Іменем України
22.05.08 Справа №4/389-пд-07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Яценко О.М. судді Яценко О.М. , Кагітіна Л.П. , Хуторной В.М.
при секретарі: Шерник О.В.
за участю:
представників позивача: Андреєва К.М., дов. № 3 від 01.03.2008 р.;
Кравченко М.І., голова правління;
Мітрофанова Т.К., дов. № 2 від 01.03.2008 р.;
представників відповідача: не з'явився;
представників третьої особи: Постернак Є.І., дов. № 154-18/9/10-105 від 28.12.2007 р.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Херсонрибгосп”, м. Херсон на рішення господарського суду Херсонської області від 24.01.2008р. у справі № 4/389-ПД-07
за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Херсонрибгосп”, м. Херсон
до відповідача: Державного підприємства “Дослідне господарство “Брилівське” Брилівської дослідної станції Інституту гідротехніки та меліорації Української академії аграрних наук, с. Привітне Цюрупинського району Херсонської області
третя особа на стороні позивача без самостійних вимог - Державна податкова інспекція у м. Херсоні, м. Херсон
про визнання договору недійсним
Розпорядженням Першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду України від 21.05.2008 р. № 968 справу № 4/389-ПД-07 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий - Яценко О.М., судді - Кагітіна Л.П., Хуторной В.М.
Колегія суддів прийняла справу до провадження.
За згодою присутніх представників позивача і третьої особи в судовому засіданні 22.05.2008 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
24.01.2008 року господарським судом Херсонської області прийнято рішення по справі № 4/389-ПД-07 (суддя Клепай З.В.). Зазначеним рішенням у задоволенні позовних вимог відмовлено. При прийнятті рішення суд зазначив, що укладений сторонами договір про спільну діяльність від 22.11.2005 р. відповідає вимогам чинного законодавства. Той факт, що цей договір містить умови про передачу в оренду майна відповідача при наявності податкової застави, не суперечить чинному податковому законодавству. Дії позивача при виконанні договору про спільну діяльність від 22.11.2005 р. не є підставою для визнання договору про спільну діяльність недійсним, оскільки підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону, а не порушення сторонами по договору чинного законодавства в процесі виконання договору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням господарського суду, ВАТ “Херсонрибгосп”, м. Херсон, (позивач у справі) оскаржує його до апеляційної інстанції, звернувшись із апеляційною скаргою, в якій зазначає, що при прийнятті рішення судом порушено норми матеріального і процесуального права. В своїй апеляційній скарзі та в уточненнях до неї позивач наполягає, що договір про спільну діяльність від 22.11.2005 р. укладений всупереч встановленої законом забороні без відповідного узгодження з податковим органом, такий договір має бути визнаний судом недійсним як такий, що не відповідає вимогам діючого на момент його укладення законодавства. Також позивач вказує, що спірний договір як з боку позивача, так і збоку відповідача укладений не уповноваженою особою, у зв'язку з чим він підлягає визнанню недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України. На думку позивача, умова спірного договору щодо прийняття позивачем на себе зобов'язання сплатити заборгованість по заробітній платні відповідача, погасити заборгованість перед банком та іншу кредиторську заборгованість відповідача, суперечить ст. 520 ЦК України та приписам законодавства про працю. Просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 24.01.2008р. у справі № 4/389-ПД-07 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, визнати недійсним договір про спільну діяльність від 22.11.2005 р., який було укладено між Брилівською дослідною станцією Інституту землеробства Південного регіону та ВАТ “Херсонрибгосп”, застосувати реституційні наслідки визнання угоди недійсною.
Повноважні представники в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що суд першої інстанції правомірно вказав, що ні при укладенні спірного договору, ні при його виконанні не було порушено вимоги Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Просить залишити рішення господарського суду Херсонської області від 24.01.2008р. у справі № 4/389-ПД-07 без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними в ній матеріалами.
