Справа 127/12208/14-к
Провадження 1-кп/127/987/14
27 листопада 2014 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі:головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені 13.04.2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014020010002540 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 16.02.1984 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, вірменина, громадянина України, офіційно не працюючого, з середньою освітою, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- Староміським районним судом м. Вінниці від 29.05.2002 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки;
- Староміським районним судом м. Вінниці від 26.04.2004 року за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 700 грн.;
- Дніпровським районним судом м. Києва від 19.07.2007 року за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі,
у вчиненні злочину, передбаченому ст. 198 КК України, -
До Вінницького міського суду Вінницької області 12.06.2014 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 за ст. 198 КК України, затверджений 10.06.2014 року прокурором прокуратури м. Вінниці ОСОБА_3 .
Одночасно з обвинувальним актом на адресу суду направлено угоду про визнання винуватості, укладену 10.06.2014 року між прокурором прокуратури м. Вінниці ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 .
В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 просив суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором прокуратури м.Вінниці ОСОБА_3 з одного боку та ОСОБА_4 з іншого та ухвалити вирок, яким визначити узгоджене сторонами покарання. Щодо обвинувачення ОСОБА_4 пояснив, що до нього з пропозицією продати ноутбук звернувся знайомий ОСОБА_6 . ОСОБА_4 ноутбук взяв та продав сусіду. Про те, що ноутбук крадений та здобутий злочинним шляхом ОСОБА_4 не знав, оскільки ОСОБА_6 сказав, що цей ноутбук його.
Прокурор ОСОБА_3 , в підготовчому судовому засіданні просив суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором прокуратури м.Вінниці ОСОБА_3 з одного боку та ОСОБА_4 з іншого та ухвалити вирок, яким визначити узгоджене сторонами покарання.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши зміст угоди про визнання винуватості, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні, суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468 - 475 КПК України.
Зі змісту ч.1 ст. 372 КПК України вбачається, що в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.
Згідно угоди, що надійшла до суду ОСОБА_4 зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні (п.2 угоди). Разом з тим, в судовому засіданні ОСОБА_4 винуватість не визнав, зазначивши, що він не був обізнаний у злочинному походженні майна, яке він збув, заперечивши викладені в обвинуваченні обставини.
Такі показання ОСОБА_4 свідчать про неможливість затвердження судом угоди про визнання винуватості, оскільки визнання винуватості обвинуваченим в судовому засіданні не відбулось, зобов'язання за угодою ОСОБА_4 не виконано.
Крім того, суд звертає увагу, що п.3 угоди визначено, що «сторони погоджуються на призначене покарання ОСОБА_4 за ст. 198 КК України у вигляді обмеження волі строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробувальним терміном строком на 1 рік. На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 обов'язки, передбачені пунктами 2 і 3, а саме не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи та навчання».
Вказане свідчить, що в узгодженому сторонами покаранні обов'язки, визначені ст. 76 КК України покладаються на невідому особу - ОСОБА_7 , а не на обвинуваченого ОСОБА_4 .
Також, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за умисні корисливі злочини, а саме раніше засуджений: Староміським районним судом м. Вінниці від 29.05.2002 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки; Староміським районним судом м. Вінниці від 26.04.2004 року за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 700 грн. та Дніпровським районним судом м. Києва від 19.07.2007 року за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного злочину в період непогашеної судимості за вчинення тяжкого корисливого злочину.
Жодної пом'якшуючої покарання ОСОБА_4 обставини не має, разом з тим наявна обтяжуюча покарання обставина - рецидив злочинів.
Згідно ч.2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Зважаючи на викладене, а саме особу обвинуваченого, який неодноразово судимий, вчинив умисний злочин в період непогашеної судимості, узгоджене сторонами покарання вказаним вимогам не відповідає.
Відповідно до ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або Закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону та не відповідають інтересам суспільства.
Зважаючи на викладене, суд не знаходить підстав для затвердження угоди про визнання винуватості.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 , який до суду не являвся, в зв'язку з чим за клопотанням прокурора був оголошений в розшук,судом не обирається, оскільки прокурором клопотання про обрання будь-якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 не заявлено.
На підставівикладеного, керуючись ст. 65, 198 КК України, ст. ст. 314, 369, 370, 372, 470, 472, 474, 475 КПК України, суд -
В затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної 10.06.2014 року між прокурором прокуратури м. Вінниці ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 - відмовити.
Кримінальне провадження повернути прокурору для продовження досудового розслідування.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не обирався.
Ухвала остаточна оскарженню не підлягає.
Суддя: