Справа № 127/9885/14-ц Провадження № 22-ц/772/3080/2014Головуючий в суді першої інстанції Прокопчук А. В.
Категорія 55 Доповідач Медвецький С. К.
"01" грудня 2014 р. м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Медвецького С.К.,
суддів: Оніщука В.В., Чуприни В.О.,
при секретарі Богацькій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ВАТ «Промжитлосільбуд» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ВАТ «Промжитлосільбуд» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини грошових доходів та заробітку за час затримки розрахунку, -
встановила:
У травні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що з 01 липня 1998 року по 20 вересня 2006 року перебував у трудових відносинах з ВАТ «Промжитлосільбуд», працюючи на посаді заступника директора з господарських питань.
Починаючи з 1999 року відповідач почав затримувати виплату заробітної плати, внаслідок чого станом на 01 січня 2000 року виникла заборгованість по заробітній платі в сумі 1 322, 34 грн.
Окрім цього, відповідач входив до Всеукраїнської професійної спілки працівників АПК, тому заробітна плата повинна була нараховуватися відповідно до галузевих угод між Міністерством агропромислового комплексу України, галузевими об'єднаннями підприємства та профспілкою працівників аграрного комплексу України.
Посилаючись на те, що з 1999 року по день звільнення йому нараховувалася заробітна плата у меншому розмірі ніж та, що була встановлена галузевими угодами між Міністерством аграрної політики України, галузевими об'єднаннями підприємства та профспілкою працівників аграрного комплексу України, у зв'язку з чим виникла заборгованість по заробітній платі, ОСОБА_2 просив стягнути з відповідача на його користь 107 215, 80 грн., з яких:
37 949, 38 грн. заборгованість по заробітній платі, 67 944, 08 грн. компенсація у зв'язку з порушенням терміну виплати заробітної плати.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 червня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено повністю.
Стягнуто з ВАТ «Промжитлосільбуд» на користь ОСОБА_2 107 215, 80 грн., з яких: 37 949, 38 грн. заборгованість по заробітній платі, 67 944, 08 грн. компенсація у зв'язку з порушенням терміну виплати заробітної плати, а також на користь держави 3 654 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі ВАТ «Промжитлосільбуд» в особі арбітражного керуючого Лещенка А.М., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просило скасувати рішення суду та постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
При цьому в апеляційній скарзі арбітражний керуючий зазначив, що суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 174 ЦПК України, у зв'язку з визнанням відповідачем позову, не перевірив чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення, оскільки ухвалою Господарського суду Вінницької області від 16 травня 2014 року арбітражного керуючого Сокольвака М.В. усунуто від виконання обов'язків ліквідатора ВАТ «Промжитлосільбуд». Отже, останній не мав повноважень подавати до суду заяву, яка була прийнята судом, про визнання позовних вимог позивача.
У судовому засіданні представник відповідача Гуцалюк Д.В. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких міркувань.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що нарахування позивачеві заробітної плати проводилось відповідачем у розмірах, які є меншими за ті розміри заробітної плати, які були встановлені галузевими угодами між Міністерством аграрної політики України, галузевими об'єднаннями підприємства та профспілкою працівників аграрного комплексу України, у зв'язку з чим утворилась заборгованість по заробітній платі в сумі 37 949, 38 грн., а також нарахована компенсація у зв'язку з порушенням терміну виплати заробітної плати - 67 944, 08 грн.
З такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки цих висновків суд дійшов при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Статтею ст. 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Установлено, що ОСОБА_2 з 01 липня 1998 року по 20 вересня 2006 року перебував у трудових відносинах за ВАТ «Промжитлосільбуд», працюючи на посаді заступника голови правління.
20 вересня 2006 року звільнений з роботи у зв'язку з невиконанням адміністрацією законодавства про працю і умов трудового договору за ст. 38 КЗпП України (а.с.4).
Згідно довідки ВАТ «Промжитлосільбуд», станом на 01 січня 2000 року заборгованість по заробітній платі ОСОБА_2 складає 1 322, 34 грн. (а.с.5).
Обґрунтовуючи розмір заборгованості по заробітній платі, позивач зазначив, що нарахування позивачеві заробітної плати проводилось відповідачем у розмірах, які є меншими за ті розміри заробітної плати, які були встановлені галузевими угодами між Міністерством аграрної політики України, галузевими об'єднаннями підприємства та профспілкою працівників аграрного комплексу України, а відтак визначив розмір заборгованості за період з січня 2000 року по вересень 2006 року в сумі 37 949, 38 грн.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Статтею 4 Закону України «Про оплату праці» визначено, що джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.
Договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системних угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях відповідно до Закону України «Про колективні договори і угоди» (ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оплату праці» в редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин).
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про оплату праці» для працівників підприємств, виробництв, цехів, дільниць та інших підрозділів, які виконують роботи (надають послуги), не властиві основній діяльності галузі (підгалузі), умови оплати праці встановлюються в колективному договорі з дотриманням
гарантій, визначених угодами тих галузей (підгалузей), до яких ці
підрозділи належать за характером виробництва, та в актах чинного
законодавства.
Статтею 18 Закону України «Про оплату праці» визначено, що розміри ставок (окладів) працівників загальних (наскрізних) професій і посад встановлюються на умовах, визначених колективним договором, з дотриманням гарантій, встановлених законодавством і генеральною, галузевою, (міжгалузевою) і територіальною угодами.
Відповідно до статуту ВАТ «Промжитлосільбуд» засноване відповідно до рішення регіонального відділення Фонду Державного майна України у Вінницькій області від 10 грудня 1997 року № 472, шляхом перетворення у відкрите акціонерне товариство згідно з Законом України від 10 липня 1996 року «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» (т.2, а.с.32-35).
Довідкою з ЄДРПОУ № 23/3125 від 15 листопада 1996 року Вінницького обласного управління статистики встановлено, що органом управління Вінницького державного міжрайонного пересувного будівельно-монтажного підприємства № 3 є Українська кооперативно-державна корпорація по агропромисловому будівництву (т.2 а.с.31).
Відповідно до листа Міністерства аграрної політики України від 22 квітня 2009 року № 37-22-13/6679 в галузі агропромислового будівництва діяла галузева угода між Українською кооперативно-державною корпорацією по агропромисловому будівництву «Украгропромбуд» і Центральним Комітетом профспілки працівників агропромислового комплексу України (т. 2, а.с.37).
Оскільки Вінницьке міжрайонне пересувне будівельно-монтажне підприємство № 3, яке належало корпорації «Украгропромбуд» реорганізовано у ВАТ «Промжитлосільбуд», а товариство увійшло в корпорацію як її учасник, то норми галузевих угод, які підписані корпорацією розповсюджуються і на відповідача.
Ці обставини підтверджуються листом Української кооперативно-державної корпорації по агропромисловому будівництву «Украгропромбуд»
№ 49 від 31 березня 2009 року та Вінницького міського комітету профспілки працівників агропромислового комплексу (т.2, а.с.37-39).
Згідно з галузевими угодами, ВАТ «Промжитлосільбуд» відноситься до IV групи обсягів робіт, до посадових окладів працівників підприємства якої застосовується понижуючий міжгруповий коефіцієнт співвідношень з урахуванням орієнтованого планового фонду оплати праці на наступний рік з послідуючим коригуванням відповідно до фактичного виконання робіт, наданих послуг та ДБН Д.1.1.1-2000.
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами (ст. 94 КЗпП України).
Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки відповідно до ст. 97 КЗпП форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження й розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями
самостійно в колективному договорі, а у випадку, коли його не укладено, - власником або уповноваженим ним органом за погодженням із профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, або, за його відсутності, - з іншим органом, уповноваженим на представництво трудовим колективом, з урахуванням загальних положень законодавства про оплату праці, суд у разі вирішення спорів з цих питань має з'ясовувати, чи були і як саме вони врегульовані у зазначеному порядку та чи було при цьому додержано норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною й галузевою (регіональною) угодами. При їх недодержанні застосовуються відповідно норми і гарантії, передбачені законодавством, генеральною, галузевою (регіональною) угодами.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції не встановив чи був укладений на підприємстві колективний договір та чи були встановлені підприємством у колективному договорі форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження й розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, а лише обмежився висновком, що нарахування позивачеві заробітної плати проводилось відповідачем у розмірах, які є меншими за ті розміри заробітної плати, які були встановлені галузевими угодами між Міністерством аграрної політики України, галузевими об'єднаннями підприємства та профспілкою працівників аграрного комплексу України.
Визначаючи розмір заборгованості по заробітній платі, суд першої інстанції не навів в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового
податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд повинен був визначити зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначити в резолютивній частині рішення.
Разом з тим довідками про заробітну плату та інших виплат, а також заборгованості за 2000-2006 роки (т.1, а.с.6-12) встановлено, що за весь заявлений період заробітна плата перевищувала встановлену державою мінімальну заробітну плату; виплати перевищували нарахування, тобто порушень у нарахуванні та виплаті заробітної плати позивачу немає.
Відповідно до видаткового касового ордеру № 278 повний розрахунок при звільненні з ОСОБА_2 було проведено 27 вересня 2006 року (т.2, а.с.28)
Звітом по результатах перевірки відкритого акціонерного товариства «Промжитлосільбуд» з питань нарахування та виплати заробітної плати за період 2002-2006 роки від 10 квітня 2009 року підтверджено, що заробітна плата за період 2002-2006 роки нараховувалась ОСОБА_2 підприємством у межах галузевих угод (максимальна - 37 766, 72 грн., мінімальна - 24 377, 76 грн.) і фактично становить 37 529, 38 грн. Зобов'язання по виплаті нарахованої заробітної плати перед ОСОБА_2, підприємством виконанні в повному об'ємі, що вище максимальної виплати передбаченої галузевими угоди (т.2, а.с.40-53).
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_6 наполягав на задоволенні позову, однак жодними належними допустимими доказами не спростував висновок звіту по результатах перевірки відкритого акціонерного товариства «Промжитлосільбуд» з питань нарахування та виплати заробітної плати за період 2002-2006 роки від 10 квітня 2009 року, хоча така можливість судом йому надавалась, а також роз'яснювалось право заявити клопотання про призначення експертизи.
Оскільки зобов'язання по нарахуванню і виплаті заробітної плати перед ОСОБА_2 виконанні відповідачем відповідно до галузевої угоди та в повному обсязі, то підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ВАТ «Промжитлосільбуд» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини грошових доходів та заробітку за час затримки розрахунку немає.
Також при вирішенні спору, судом першої інстанції були порушені вимоги процесуального права, оскільки в порушення вимог ст. 174 ЦПК України, у зв'язку з визнанням відповідачем позову, не перевірив чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення, так як ухвалою Господарського суду Вінницької області від 16 травня 2014 року арбітражного керуючого Сокольвака М.В. усунуто від виконання обов'язків ліквідатора ВАТ «Промжитлосільбуд». Таким чином, останній не мав повноважень подавати до суду заяву, яка була прийнята судом, про визнання позовних вимог позивача, що у свою чергу призвело до неправильного вирішення спору.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначених вимог закону не врахував, у порушення вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України не з'ясував належним чином фактичні обставини справи щодо заявлених вимог; які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, і це, на думку колегії суддів, є обов'язковими підставами для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
вирішила:
Апеляційну скаргу ВАТ «Промжитлосільбуд» задовольнити частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 червня 2014 року скасувати та ухвалите нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ВАТ «Промжитлосільбуд» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини грошових доходів та заробітку за час затримки розрахунку відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: /підпис/ С.К. Медвецький
Судді: /підпис/ В.В. Оніщук
/підпис/ В.О. Чуприна
З оригіналом вірно: