Іменем України
22.01.08 Справа №14/307-07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді Мойсеєнко Т. В. , Зубкова Т.П. , Хуторной В.М.
при секретарі Лола Н.О.
за участю представників
позивача: не з'явився;
відповідача-1: не з'явився;
відповідача-2: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 14/307-07 та апеляційну скаргу Комунального підприємства «Енергозбереження», м.Нова Каховка Херсонська область
на рішення господарського суду Херсонської області від 18.09.2007р. у справі № 14/307-07
за позовом Комунального підприємства «Енергозбереження», м.Нова Каховка Херсонська область
до відповідача-1 Дочірнього підприємства «Комунальне господарство» Відкритого акціонерного товариства «Південний електромашинобудівний завод», м.Нова Каховка Херсонська область
до відповідача-2 Відкритого акціонерного товариства «Південний електромашинобудівний завод», м.Нова Каховка Херсонська область
про стягнення суми
Рішенням господарського суду Херсонської області від 18.09.2007р. у справі № 14/307-07 (суддя Гридасов Ю.В.) у задоволені позову відмовлено.
Рішення суду прийнято з посиланням на ст.257, ч.ч. 3, 4 ст.267 ЦК України та мотивовано тим, що згідно п.3.2 договору № 92 від 22.11.2002р. відповідач зобов'язався здійснювати остаточний розрахунок у п'ятиденний термін після отримання рахунку від позивача. Оскільки рахунки були виставлені відповідачу-1 у 2002-2003р.р., то на момент пред'явлення позову сплинула загальна позовна давність, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій останній просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 18.09.2007р. у справі № 14/307-07, оскільки висновки суду, викладені у судовому рішенні, не відповідають обставинам справи і рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Заявник апеляційної скарги зазначає, що позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем-1 договірних зобов'язань, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків № 1 від 08.12.2005р. на загальну суму 64152,83грн., договором № 3804 від 12.10.2004р., актом приймання - передачі чеків Ощадбанку на суму 8429,55грн., актом звірки взаємних розрахунків від 24.06.2006р. на загальну суму 55723,36грн. Також, позивач зазначає, що відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, яка свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. На думку заявника апеляційної скарги, акт звірки, який підписаний ДП «Комунальне господарство» ВАТ «Південний електромашинобудівний завод» свідчить про заборгованість з боку останнього до позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 зазначає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга позивача безпідставною, оскільки рахунки № 127 від 01.04.2002р., № 128 від 03.03.2002р., № 156 від 05.01.2003р., які виставлялися відповідачу-1 для сплати заборгованості не підлягають задоволенню, так як відсутні підстави для цього у зв'язку з закінченням строку позовної давності. Одночасно відповідач-1 стверджує, що договір № 3804 від 12.10.2004р. не підписаний сторонами, а тому у позивача відсутні підстави для пред'явлення до відповідачів позовних вимог. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач -2 вказує, що оскаржуваний судовий акт прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, а апеляційна скарга позивача є такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке. За рахунками № 127 від 01.04.2002р., № 128 від 03.03.2002р., № 156 від 05.01.2003р., які виставлялися відповідачу-1 для сплати заборгованості, строк позовної давності минув, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Крім того, відповідач - 2 зазначає, що позивач неправомірно пред'явив вимоги до відповідача-2, так як відповідач-1 є самостійною юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи від 26.01.2000р., довідкою про включення до ЄДРПОУ № 1986, має свої розрахункові рахунки, веде самостійний баланс і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями. У зв'язку з чим, просить оскаржуваний судовий акт залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 12 листопада 2007р. у справі № 14/307-07 апеляційна скарга позивача прийнята та призначена до розгляду на 04.12.2007р.
У судовому засіданні, яке відбулося 04.12.2007р. колегією суддів було оголошено перерву до 22.01.2008р.
До Запорізького апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшла телеграма про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що представник вказаної сторони перебуває на лікарняному, але колегія суддів відхиляє дане клопотання, оскільки стаття 28 ГПК України не обмежує кількість представників сторін у процесі, зокрема ч.3 названої статті передбачає, що представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації, тобто, в даному випадку, відповідач-2 є юридичною особою та не був позбавлений можливості уповноважити іншу особу для представлення своїх інтересів у апеляційному господарському суді.
Уповноважені представники позивача та відповідача-1 до судового засідання не з'явилися, причини відсутності суду апеляційної інстанції не повідомили.
Склад колегії суддів змінювався. Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 50 від 22.01.2008р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Зубкова Т.П., Хуторной В.М., даною колегією прийнято постанову.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, взявши до уваги доводи представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
Як слідує з матеріалів справи, 22.11.2002р. між Комунальним підприємством "Новокаховтеплокомуненерго" (постачальна організація) та Дочірнім підприємством «Комунальне господарство» ВАТ «Південний електромашинобудівний завод» (споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії № 92, відповідно до умов якого Енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання надавати послуги споживачу з централізованого водо-, теплопостачання, а споживач зобов'язується користуватись послугами на умовах цього договору і своєчасно здійснювати оплату.
Відповідно до п. п. 2.1, 2.1.1 договору постачальник зобов'язався забезпечувати постачання енергії у вигляді опалення і гарячого водопостачання за адресою: м.Нова Каховка, пр.Перемоги, 3 (загальна опалювальна площа - 34,9 кв.м.), вул. Першотравнева, 24 (загальна опалювальна площа - 147,9кв.м.), вул.Букіна, 50 (загальна опалювальна площа - 227,4 кв.м.), вул.Букіна, 50 (загальна опалювальна площа - 196,4 кв.м.), вул. Дзержинського, 49 (загальна опалювальна площа 37кв.м.), вул.Букіна, 52 (загальна опалювальна площа - 101 кв.м.), вул.Піонерська, 38 (загальна опалювальна площа 969,7кв.м.), вул.Піонерська, 38 (загальна опалювальна площа 570,9кв.м.).
Згідно п.2.3.1 договору споживач зобов'язався своєчасно отримувати рахунки та проводити на їх підставі оплату за отриманні послуги.
Споживач зобов'язався здійснювати попередню оплату до 10 числа поточного місяця у розмірі 100% виходячи з фактичного споживання за попередній місяць. Остаточний розрахунок здійснювати у п'ятиденний термін після отримання рахунку. (п.3.2 договору).
Згідно п.6.6, 6.7 договір № 92 від 22.11.2002р. діє протягом року з моменту його підписання обома сторонами та може бути пролонгований на наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна з сторін не висловить письмового наміру про його закінчення.
Як зазначає позивач, станом на 01.07.06р. ДП «Комунальне господарство ВАТ «Південний електромашинобудівний завод» мав заборгованість за теплову енергію отриману за період 2002-2003р.р. за договором № 92 від 22.11.02р. на суму 55729,36грн., що підтверджується актом звірки від 24.07.2006р. Вказану заборгованість відповідач-1 не сплатив до теперішнього часу. Оскільки право вимоги за цими зобов'язаннями КП «Новокаховтеплокомуненерго» передало позивачу за договором № 3804 від 12.10.2004р., то останній пред'явив позов до ДП «Комунальне господарство ВАТ «Південний електромашинобудівний завод» та його засновника ВАТ «Південний електромашинобудівний завод» про стягнення вказаної суми боргу.
Вказані вимоги стали предметом спору у господарському суді першої інстанції.
Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки зобов'язання відповідача-1 щодо оплати спожитої теплової енергії продовжують існувати після 01.01.2004р., а спір виник між суб'єктами господарської діяльності стосовно майново-господарських відносин, то відповідно до п.2 ст.4 та п.1 ст.175 Господарського кодексу України до спірних відносин слід застосовувати положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Господарські зобов'язання виникають, як передбачено ст. 174 ГК України безпосередньо з закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.
З матеріалів справи слідує, що у відповідача-1 зобов'язання щодо сплати спожитої теплової енергії виникли з договору про постачання теплової енергії № 92 від 22.11.2002р. укладеного з КП «Новокаховтеплокомуненерго», за умовами якого відповідач-1 повинен був здійснювати остаточний розрахунок за теплову енергію у п'ятиденний термін після отримання рахунку.
До матеріалів справи відповідачем -1 надано рахунок № 128 від 03.03.02р. на суму 3863,82грн., № 156 від 01.01.03р. на суму 306,06грн., та рахунок №127 від 01.04.02р. на суму 5548,35грн., всього на суму 9718, 23грн. Доказів отримання рахунків на іншу частину заявленої до стягнення суми не надано.
Договір № 92 від 22.11.02р діяв до 22.11.04р.в силу приписів пункту 6.7договору, оскільки сторонами не надано доказів, що будь-яка з сторін виявила письмовий намір про його закінчення після строку встановленого у п.6.6.
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 16.01.2007р. у справі № 6/4-Б-05 було ліквідовано юридичну особу - банкрута КП «Новокаховтеплокомуненерго», провадження у справі про банкрутство припинено.
Згідно ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора).
Ніяких грошових зобов'язань відповідач-1 перед позивачем не брав.
Позивач вважає себе кредитором відповідача-1, посилаючись на договір № 3804 від 12.10.2004р. про переуступку боргу(а.с.30), за умовами якого КП «Новокаховтеплокомуненерго» (кредитор) переводить право вимоги заборгованості ДП «Комунальне господарство ВАТ «Південний електромашинобудівний завод» у сумі 64152,83грн. на КП «Енергозбереження» (новий кредитор).
Однак, враховуючи положення п.6 договору про перевід боргу, цей договір не вступив в силу, а тому не породив ніяких зобов'язань. Так, згідно п. 6 договору про перевід боргу № 3804 він набирає чинність з моменту його підписання сторонами. Зі змісту договору № 3804, наданого позивачем, вбачається, що це трьохсторонній договір і сторонами цього договору зазначено КП «Новокаховтеплокомуненерго» (кредитор), ДП «Комунальне господарство ВАТ «Південний електромашинобудівний завод»(боржник) та КП «Енергозбереження» (новий кредитор). Але вказаний договір не підписаний ДП «Комунальне господарство ВАТ «Південний електромашинобудівний завод»(боржник), який зазначено стороною договору.
Таким чином, не можно вважати, що відбулася заміна кредитора у зобов'язанні. Виходячи з наведеного, у позивача, в даному випадку відсутні правові підстави для пред'явлення позовних вимог до відповідачів.
Крім того, суд першої інстанції вірно вказав, що за будь -яких обставин строк позовної давності для стягнення заборгованості відповідача-1 за договором № 92 сплив.
Позивач у позовній заяві зазначає, що борг відповідача-1 на заявлену до стягнення суму виник у період 2002-2003р., але доказів у підтвердження періоду виникнення заборгованості не надав. Але беручи до уваги, що рахунки на суму 9718, 23грн., копії яких надані відповідачем-1 до справи, датовані 2002р., а останній 05.01.03р., то по цих рахунках на день пред'явлення позову, а саме: 26.07.2007р., встановлений ст.257 ЦК України трирічний строк позовної давності сплив і про це заявлено стороною спору, про що свідчить відзив на позовну заяву. Згідно умов договору № 92 остаточний розрахунок проводиться у 5-денний термін з моменту отримання рахунку, після спливу даного строку у кредитора виникає право на пред'явлення позову.
При цьому, заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст. 262 ЦК України).
Відповідно до ч.4 статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що перебіг позовної давності переривається здійсненням особою дій, які свідчать про визнання ним свого боргу (ст.264 ЦК України), а відповідачем такі дії здійснювались, зокрема складання акту звірки від 24.07.2006р. є необґрунтованими з таких підстав.
Дійсно, стаття 264 ЦК України передбачає можливість переривання перебігу строку позовної давності вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу.
Колегія суддів, проаналізувавши зміст та форму акту звірки розрахунків від 24.07.2006р. вважає, що останній не є належним доказом визнання боргу, оскільки з названого документу вбачається, що він підписаний бухгалтерами підприємств позивача та відповідача-1, а вказані посадові особи ні за законом, ні за статутними документами не мають повноважень на вчинення правочинів від імені підприємства без довіреності, зокрема і правочинів про визнання боргу.
Згідно ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Натомість, п.2 ст.207 ЦК України визначені вимоги до письмової форми правочину, а саме правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплений печаткою.
Колегія суддів, зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували повноваження зазначених посадових осіб на підписання такого роду документа.
Доводи заявника апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним.
Зазначені обставини досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.
Судові витрати за розгляд справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на позивача.
Керуючись ст. 49, ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Енергозбереження», м.Нова Каховка Херсонська область залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Херсонської області від 18.09.2007р. у справі № 14/307-07 залишити без змін.
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.
судді Мойсеєнко Т. В.
Зубкова Т.П. Хуторной В.М.