Іменем України
04.03.08 Справа №02-7/915-20/515/07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді Мойсеєнко Т. В. , Колодій Н.А. , Мірошниченко М.В.
при секретарі Лола Н.О.
за участю представників:
позивача - Добишева Н.В., довіреність № ВКЕ 253935 від 17.01.2008р. провідний юрисконсульт.
відповідача -1- не з'явився.
відповідача-2 - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 02-7/915-20/515/07 та апеляційну скаргу Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», м.Харків
на рішення господарського суду Запорізької області від 29.11.2007р. у справі № 02-7/915-20/515/07
за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», м.Харків
до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «На всі 100», м.Запоріжжя
до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛКМ», м.Запоріжжя
про стягнення суми
Встановив:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.11.2007р. у справі № 02-7/915-20/515/07 (суддя Гандюкова Л.П.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛКМ» на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» 8471,40грн. простроченої заборгованості по кредиту, 4 571грн. 55коп. прострочених процентів, 36902грн. поточної заборгованості по кредиту, 461,96грн. поточної заборгованості по процентам, 3 685,44грн. пені. Провадження у справі в частині стягнення суми 120 000грн. припинено за відсутністю предмету спору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Судові витрати покладено на відповідача.
Рішення суду мотивовано ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 543, 555, 610, 611 Цивільного кодексу України та тим, що для пред'явлення позову до поручителя - ТОВ «На всі 100» повинно передувати пред'явлення вимоги до нього кредитора, а позов не є вимогою, у зв'язку з чим, суд вважає, що вимоги позивача до поручителя (відповідач -1 по справі) є необґрунтованими та недоведеними у розумінні статей 33, 34 ГПК України, а тому задоволенню не підлягають. Стосовно відповідача-2 господарський суд вказав на те, що доказів належного виконання договірних зобов'язань та погашення заявленої до стягнення простроченої заборгованості по кредиту, процентам, а також поточної заборгованості по кредиту та по процентам ТОВ «ЛКМ» суду не надав. Позовні вимоги про стягнення з ТОВ «ЛКМ» вказаних сум частково задоволені, оскільки після звернення позивача до суду відповідачем - 2 було сплачено суму у розмірі 120000грн., а провадження по справі в цій частині припинено на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору. Крім того, вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 33 234,66грн. за період з 21.11.2006р. по 21.11.2007р. у розмірі 0,4% суд першої інстанції задовольнив частково, так як згідно частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тому розмір пені розраховано за 6 місяців (183 дні), що складає суму 3 685,44грн.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі позивач, просить частково скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 29.11.2007р. у справі № 02-7/915-20/515/07 в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача до ТОВ «На всі 100» у зв'язку з порушенням і неправильним застосуванням норм процесуального права та неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нове рішення, яким стягнути солідарно з ТОВ «На всі 100» та ТОВ «ЛКМ» на користь позивача суму простроченої заборгованості у розмірі 8 471,40грн., суму прострочених процентів у розмірі 4 571,55грн., суму поточної заборгованості у розмірі 36 902грн., суму поточної заборгованості по процентам у розмірі 461,96грн., суму пені у розмірі 3 685,44грн., 1900грн. витрат по сплаті державного мита та 118грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Свої доводи, заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що висновок суду про те, що зі змісту ст. 555 ЦК України, п.2.2, п.2.3 Договору поруки слідує, що для пред'явлення позову до поручителя повинно передувати пред'явлення вимоги до нього кредитора є безпідставним, так як п.2.2 вказаного договору у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, кредитор (позивач у справі) має право висунути свої вимоги до поручителя ТОВ «На всі 100». Назване положення договору передбачає право, а не обов'язок кредитора пред'явити свої вимоги. Крім того, стаття 555 ЦК України передбачає, що поручитель зобов'язаний попередити боржника про свій намір виконати основне зобов'язання і очікувати відповіді протягом нормально необхідного для цього часу. У випадку пред'явлення позову кредитором до поручителя, останній зобов'язаний залучити боржника до участі в справі як третю особу, а боржник зобов'язаний взяти участь у справі. Зазначена стаття не встановлює обов'язок кредитора пред'являти вимогу поручителю до пред'явлення позову, зокрема, відповідальність поручителя перед кредитором прямо передбачена Цивільним кодексом України та Договором поруки (п.п.1.1, 1.3, 1.4). Стаття 5 ГПК України передбачає, що сторони застосовують заходи досудового регулювання господарського спору за домовленістю між собою. Тобто, досудове регулювання спору є необхідною передумовою звернення до господарського суду лише за наявності відповідної угоди сторін. Таким чином, законодавець прямо передбачив можливість пред'явлення позову до поручителя без попереднього пред'явлення вимоги. Ні Цивільним кодексом України, ні будь-якими іншими нормативно - правовими актами прямо не передбачено, що для пред'явлення позову до поручителя повинно передувати пред'явлення вимоги до нього кредитора.
Відзивів на апеляційну скаргу відповідачі суду апеляційної інстанції не надали.
У судове засідання, яке відбулося 04.03.2008р. уповноважений представник відповідача - 1 не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до ст. 75 ГПК України апеляційна скарга розглядається за наявними матеріалами у справі.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 08 січня 2008р. у справі № 02-7/915-20/515/07 апеляційна скарга позивача прийнята та призначена до розгляду на 08.02.2008р.
08.02.2008р. розгляд даної справи було відкладено колегією суддів у порядку статті 77 ГПК України на 04.03.2008р., у зв'язку з неявкою сторін у судове засідання та витребуванням від останніх певних доказів для повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи.
Склад колегії суддів змінювався. Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 385 від 04.03.2008р. справу призначено до розгляду у складі колегії - головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Мірошниченко М.В., Колодій Н.А.
За клопотанням позивача та відповідача-2 судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації судового процесу та за їх згодою у судовому засіданні, яке відбулося 04.03.2008р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
13.04.2006р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (Банк, позивач у справі) і ТОВ «ЛКМ» (позичальник, відповідач -2 у справі) був укладений кредитний договір № 2006-69-С, за умовами якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 171822,70грн., а Позичальник зобов'язався прийняти кредит, належним чином використовувати, сплатити плату за кредит та повернути Банку кредит в повному обсязі у порядку та строки, які обумовлені цим Договором. Кредитні кошти надаються траншами в ліміті кредиту. Сума першого траншу становить 48 622,70грн. Надання кредиту здійснюється у термін з 13.04.2006р. по 12.04.2008р. (п.п.1.1, .1.2.1, 4.1, 4.2 договору).
16.05.2006р. між Банком та ТОВ «ЛКМ» укладена додаткова угода б/н до кредитного договору № 2006-69-С від 13.04.2006р. про видачу другого траншу по кредиту в сумі 123 200грн. із зміною графіка погашення заборгованості за кредитом, у тому числі 05.11.2007р. суму 36 902грн.
Відповідно до п.п. 1.2.2 кредитного договору, позичальник зобов'язаний погашати заборгованість по кредиту згідно графіка погашення заборгованості.
П.п.1.3.1 кредитного договору встановлена процентна ставка за користування кредитними коштами у розмірі 17,5 % річних.
Згідно п.п.1.3.5 кредитного договору строк сплати процентів з 01 по 05 число кожного місяця, наступного за тим, за який вони були нараховані.
За користування кредитними коштами понад установлений термін, процентна ставка встановлюється в розмірі 26 % річних (п.1.3.2 кредитного договору).
Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 530 ЦК України визначає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Господарським судом Запорізької області встановлено, що позивач належно виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надав кредит на загальну суму 171 822,70грн., що підтверджується випискою по рахунку відповідача-2, і останнім не заперечується. Проте, відповідач -2 (ТОВ «ЛКМ») неналежно виконував прийнятті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо своєчасної сплати процентів за користування кредитом та повернення кредиту у відповідності до встановленого графіку.
13.04.2006р. між АКІБ «Укрсиббанк» і ТОВ «На всі 100» був укладений договір поруки № 2006-69-С/П, за умовами якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником (ТОВ «ЛКМ») зобов'язань перед кредитором у повному обсязі, що виникли з кредитного договору № 2006-69-С від 13.04.2006р., що існують на момент укладення договору, так і тих, які можуть виникнути в майбутньому (п.1.1 договору).
За договором поруки сторони встановили, що у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань перед кредитором, останній має право висунути свої вимоги безпосередньо до поручителя, що є обов'язковим до виконання через 3 дні з моменту невиконання своїх зобов'язань позичальником за кредитним договором (п.2.2 вказаного договору). Поручитель зобов'язаний виконати свої зобов'язання на користь кредитора в термін, визначений п.2.2 даного договору шляхом перерахування суми заборгованості позичальника на рахунок (на рахунки) (простроченої заборгованості, прострочених процентів, комісій, тощо), який (які) зазначено кредитором (п.2.3).
Термін дії договору поруки, сторони визначили у п.4.1, згідно якого останній вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором № 2006 - 69-С від 13.04.2006р., у забезпечення якого укладено даний договір.
Відповідно до статті 546 ЦК України порука є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання. Статтями 553, 554 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі, як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Статтею 555 ЦК України встановлені права та обов'язки поручителя у разі пред'явлення до нього вимоги, а саме: у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.
Зі змісту вищенаведеної норми закону слідує, що обов'язок поручителя перед кредитором щодо виконання зобов'язань боржника за основним зобов'язанням виникає з моменту пред'явлення до нього вимоги кредитора.
Крім того, у п.п.2.2 договору поруки сторонами встановлена обов'язковість виконання поручителем вимоги кредитора щодо виконання зобов'язань боржника за кредитним договором протягом трьох днів.
Матеріалами справи встановлено та підтверджено, що кредитор не направляв вимоги поручителю, крім того, судом першої інстанції встановлено, що директором боржника і поручителя є одна і та ж сама особа. Проте, це не звільняє Банк, як кредитора виконати вимоги закону та положень договору щодо направлення вимоги.
Пред'явлення позову не є вимогою у розумінні ст.555 ЦК України.
Пред'явлення позову це реалізація особою права на судовий захист своїх порушених прав та законних інтересів.
Право кредитора в даному випадку буде порушеним з моменту невиконання поручителем вимоги кредитора щодо виконання зобов'язань за кредитним договором у випадку їх невиконання боржником.
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що пред'явлення вимоги це є досудовим порядком врегулювання спору, до уваги судом не приймаються, як помилкові, оскільки обов'язок поручителя виконати забезпечене порукою зобов'язання виникає з моменту пред'явлення до нього вимоги кредитора, і спір між кредитором та поручителем виникає з моменту невиконання останнім вимоги кредитора, а не раніше.
Відповідно до приписів статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, виходячи з наведеного вимоги позивача до поручителя (відповідач -1) є безпідставними, оскільки є недоведеними належними доказами у розумінні статей 33, 34 ГПК України, тому суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Фактичні обставини справи свідчать про те, що відповідач-2 (ТОВ «ЛКМ») не виконав взяте на себе за кредитним договором № 2006-69-С зобов'язання, жодного доказу щодо сплати простроченої, поточної заборгованості, а також процентів за договором суду не надав, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з боржника ТОВ «ЛКМ» простроченої заборгованості по кредиту станом на 21.11.2007р. у сумі 8471,40грн., простроченої заборгованості по процентам у сумі 4 571,55грн., суми 36 902грн. поточної заборгованості по кредиту, суми 461,96грн. поточної заборгованості по процентам відповідають умовам договору та вимогам закону, а тому з висновком суду першої інстанції щодо стягнення вказаних сум, колегія суддів погоджується та не вбачає правових підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Одночасно позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 33 234, 66 грн. за період з 21.11.2006р. по 21.11.2007р. у розмірі 0,4 %.
Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 7.1 кредитного договору передбачено, що за порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит позичальник сплачує банку додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню з розрахунку 0,4 % від суми заборгованості, розрахованої за кожний день прострочення платежу, включаючи день оплати.
Згідно положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Ч.6 статті 232 ГК України встановлений порядок нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Господарський суд Запорізької області встановив факт порушення зобов'язання відповідачем -2 та підставі статті 232 ГК України, правомірно обмежив розмір пені до 6 місяців (183 дні) та подвійною обліковою ставкою НБУ, у зв'язку з чим, стягнув з відповідача -2 ТОВ «ЛКМ» пеню у сумі 3125,36грн. за порушення строків повернення кредиту та 560,08грн. пені за прострочення сплати процентів, що загалом складає 3 685,44грн. пені.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині часткового стягнення з ТОВ «ЛКМ» вказаних сум, оскільки після звернення позивача до суду відповідачем - 2 було сплачено суму у розмірі 120000грн., а тому суд правомірно припинив провадження по справі в цій частині на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору.
Доводи заявника апеляційної скарги спростовується матеріалами справи та вищенаведеними обставинами.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного судового акту.
Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», м.Харків залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 29.11.2007р. у справі № 02-7/915-20/515/07 залишити без змін.
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.
судді Мойсеєнко Т. В.
Колодій Н.А. Мірошниченко М.В.