повинна перевищувати 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день особи, яка надавала правову допомогу.
Судом встановлено, що позивачем укладено із фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 договір про надання консультаційних послуг №1 від 15.06.2008 року, згідно із яким останній зобов'язувався надавати позивачеві інформаційно-консультаційно-технічні послуги у галузі права з питань, що пов'язані із поточною діяльністю позивача (а.с. 105-106). Згідно із актом виконаних робіт №25 від 15.06.2008 року (а.с. 107) фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 надані послуги (виконанні роботи) за даним договором, пов'язані із підготовкою до розгляду і розглядом адміністративної справи, на суму 16000,00 грн. Зазначену суму позивач просив стягнути з Державного бюджету України в порядку розподілу судових витрат.
Відповідно до диплому від 27.12.2003 року ДСК №046526 Худзій Дмитро Михайлович закінчив правничий факультет Львівського національного університету імені І. Франка і йому присвоєно кваліфікацію «юрист», відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку від 19.12.2008 року видом діяльності фізичної особи - підприємця Худзій Дмитра Михайловича є діяльність у сфері права. Судом досліджено акт виконаних робіт №25 від 15.06.2008 року і калькуляцію до цього акту і встановлено, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 для виконання робіт, безпосередньо пов'язаних із підготовкою до розгляду даної адміністративної справи витрачено 64 робочих години, що складає 8 повних робочих днів.
Судом встановлено, що відповідно до ст. 59 Закону України від 28.12.2007 року № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» розмір мінімальної заробітної плати з 1 квітня 2008 року по 1 жовтня 2008 року встановлено на рівні - 525 гривень на місяць. Таким чином, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у разі стягнення їх за рахунок держави повинен становити 525 грн. * 5% = 26,25 грн. Тож з урахуванням наведених приписів законодавства, витрату на правову допомогу підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України у розмірі, що не перевищує граничного розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», який становить 26,25 грн. * 8 = 210,00 грн.
Проте враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, суд вважає можливим стягнути на користь позивача 2/3 частини вказаної суми, відповідно до задоволених вимог, що становить 140,00 грн.
При цьому суд не приймає до уваги доводи представника позивача щодо необхідності застосування інших граничних розмірів компенсації витрат на правову допомогу, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 для випадків, якщо компенсація сплачується іншою стороною, оскільки такий порядок компенсації судових витрат не передбачено КАС України.
Крім цього, суд вважає можливим стягнути на користь позивача з Державного бюджету суму судового збору, у розмірі, передбаченому для подання позовних заяв немайнового характеру, який становить 3,40 грн.
В судовому засіданні 03.07.2009 року оголошено вступну і резолютивну частини додаткової постанови, постанову у повному обсязі складено 08.07.2009 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 90, 94, 168 КАС України, суд, -
1. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Іст Груп» 140,00 грн. витрат на правову допомогу.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Іст Груп» 3,40 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Циганова Г.Ю.