02.12.2014 р. Справа № 914/3767/14
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Амарі Україна», м. Київ
до відповідача: Приватного підприємства «Тіз-Карбогаз», м. Глиняни Золочівського району Львівської області
про: стягнення заборгованості
Суддя Кидисюк Р.А.
Секретар Никитюк І.С.
Представники сторін:
від позивача: Намачинський І.І. (довіреність №2 від 07.11.2014 року)
від відповідача: не з'явився
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 21 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 02.12.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Амарі Україна» до Приватного підприємства «Тіз-Карбогаз» про стягнення заборгованості.
Ухвалою суду від 27.10.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 11.11.2014 року. ухвалою суду від 11.11.2014 року розгляд справи відкладено на 02.12.2014 року.
Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем в частині оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві.
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, відзиву на позовну заяву не надав, доказів погашення заборгованості не подав, причин неявки та невиконання вимог ухвали суду не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений.
Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Іресталь Київ», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Амарі Україна» (підтверджується долученими до матеріалів справи копіями Свідоцтва про державну реєстрацію від 06.06.2007 року та Виписки з ЄДРЮОФОП від 21.03.2014 року) поставило, а Приватне підприємство «Тіз-Карбогаз» прийняло товар на загальну суму 14611,39 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних № ИЛ-0000018 від 10.01.2013 р. на суму 2250,00 грн. № ИЛ-000066 від 18.01.2013 р. на суму 2843,39 грн., № ИЛ-000282 від 25.02.2013 р. на суму 9518,00 грн., рахунків-фактур № ИЛ-0000022 від 10.01.2013 р. на суму 2250,00 грн., № ИЛ-0000053 від 15.01.2013 р. на суму 2843,39 грн., № ИЛ-0000310 від 25.02.2013 р. на суму 9518,00 грн., довіреностей № 1001/2 від 10.01.2013 р., № 1601 від 16.01.2013 р., № 2502 від 25.02.2013 р.
Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідачем не було здійснено жодного платежу в якості розрахунків за отриманий від позивача товар.
Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано, про наявність таких доказів не повідомлено.
Відтак, станом на час розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем становить 14611,39 грн.
11.09.2014 року позивачем направлено відповідачу претензію з вимогою погасити наявну заборгованість, яка залишена відповідачем без відповіді та реагування.
Окрім суми основного боргу, відповідач просить суд стягнути з відповідача 1972,55 грн. інфляційних втрат, а також 711,72 грн. 3 % річних.
Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно з ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Згідно з ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи між сторонами мала місце позадоговірна поставка товару на суму 14611,39 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, виставленими рахунками на оплату товару.
У відповідності до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих ГК України, застосовуються відповідні положення ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 692 ЦК України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За загальним правилом підставою виникнення у покупця грошового зобов'язання є передача продавцем майна. Відтак, накладна є належним документом, що підтверджує передачу продавцем товару, та відповідно - виникнення у відповідача грошового зобов'язання.
У відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
11.09.2014 року позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити наявну заборгованість, яка залишена відповідачем без задоволення.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням зазначеного, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 14611,39 грн. основного боргу, 1972,55 грн. інфляційних нарахувань, а також 711,72 грн. 3 % річних.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оскільки спір виник з вини відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір слід покласти на нього у повному обсязі.
З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 610, 625, 691, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 193, 265 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з боржника - Приватного підприємства «Тіз-Карбогаз» (80720, Львівська область, Золочівський район, м. Глиняни, вул. Червоноармійська, будинок 1, корпус А; код ЄДРПОУ 33957741) на користь стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Амарі Україна» (03680, м. Київ, вул. Червонопрапорна, будинок 34; код ЄДРПОУ 35138752) 14611,39 грн. основного боргу, 1972,55 грн. інфляційних нарахувань, 711,72 грн. 3 % річних та 1827,00 грн. судового збору.
3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
У відповідності до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 04.12.2014 р.
Суддя Кидисюк Р.А