ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/16327/14 03.12.14
За позовомСлужби зовнішньої розвідки України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі"
прозобов'язання вчинити дії та стягнення 1 269 889,20 грн.
Судді Пукшин Л.Г. - головуючий
Грєхова О.А.
Стасюк С.В.
Представники сторін:
від позивача Мітлицька О.О. - представник за довіреністю № 176 від 08.04.14; Пержола В.С. - представник за довіреністю № 175 від 08.04.14
від відповідачаГайдар С.А. - представник за довіреністю від 09.01.13; Нільга К.Г. - директор
В судовому засіданні 03.12.14, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Служби зовнішньої розвідки України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" про зобов'язання вчинити дії та стягнення суми штрафних санкцій в розмірі 1 269 889,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у грудні 2013 року між сторонами було укладено шість договорів на зберігання речового майна, а саме предметів спеціальної форми одягу та спорядження на загальну суму 8 813 575,00 грн., яке було передано відповідачу за актами прийому-передачі одночасно з укладенням договорів. За доводами позивача, відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань щодо повернення майна за договорами, у зв'язку з чим позивач просить суд зобов'язати відповідача виконати обов'язок по поверненню майна та стягнути штрафні санкції у розмірі 1 269 889,20 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.08.2014 року порушено провадження у справі № 910/16327/14, розгляд справи призначено на 24.09.2014.
23.09.14 відповідач через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечує виходячи з такого. Оскільки в укладених між сторонами договорах зберігання не вказано місце зберігання майна, то відповідач мав право самостійно визначити місце зберігання конкретного найменування майна, крім того, умовами договорів на відповідача не покладений обов'язок доставляти майно до місця, вказаного позивачем. Відповідач зазначає, що лише 16.06.14 отримав від позивача лист № 16/2/1524дск, в якому позивач просив відповідача повернути отримане майно. Відповідач наступного дня листом від 17.06.14 № 9-10/9 повідомив позивача про місця зберігання майна та звернувся з проханням надати графік отримання товарів зі складів. Відповідач стверджує, що станом на 27.07.14 ним було самостійно доставлено на склад позивача майно по 74 позиціям в кількості 1627 одиниць, що складає 84,6 % загальної кількості майна. Відповідач зазначає, що у зв'язку з не вчиненням позивачем дій, щоб забрати майно з відповідального зберігання (прострочення кредитора), відповідач не мав можливості виконати свій обов'язок щодо повернення майна поклажедавцю. Таким чином, у зв'язку з відсутністю вини відповідача, у позивача відсутні законні підстави вимагати від відповідача сплати штрафних санкцій.
Через загальний відділ діловодства суду 24.09.14 від позивача надійшли додаткові докази, що були залучені судом до матеріалів справи.
У судових засіданнях 24.09.2014 та 01.10.2014 в порядку ст.77 ГПК України було оголошено перерви до 01.10.2014 та 15.10.2014 відповідно.
01.10.14 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові документи, що були залучені до матеріалів справи та додаткове обґрунтування позовних вимог. В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що між ним та відповідачем було укладено 6 договорів (на придбання військового одягу, взуття, озброєння згідно специфікації), в яких визначено місце поставки - м. Київ, просп. Возз'єднання, 1 та м. Київ. 19-й кілометр Житомирського шосе, а саме: 1) № 584/13 від 19.11.13 на суму 2 115 336,00 грн., 2) № 582/13 від 19.11.13 на суму 2 128 700,00 грн., 3) № 581/13 від 19.11.13 на суму 906468,00 грн., 4) № 645/13 від 18.12.13 на суму 906468,00 грн., 5) № 701/13 від 19.12.13 на суму 906 468,00 грн., 6) № 752/13 від 26.12.13 на суму 1 850 135,00 грн. У подальшому протягом листопада-грудня 2013 року між сторонами було укладено 6 договорів на зберігання поставленого відповідачем майна, яке набуло статусу державного (військового) майна. Згідно Актів прийому-передачі майно було передане позивачем на зберігання відповідачу комплектами у кількості та вартості, визначеній в Актах прийому-передачі речового майна.
Позивач зазначив, що після порушення провадження у даній справі на склади Служби зовнішньої розвідки України було завезено для тимчасового зберігання до моменту прийняття і обліку у встановленому порядку майно за договорами зберігання № 23/14, № 24/14, № 25/14, № 27/14.
14.10.14 через канцелярію суду відповідач подав документи для залучення до матеріалів справи, зокрема, копію заявки до Київської торгово-промислової палати з проханням провести експертизу документів та видати висновок про настання обставин непереборної сили. Крім того, відповідачем було подано письмові пояснення по справі, в яких відповідач вказує на те, що згідно умов укладених між сторонами договорів зберігання на відповідача не покладений обов'язок доставляти майно до місця, вказаного позивачем, відповідач повинен лише передати майно представнику позивача, а не доставляти власними силами майно від місця зберігання до місця, вказаного позивачем. Відповідач стверджує, що позивач не надав жодного доказу відмови представнику позивача у передачі майна, яке знаходилось на зберіганні у відповідача, не надав доказів прибуття представника позивача разом з транспортним засобом до місця знаходження відповідача, що вказано в договорах зберігання (м. Київ, просп. Возз'єднання, 1) з метою отримання майна.
У судове засідання, призначене на 15.10.2014, з'явились представники сторін. Сторони надали додаткові документи для долучення до матеріалів справи та додаткові пояснення по суті спору.
Ухвалою суду від 15.10.14 було вирішено призначити розгляд справи у колегіальному складі суддів.
Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 справу № 910/16327/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: Пукшин Л.Г. (головуючий), Грєхова О.А., Стасюк С.В.
Ухвалою суду від 15.10.2014 прийнято справу № 910/16327/14 до провадження колегії суддів та призначено до розгляду 12.11.2014.
05.11.14 через загальний відділ діловодства позивач подав додаткові докази по справі, а також уточнення позовних вимог, відповідно до якого просить: 1) зобов'язати відповідача виконати обов'язок по поверненню майна, що було передано відповідачу за договорами зберігання від 25.11.2013 № 22/14, від 25.11.13 № 23/14, від 23.12.13 № 24/14, від 23.12.14 № 25/14 з належним оформленням відповідно до умов договорів та чинного законодавства актів приймання-передачі майна; 2) зобов'язати відповідача відшкодувати вартість неповернутого майна, переданого за договором зберігання від 26.12.13 № 26/14, загальною вартістю 1 850 135,00 грн.; 3) зобов'язати відповідача сплатити штрафних санкцій у розмірі 1 091 579,65 грн. за невиконання взятого на себе зобов'язання по поверненню майна за договором зберігання від 26.12.13 № 26/14.
Суд зазначає, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в даному випадку, виходячи зі змісту заяви позивача, суд розцінює її як заяву про збільшення позовних вимог.
Відповідно до п.17 інформаційного листа Вищого господарського суду від 20.10.2006 № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.
Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.
Отже, у разі збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
Керуючись ч.4 ст. 22 ГПК України, суд прийняв заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.
11.11.14 через канцелярію суду відповідач подав додаткові пояснення, відповідно до яких зазначає, що 28.10.14 листом № 29/14 направив позивачеві на підпис належним чином оформлені і підписані з його боку акти повернення з відповідального зберігання за договорами № 22/14, № 23/14, № 26/14, № 24/14. Крім того, відповідач наголошує, що позивач окрім листів з вимогою повернути майно з відповідального зберігання не вчиняв дій, які б свідчили про намір позивача забрати вказане майно. Таким чином, відповідач не мав можливості виконати свої зобов'язання, передбачені п.2.1.4 договорів. Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій та зобов'язання вчинити дії.
В судове засідання 12.11.14 з'явились представники сторін, представник позивача позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про збільшення, представник відповідача проти позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій та зобов'язання вчинити дії заперечував.
В судовому засіданні 12.11.14 було оголошено перерву до 03.12.14.
25.11.14 через канцелярію суду позивач подав уточнення позовних вимог, відповідно до якого просить: 1) зобов'язати відповідача замінити майно, що було придбано позивачем за договором закупівлі товарів за державні кошти від 19.11.13 № 582/13 згідно додатку № 1 до уточнених позовних вимог, зобов'язати відповідача замінити майно, що було придбано позивачем за договором закупівлі товарів за державні кошти від 19.11.13 № 581/13 згідно додатку № 1 до уточнених позовних вимог, зобов'язати відповідача замінити майно, що було придбано позивачем за договором закупівлі товарів за державні кошти від 18.12.13 № 645/13 згідно додатку № 1 до уточнених позовних вимог, зобов'язати відповідача замінити майно, що було придбано позивачем за договором закупівлі товарів за державні кошти від 19.12.13 № 701/13 згідно додатку № 1 до уточнених позовних вимог, 2) зобов'язати відповідача відшкодувати вартість неповернутого майна, переданого за договором зберігання від 26.12.13 № 26/14, загальною вартістю 1 850 135,00 грн.; 3) зобов'язати відповідача сплатити штрафних санкцій у розмірі 1 091 579,65 грн. за невиконання взятого на себе зобов'язання по поверненню майна за договором зберігання від 26.12.13 № 26/14.
В судовому засіданні 03.12.14 представник позивача підтримав заяву про уточнення позовних вимог, подану 25.11.14. Розглянувши вказану заяву, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає залишенню без розгляду з наступних підстав.
Відповідно до п.3.12 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11 « Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.
Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).
Враховуючи, що уточнення позовних вимог від 25.11.14 по суті є заявою про зміну предмету позову, а розгляд справи по суті вже розпочато, суд залишає вказану заяву без розгляду. Таким чином, суд розглядає позовні вимоги в редакції заяви про уточнення, що була подана позивачем 05.11.14.
Представники відповідача проти позову в частині стягнення штрафних санкцій в розмірі 1 091579,65 грн. заперечували, в іншій частині позовні вимоги визнали.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів встановила.
Між Службою зовнішньої розвідки України (надалі - позивач) як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" (надалі - відповідач) як постачальником було укладено шість договорів закупівлі майна за державні кошти, а саме:
- договір від 19.11.13 № 584/13 на загальну суму 2 115 336,00 грн. на придбання різних видів військового майна згідно зі специфікаціями, місце поставки м. Київ, 19-й кілометр Житомирського шосе;
- договір від 19.11.13 № 582/13 на загальну суму 2 128700,00 грн. на придбання спеціального комплекту бойового плавця № 1, місце поставки м. Київ, просп. Возз'єднання,1;
- договір від 19.11.13 № 581/13 на загальну суму 906468,00 грн. на придбання спеціального комплекту бойового плавця № 2, місце поставки м. Київ, просп. Возз'єднання,1;
- договір від 18.12.13 № 645/13 на загальну суму 906468,00 грн. на придбання спеціального комплекту бойового плавця № 2, місце поставки м. Київ, просп. Возз'єднання,1;
- договір від 19.12.13 № 701/13 на загальну суму 906468,00 грн. на придбання спеціального комплекту бойового плавця № 2, місце поставки м. Київ, просп. Возз'єднання,1;
- договір від 26.12.13 № 752/13 на загальну суму 1 850 135,00 грн. на придбання спеціального комплекту навісного обладнання для стрілецької зброї як однієї інвентарної одиниці товару із найменуванням переліку усіх складових цього комплекту, що складається із 35-ти спеціальних комплектів навісного обладнання до стрілецької зброї, місце поставки м. Київ, просп. Возз'єднання,1;
Вказані договори є однотипними, містять аналогічні положення, зокрема, в пункті 2.1 договорів закупівлі передбачено, що якість, комплексність, технічні характеристики товару зазначені у паспорті на виріб та сертифікаті відповідності, згідно з технічними характеристиками на товар.
Вказаним договорам закупівлі майна за державні кошти було присвоєно ступінь секретності «Таємно» відповідно до п.4.5.1 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю (ЗВДТ), затвердженого наказом Служби безпеки України від 12.08.05 № 440.
Враховуючи вказане, оригінали вказаних договорів судом не досліджувались, проте представники відповідача підтвердили факт укладання договорів закупівлі майна за державні кошти на вказаних умовах. Отже судом встановлено факт укладання вказаних договорів та їх зміст з пояснень сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Протягом листопада-грудня 2013 року між Службою зовнішньої розвідки України як поклажодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" як постачальником було укладено шість договорів на зберігання майна, придбаного за вищевказаними договорами закупівлі майна за державні кошти.
- договір № 27/14 від 24.12.13 на зберігання різних видів речового та інвентарного майна на загальну суму 2 115336,00 грн., яке було передано на зберігання згідно Акту прийому-передачі від 24.12.13;
- договір № 23/14 від 25.11.13 на зберігання спеціального комплекту бойового плавця № 1 на загальну суму 2 128700,00 грн., яке було передано на зберігання згідно Акту прийому-передачі від 25.11.13;
- договір № 22/14 від 25.11.13 на зберігання спеціального комплекту бойового плавця № 2 на загальну суму 906 468,00 грн., яке було передано на зберігання згідно Акту прийому-передачі від 25.11.13;
- договір № 24/14 від 23.12.13 на зберігання спеціального комплекту бойового плавця № 2 на загальну суму 906 468,00 грн., яке було передано на зберігання згідно Акту прийому-передачі від 23.12.13;
- договір № 25/14 від 23.12.13 на зберігання спеціального комплекту бойового плавця № 2 на загальну суму 906 468,00 грн., яке було передано на зберігання згідно Акту прийому-передачі від 23.12.13;
- договір № 26/14 від 26.12.13 на зберігання спеціального комплекту навісного обладнання до стрілецької зброї на загальну суму 1 850 135,00 грн., яке було передано на зберігання згідно Акту прийому-передачі від 26.12.13.
Відповідно до розділу 1 вказаних договорів зберігання за актом прийому-передачі, який є невід'ємною частиною договору, поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання протягом строку цього договору майно, у кількості яка визначається в Акті прийому-передачі. Зберігання за договорами є безоплатним, термін зберігання до 31.07.14.
Згідно з п. 2.1.1 договорів зберігач зобов'язаний вживати всіх заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання.
Пунктом 2.1.3 договорів встановлено, що зберігач несе відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна поклажодавця, переданого йому на зберігання, у відповідності із договорами та чинним законодавством України з моменту одержання майна від поклажодавця та до моменту його повернення поклажодавцеві.
Зберігач зобов'язаний повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього (п. 2.1.4 договорів).
Пунктами 3.1.2, 3.2 договорів встановлено, що поклажодавець зобов'язаний забрати у зберігача майно до закінчення строку договору, поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини).
Відповідно до п.4.2 договорів зберігач несе відповідальність за збереження та цілісність майна з моменту передання майна на зберігання і до моменту його повернення поклажодавцеві. У випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, яке передане на зберігання, або його частини, зберігач повинен відшкодувати поклажодавцеві всі пов'язані з цим збитки.
Пунктом 6.1 договорів встановлено, що останні вважаються укладеними та набирають чинності з моменту їх підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Відповідно до п.6.2 договорів строк їх дії починає перебіг у момент, визначений у п.6.1 та закінчується 31.07.14.
На виконання умов договір зберігання позивачем було передано, а відповідачем прийнято на зберігання за актами прийому-передачі, копії яких наявні в матеріалах справи, наступне майно:
- за договором № 27/14 від 24.12.13 (акт прийому-передачі від 24.12.13):
НайменуванняОдиниця виміру Кількість
Шапка-феска трикотажнашт.42
Косинка бавовнянашт.42
Панама бавовнянашт.42
Кашкет польовийшт.42
Сітка протимоскітнашт.42
Чохол до шолома кулезахисногошт.42
Куртка утеплена, штани утепленішт.42
Білизна тепла трикотажнашт.42
Костюм водозахиснийшт.42
Костюм (куртка і штани) маскувальний літнійшт.42
Костюм (куртка і штани) спеціальнийшт.42
Джемпершт.42
Костюм польовийшт.42
Жилет розвантажувальнийк-т42
Рукавиці на хутрі двопаліпар.42
Рукавички трикотажніпар.42
Рукавички трикотажніпар.42
Рукавички трикотажніпар.42
Білизна натільна трикотажнашт.42
Фуфайка з коротким рукавомшт.126
Ремінь до штанів для військовослужбовців контрактниківшт.126
Спорядження десантникашт.42
Сумка польова для особистих речейшт.42
Черевики з високими берцями для стрибків з парашутомпар.42
Маска - чулок 333005СТшт.12
Панама 90AB00DDшт.12
Кепка польова 90ВС10КНшт.12
Шапка 808000СТшт.12
Штани 86ТР02КНшт.12
Тактична сорочка 87HP04DDшт.12
Тактичні брюки 87HP07DDшт.12
Куртка вітрозахисна 82ES00FGшт.12
Штани вітрозахисні 86EP00FGшт.12
Куртка под бронежилет 87HP02DDшт.12
Локтьові вставки 87ЕР00СТшт.24
Колінні вставки 87КР00СТпар.12
Костюм спортивний D82322к-т12
Футболка 88TS02KHшт.12
Футболка натільна 84BS05СТшт. 24
Футболка натільна 84BS05FGшт.24
Труси 84ВВ01СТшт.48
Сорочка натільна 84ВS04СТшт.12
Кальсони натільні 84ВS02СТшт.12
Админ. подсумок 901D01ВКшт.12
Перчатки тактические 8141СТшт.12
Ремінь брючний 41СQ01DEшт.12
Тактичний рюкзак 603D08СТшт.12
Транспортна сумка 20LO04ВКшт.12
Підсумок для пістолетних магазинів Blackhawk 410600РСТшт.12
Тактичні черевики 83ВТ07DEшт.12
Тактичні черевики 83ВТ02DEшт.12
Взуття 83ВТ06DEшт.12
Загальна вартість майна 2 115 336,00 грн.
- за договором № 23/14 від 25.11.13 (акт прийому-передачі від 24.12.13):
НайменуванняКількістьВартість
Спеціальний комплект бойового плавця № 1 у складі: - дихальний апарат закритого типу з комплектом зіп; - дихальний апарат відкритого типу; - гідрокостюм оперативний мокрого типу; - гідрокостюм оперативний сухого типу; - захисний костюм; - модуль підводно-надводний оперативного зв'язку; - напівлицьова маска; - повнолицьова маска; - двосередовигцні черевики; - ласти: - перчатки; - трубка дихальна; - підводний годинник; - підводний компас наручний; - глибиномір; - спеціальний водолазний ніж бойовий; - апарат аварійного спливання; - водонепроникна сумка для спорядження; - пояс з вантажами; - фонар підводний тактичний; - контрольний кінець; - кінець для роботи в зв'язці - повітряний компресор - кисневий бустер - тактична навігаційна консоль - міношукач водолазний - станція гідроакустичного оперативного зв'язку - штурмова модульна драбина - човен штурмовий- 1 комплект2128700,00
- за договором № 22/14 від 25.11.13 (акт прийому-передачі від 25.11.13):
НайменуванняКількістьВартість
Спеціальний комплект бойового плавця № 21 у складі: - дихальний апарат закритого типу з комплектом зіп; - дихальний апарат відкритого типу; - гідрокостюм оперативний мокрого типу; - гідрокостюм оперативний сухого типу; - захисний костюм; - модуль підводно-надводний оперативного зв'язку; - напівлицьова маска; - повнолицьова маска; - двосередовигцні черевики; - ласти: - перчатки; - трубка дихальна; - підводний годинник; - підводний компас наручний; - глибиномір; - спеціальний водолазний ніж бойовий; - апарат аварійного спливання; - водонепроникна сумка для спорядження; - пояс з вантажами; - фонар підводний тактичний; - контрольний кінець; - кінець для роботи в зв'язці 1 комплект906 468,00
- за договором № 24/14 від 23.12.13 (акт прийому-передачі від 23.12.13):
НайменуванняКількістьВартість
Спеціальний комплект бойового плавця № 21 у складі: 1 комплект906 468,00
- дихальний апарат закритого типу з комплектом зіп; - дихальний апарат відкритого типу; - гідрокостюм оперативний мокрого типу; - гідрокостюм оперативний сухого типу; - захисний костюм; - модуль підводно-надводний оперативного зв'язку; - напівлицьова маска; - повнолицьова маска; - двосередовигцні черевики; - ласти: - перчатки; - трубка дихальна; - повнолицьова маска; - двосередовигцні черевики; - ласти: - перчатки; - трубка дихальна; - підводний годинник;
- підводний компас наручний; - глибиномір; - спеціальний водолазний ніж бойовий; - апарат аварійного спливання; - водонепроникна сумка для спорядження; - пояс з вантажами; - фонар підводний тактичний; - контрольний кінець; - кінець для роботи в зв'язці
- за договором № 25/14 від 23.12.13 (акт прийому-передачі від 23.12.13):
НайменуванняКількістьВартість
Спеціальний комплект бойового плавця № 21 у складі: 1 комплект906 468,00
- дихальний апарат закритого типу з комплектом зіп; - дихальний апарат відкритого типу; - гідрокостюм оперативний мокрого типу; - гідрокостюм оперативний сухого типу; - захисний костюм; - модуль підводно-надводний оперативного зв'язку; - напівлицьова маска; - повнолицьова маска; - двосередовигцні черевики; - ласти: - перчатки; - трубка дихальна; - повнолицьова маска; - двосередовигцні черевики; - ласти: - перчатки; - трубка дихальна; - підводний годинник; - підводний компас наручний; - глибиномір; - спеціальний водолазний ніж бойовий; - апарат аварійного спливання; - водонепроникна сумка для спорядження; - пояс з вантажами; - фонар підводний тактичний; - контрольний кінець; - кінець для роботи в зв'язці
- за договором № 26/14 від 26.12.13 (акт прийому-передачі від 26.12.13):
НайменуванняКількістьВартість
Спеціальний комплект навісного обладнання до стрілецької зброї : 35 комплектів1 850135,00
- лазерний приціл; - кліматичний інфрачервоний приціл; - тактичний підствольний ліхтар; - ручка керування; - защіпка магазина; - одноточковий ремінь
Таким чином, матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується факт передачі відповідного військового майна на загальну суму 8 813 575,00 грн. зберігання відповідачу.
Листом від 06.06.14 вих. № 16/2/1479дск позивач звернувся до відповідача з вимогою в термін до трьох робочих днів з моменту отримання даного повідомлення повернути товарно-матеріальні цінності, які були прийняті на зберігання згідно договорів зберігання № 22/14, № 23/14, № 24/14, № 25/14, № 26/14, № 27/14, у кількості визначеній в актах прийому-передачі вказаних договорів. Вказана вимоги була отримана відповідачем 12.06.14, про що свідчить Реєстр на кореспонденцію, направлену через фельд'єгерську службу № 326 від 10.06.14.
Позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою про повергнення майна 16.06.14 (лист вих.№ 16/2/1524дск), яка була отримана відповідачем того ж дня, про що свідчить Реєстр на кореспонденцію, направлену через фельд'єгерську службу № 338 від 16.06.14.
В свою чергу відповідач листом від 17.06.14 № 9-10/9 повідомив позивача про те, що отримані за договорами відповідального зберігання товарно-матеріальні цінності зберігаються на складах підприємства, що розташовані за наступними адресами: м. Київ, просп. Возз'єднання,1; Київська обл. м. Вишгород, вул. Набережна, 3; Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Гребіни,24; АР Крим, м. Бєлогорск, вул. вул. Чобан-Заде,2, та запропонував позивачеві направити представника для отримання вказаних товарно-матеріальних цінностей зі складів відповідача.
Листом від 25.06.14 вих. 9-10/10 відповідач повідомив позивача, що умовами договорів зберігання обов'язок забрати майно покладено на поклажодавця і відповідач не має можливості власними силами здійснити доставку майна позивачу.
Позивач листом від 01.07.14 № 16/2/1682дск повідомив відповідача про термінову необхідність повернення залишку товарно-матеріальних цінностей, які були прийнятті відповідачем на зберігання, та зазначив, що отримання майна зі складів відповідач буде проведено 02.07.14 власними силами позивача.
Відповідач листом від 02.07.14 повідомив позивача про готовність прийняти представників та транспорт позивача на своїх складах, а листом від 09.07.14 звернувся з проханням провести інвентаризацію фактично повернутого позивачу майна на предмет наявності всіх комплектуючих.
Як вбачається з матеріалів справи, протягом 27-30 жовтня 2014 року представниками позивача було проведено позапланову перевірку матеріальних цінностей, що надійшли від ТОВ "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" до СЗРУ, якою встановлено що частина обладнання не відповідає технічним вимогам та на нього відсутня технічна документація, частина обладнання було у використанні та підлягає заміні на нові зразки.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, після звернення позивача із даним позовом до суду, відповідачем було поступово завезено для тимчасового зберігання до моменту прийняття і обліку у встановленому законодавством порядку частину майна, що передавалось йому на відповідальне зберігання, а саме: чотири спеціальні комплекти бойового плавця - за договорами зберігання № 22/14 від 25.11.13, № 23/14 від 25.11.13, № 24/14 від 23.12.13, № 25/14 від 23.12.13, що підтверджується Актами звірки фактичного завезення до СРЗУ для тимчасового зберігання до моменту прийняття і обліку в установленому порядку майна від 13.10.14, що підписані представниками сторін та скріпленими їх печатками.
Однак, станом на момент вирішення спору вказане майно позивачем не оприбутковане (крім майна переданого за договором зберігання від 24.12.13 № 27/14 вартістю 2 115336,00 грн., яке передано відповідачем у повному обсязі), сторонами акти приймання-передачі (повернення) майна з відповідального зберігання належним чином не оформлені, оскільки окремі складові частини 4-х комплектів бойового плавця мають істотні недоліки, що, крім іншого, було встановлено за результатами позапланової перевірки від 27-30 жовтня 2014 року.
У зв'язку із неповним та невчасним повернення переданого на відповідальне зберігання майна позивач звернувся до суду із відповідним позовом, у якому просить суд зобов'язати відповідача виконати обов'язок по поверненню майна, що було передано відповідачу за договорами зберігання від 25.11.2013 № 22/14, від 25.11.13 № 23/14, від 23.12.13 № 24/14, від 23.12.14 № 25/14 з належним оформленням відповідно до умов договорів та чинного законодавства актів приймання-передачі майна; зобов'язати відповідача відшкодувати вартість неповернутого майна, переданого за договором зберігання від 26.12.13 № 26/14, загальною вартістю 1 850 135,00 грн.; зобов'язати відповідача сплатити штрафних санкцій у розмірі 1 091 579,65 грн. за невиконання взятого на себе зобов'язання по поверненню майна за договором зберігання від 26.12.13 № 26/14.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Згідно приписів статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правовідносини між сторонами спірного договору регулюються приписами Глави 66 «Зберігання» ЦК України.
Статтею 936 ЦК України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Статті 949, 953 ЦК України передбачають, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Колегією суддів встановлено, що позивач неодноразово листами від 06.06.2014р., від 16.06.14, від 01.07.14 звертався до відповідача з вимогою повернути майно, але відповідач в порушення умов договорів та приписів ст.ст. 530, 949, 953 ЦК України майно його власнику в повному обсязі так і не повернув.
Частиною 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Таким чином, станом на момент вирішення спору строк виконання зобов'язання відповідача щодо повернення майна з відповідального зберігання за договорами зберігання від 25.11.2013 № 22/14, від 25.11.13 № 23/14, від 23.12.13 № 24/14, від 23.12.14 № 25/14 настав, належним та допустимих доказів повернення майна за вказаними договорами відповідачем суду не надано.
Відповідно до вимог статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Таким чином, відповідач, як зберігач порушив виконання умов договорів, щодо повернення майна його власнику (поклажедавцю), тобто порушив виконання умов зобов'язання.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача виконати обов'язок по поверненню майна, що було передано відповідачу за договорами зберігання від 25.11.2013 № 22/14, від 25.11.13 № 23/14, від 23.12.13 № 24/14, від 23.12.14 № 25/14 з належним оформленням відповідно до умов договорів та чинного законодавства актів приймання-передачі майна, є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги позивача про відшкодування вартості неповернутого майна за договором зберігання від 26.12.13 № 26/14 в розмірі 1 850135,00 грн. , колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 942 ЦК України визначено, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
Статтею 950 ЦК України передбачено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
Частиною 1 ст.951 ЦК України визначено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.
Пунктом 2.1.3 договорів зберігання встановлено, що зберігач несе відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна поклажодавця, переданого йому на зберігання, у відповідності із договорами та чинним законодавством України з моменту одержання майна від поклажодавця та до моменту його повернення поклажодавцеві.
Вартість майна, переданого на зберігання за договором від 26.12.13 № 26/14 визначена в Акті прийому-передачі від 26.12.13 до вказаного договору та складає 1850 135,00 грн.
Відповідно до приписів статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Також, відшкодування збитків передбачено і вимогами ст.224 Господарського кодексу України, відповідно до якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Приписами статті 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором зберігання від 26.12.13 № 26/14 належним чином не виконав, отриманий на зберігання товар згідно акту приймання-передачі на вимогу позивача вчасно не повернув, таким чином вимоги позивача про стягнення вартості неповернутого майна в розмірі 1 850 135,00 грн. підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 091 579,65 грн. за невиконання зобов'язання по поверненню майна за договором зберігання від 26.12.13 № 26/14, що нараховані позивачем в період з 18.06.14 по 13.10.14, суд зазначає наступне.