Третя особа у відзиві на апеляційну скаргу та її представник у судовому засіданні зазначає наступне: враховуючи, що з 20.04.2004 р. всі активи позивача перебувають в податковій заставі, укладення між позивачем і Брилівською дослідною станцією Інституту землеробства Південного регіону договору про спільну діяльність від 22.11.2005 р. суперечить нормам Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Просить задовольнити апеляційну скаргу позивача, скасувати рішення суду, позовні вимоги задовольнити.
Повноважний представник у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення господарського суду, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх представників позивача та третьої особи суд
22.11.2005 року між ВАТ “Херсонрибгосп”, м. Херсон (сторона-2 за договором, позивач за даною справою) та Брилівською дослідною станцією Інституту землеробства Південного регіону (сторона-1 за договором, відповідач за даною справою), правонаступником якого є відповідач, укладено договір про спільну діяльність (а.с. 11-14, т.1). Визнання вищезазначеного договору недійсним було предметом розгляду у суді першої інстанції.
Проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких обставин:
В якості підстав для визнання спірного договору недійсним позивачем зазначено статті 92, 203, 215,216,586 ЦК України (а.с.4).
Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (стаття 1131 ЦК України).
Суд першої інстанції правомірно зазначив, що, загальними ознаками договору про спільну діяльність є: зобов'язання сторін (учасників) діяти спільно; зобов'язання сторін (учасників) діяти спільно без створення юридичної особи; зобов'язання сторін (учасників) діяти спільно для досягнення певної (будь-якої) мети, яка, в свою чергу, не повинна суперечити законові.
Згідно п.1.1 договору від 22.11.2005 року сторони за цим договором зобов'язуються шляхом об'єднання своїх зусиль та майна, що належить сторонам на відповідних правових засадах у рамках чинного законодавства та у відповідності до статутів сторін діяти для досягнення спільних господарських цілей без створення юридичної особи, як то: ведення рослинництва, підвищення ефективності ведення сільськогосподарського тваринництва, сприяння проведенню науково-дослідних робіт регіонального використання та охорони меліоративних земель, сприяння та відтворення їхньої родючості; зменшення сукупних витрат матеріально-технічних ресурсів та отримання максимального прибутку; селекція, первинне насінництво та впровадження у виробництво нових сортів сільськогосподарських культур, організація насінництва та реалізація насіння сільськогосподарських культур, розробка та реалізація нових технологій та сортів для регіону степу, та інше.
Сторони в рамках договору домовились, що відповідач з моменту підписання даного договору надає для спільного використання у сумісній діяльності необхідні земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 800 га, а з 01.10.2006 року 995 га, необхідні будівлі, споруди, та виробничі площі (їх перелік та вартість надаються на умовах оренди державного майна відповідно до договорів оренди (додаток №1), необхідний машинотракторний парк, агрегати, інвентар та інші засоби сільськогосподарського виробництва, які є в наявності (додаток №2); здійснює науково-методичне та консультативне забезпечення проведення спільних робіт по вирощуванню сільськогосподарських культур на меліоративних землях, їх ефективному і раціональному використанню, збереженню та відтворенню родючості, та видати стороні 2 - позивачу по справі - довіреності на ведення спільних справ.
Колегія судів погоджується з судом першої інстанції відносно того, що спірний договір відповідає вимогам діючого законодавства. Той факт, що цей договір містить умови щодо передачі в оренду майна відповідача при наявності податкової застави, не суперечить чинному та податковому законодавству, оскільки відповідач мав можливість звернутись за дозволом на укладення таких договорів до податкової інспекції. У випадку укладення таких договорів без згоди податкової інспекції недійсними можуть бути визнані договори оренди майна, а не договір про спільну діяльність, тобто той договір, на підставі якого здійснена передача в оренду або відчуження майна, а не договір про спільну діяльність, який передбачав можливість укладення таких договорів, оскільки кожна із сторін повинна була при виконанні умов договору керуватись чинним законодавством, у тому числі і податковим. Крім того, у випадку здійснення відповідачем відчуження активів, що знаходяться у податковій без укладення відповідних договорів, як це вказано у п.3 договору про спільну діяльність, недійсними можуть бути визнані господарські зобов'язання по передачі цього майна відповідачу, оскільки така передача здійснена з порушенням як положень договору про спільну діяльність від 22.11.2005 року так і з порушенням норм чинного законодавства.
Колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що рішенням Конституційного суду України від 24.03.2005 року № 2-рп/2005 у справі № 1-9/2005 визнано неконституційними окремі положення Закону № 2181, зокрема п.п.8.2.2 п.8.2 ст. 8 в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу.
Відповідно до Закону України від 16.10.1996р. № 422/96-ВР „Про Конституційний Суд України", у разі якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Пунктом 4 резолютивної частини Рішення КСУ визначено, що положення п.п. 8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону № 2181 визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України цього Рішення, тобто з 24.03.2005р.
Таким чином, вимоги вказаного Рішення КСУ стосовно розповсюдження права податкової застави на активи боржників з урахуванням їх сум податкового боргу стосуються тих платників податків, активи яких передаються у податкову заставу починаючи з 24.03.2005р. У випадку якщо активи платника податків потрапили в податкову заставу до 24.03.2005р., то право податкової застави на такі активи продовжує існувати в тому обсязі, який був до 24.03.2005р.. Крім того, розмір внеску внесеного за договором про спільну діяльність-50 000 грн. та наявна податкова заборгованість ВАТ “Херсонрибгосп”, м. Херсон є неспіврозмірними.
Тобто дії позивача при виконанні договору про спільну діяльність від 22.11.2005 року не є підставою для визнання договору про спільну діяльність недійсним, оскільки підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону, а не порушення сторонами по договору чинного законодавства в процесі виконання договору.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеними обставинами, а також наступним:
У відповідності до статті 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів незважаючи на той факт, що суд першої інстанції не розглянув аргументи позивача відносно такої підстави для визнання договору недійсним, як перевищення повноважень з боку голови правління під час підписання спірного договору, вважає за необхідне на виконання основної мети судочинства, з урахуванням того факту, що такі підстави були зазначені у позовній заяві дати оцінку цьому доводу позивача.
На практиці, як правило письмова угода укладається шляхом складання документа, що визначає її зміст, і підписується безпосередньо особою, від імені якої вона укладена або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для укладення угод органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють в межах повноважень, наданих законом, іншим правовим актом або установчими документами. Для укладення угод органи, посадові особи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють в межах повноважень, наданих законом, іншим правовим актом або установчими документами.
Як свідчать матеріали справи від імені ВАТ “Херсонрибгосп”, м. Херсон спірний договір підписав В.П. Пеньковський -голова правління.
У відповідності до статті 48 Закону України «Про господарські товариства» голова правління акціонерного товариства вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства. Положеннями п. 8.4.5. статуту ВАТ “Херсонрибгосп”, м. Херсон голова правління має право укладати угоди від імені товариства (а.с.53, т.1).
У разі наявності підстав вважати, що Пеньковський В.П. зловживав посадовим становищем під час виконання своїх обов'язків, позивач не позбавлений права звернутись до правоохоронних органів із відповідною заявою.
Відповідно до абзацу 2 п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” N 02-5/111 від 12.03.1999р. вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Позивач не надав доказів, які б підтверджували, що на момент вчинення спірного правочину сторонами не було дотримано загальних вимог, дотримання яких є необхідним для чинності правочину.
Позивач не довів обґрунтованість заявлених вимог про визнання спірного договору недійсним, на підставі статті 203 та ст. 215 ЦК України, не вказав якому закону спірний договір суперечить, тобто не виконав вимог ст. 33 ГПК України, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновками господарського суду Херсонської області щодо відмову позивачу у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Херсонрибгосп”, м. Херсон, на рішення господарського суду Херсонської області від 24.01.2008 р. у справі № 4/389-ПД-07 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Херсонської області від 24.01.2008р. у справі № 4/389-ПД-07 залишити без змін.
Головуючий суддя Яценко О.М.
судді Яценко О.М.
Кагітіна Л.П. Хуторной В.М.