Згідно з приписами ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п.4.3 договору зберігання від 26.12.13 № 26/14 у випадку неповернення майна поклажодавцеві за першою вимогою, зберігач повинен виплатити поклажодавцеві штраф у розмірі 0,5 % від вартості майна за кожний день затримки.
Відповідно до ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 ГК України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до вимог передбачених частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У п.3 Інформаційного листа ВГСУ від 15.03.2011 р. N 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів» зазначено, що право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань (постанова ВСУ від 22.11.2010 N 14/80-09-2056).
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.
Судом встановлено, що перша вимога позивача (від 06.06.14 вих. № 16/2/1479дск) про повернення майна в термін до трьох робочих днів з моменту отримання даного повідомлення була отримана відповідачем 12.06.14, про що свідчить Реєстр на кореспонденцію, направлену через фельд'єгерську службу № 326 від 10.06.14. Таким чином, позивачем вірно здійснено нарахування штрафних санкцій з 18.06.2014 року.
З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунком штрафу, що наданий позивачем в додатку до уточнення до позовних вимог від 05.11.14, і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).
Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає позовні вимоги належним чином доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п.п. 2.2.1 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Позивач звернувся до суду з 2 позовними вимогами майнового характеру: про відшкодування вартості неповернутого майна в сумі 1 850 135,00 грн. та стягнення штрафних санкцій в сумі 1 091579,65 грн., а також з однією вимогою немайнового характеру про зобов'язання виконати обов'язок по поверненню майна за договорами зберігання.
Отже, при зверненні до суду з даним позовом позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 60 052,29 грн. 58 834,29 грн. за майнові вимоги та 1218,00 грн. за немайнову вимогу, тоді як фактично сплатив тільки 58 834,29 грн. (платіжні доручення № 5729 від 30.07.14 на суму 25397,78 грн., № 5529 від 29.07.14 на суму 1218,00 грн., № 8621 від 24.10.14 на суму 32218,51 грн.). Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду позивачем було недоплачено судовий збір в розмірі 1218 грн. 00 коп., що підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.
Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов Служби зовнішньої розвідки України задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" (12160 м. Київ, просп. Возз'єднання, 1, ідентифікаційний код 31350429) виконати обов'язок по поверненню майна, що було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" за договорами зберігання від 25.11.2013 № 22/14, від 25.11.2013 № 23/14, від 23.12.2013 № 24/14, від 23.12.2013 № 25/14 з належним оформленням із Службою зовнішньої розвідки України відповідно до умов договорів та чинного законодавства актів приймання-передачі майна.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" (12160 м. Київ, просп. Возз'єднання, 1, ідентифікаційний код 31350429) на користь Служби зовнішньої розвідки України (04107 м. Київ, вул. Нагірна, 24/1, ідентифікаційний код 33240845) вартість 35-ти спеціальних комплектів навісного обладнання до стрілецької зброї, переданого на зберігання за договором від 26.12.2013 року № 26/14, в розмірі 1 850 135 (один мільйон вісімсот п'ятдесят тисяч сто тридцять п'ять) грн. 00 коп.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" (12160 м. Київ, просп. Возз'єднання, 1, ідентифікаційний код 31350429) на користь Служби зовнішньої розвідки України (04107 м. Київ, вул. Нагірна, 24/1, ідентифікаційний код 33240845) штрафні санкції за невиконання зобов'язання по поверненню майна за договором зберігання від 26.12.2013 року № 26/14 в розмірі 1 091 579 (один мільйон дев'яноста одна тисяча п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 65 коп.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" (12160 м. Київ, просп. Возз'єднання, 1, ідентифікаційний код 31350429) на користь Служби зовнішньої розвідки України (04107 м. Київ, вул. Нагірна, 24/1, ідентифікаційний код 33240845) судовий збір в розмірі 58 834 (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 29 коп.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" (12160 м. Київ, просп. Возз'єднання, 1, ідентифікаційний код 31350429) на користь Державного бюджету України 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.
7. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 05.11.2014 р.
Судді Л.Г. Пукшин - головуючий
О.А. Грєхова
С.В. Стасюк