ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/13478/14 01.12.14
За позовомПриватного підприємства «Західний Буг»
доАграрного фонду
простягнення 419380, 21 грн.
Суддя Васильченко Т.В.
в присутності представників сторін:
від позивача Сміхура В.Р., довіреність б/н від 02.09.2014;
від відповідачане з'явилися.
Суть спору: Приватне підприємство «Західний Буг» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державної спеціалізованої бюджетної установи «Аграрний фонд» про стягнення боргу у розмірі 419380, 21 грн. за договором складського зберігання зерна № 20/13 від 02.09.2013.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору складського зберігання зерна отримав від відповідача на зберігання зерно, втім відповідач, в порушення умов даного договору, свої зобов'язання оплаті зберігання належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.07.2014 порушено провадження у справі №910/13478/14 та призначено справу до розгляду.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 12.08.2014 справу №910/13478/14 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.08.2014, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу № 910/13478/14 прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено до розгляду.
Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 29.09.2014 справу №910/13478/14 передано для розгляду судді Васильченко Т.В., в зв'язку з виходом судді з відпустки.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2014, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу №910/13478/14 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.
06.10.2014 позивач через відділ діловодства суду подав письмові пояснення по справі, в яких навів детальний розрахунок суми позовних вимог та зазначив, що за умовами договору відповідач зобов'язаний оплачувати послуги зберігання з дати підписання акту передавання-приймання зерна.
17.10.2014 через відділ діловодства суду відповідач подав письмовий відзив, в якому проти позову заперечив, з підстав того, що позивачем не доведено факту передачі на зберігання зерна, не надано жодних доказів відвантаження зерна на зерновий склад чи купівлі такого зерна у третіх осіб.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 17.10.2014 справу №910/13478/14 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.10.2014, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу № 910/13478/14 прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено до розгляду.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 20.10.2014 справу №910/13478/14 передано для розгляду судді Васильченко Т.В., в зв'язку з виходом судді з лікарняного.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.10.2014, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу №910/13478/14 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.
В судовому засіданні 24.11.2014 у відповідності до вимог ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 01.12.2014.
Представник позивача в судовому засіданні 01.12.2014 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.
Відповідач в судове засідання 01.12.2014 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.
Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
При цьому, в судовому засіданні встановлено, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.10.2013 серії АГ №334388 належною назвою відповідача є Аграрний фонд, а не Державна спеціалізована бюджетна установа "Аграрний фонд", як вказує позивач, отже належною назвою відповідача по справі є Аграрний фонд.
В судовому засіданні 01.12.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
02.09.2013 між Приватним підприємством «Західний Буг» (зерновий склад) та Аграрним фондом (поклажодавець) було укладено договір складського зберігання зерна № 20/13, відповідно до умов якого поклажодавець зобов'язується передати на зберігання зерновому складу зерно пшениці (об'єктів державного цінового регулювання) за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а зерновий склад зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством (п.1.1 договору).
Пунктом 5.3 договору сторони встановили розмір плати (тарифу) за надання послуг зберігання за одну тонну в місяць, що становить 17,50 грн.
Зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно до пред'явлення поклажодавцем вимоги про його повернення (п. 8.3 договору).
При цьому, поклажодавець сплачує вартість послуг із зберігання зерна на підставі актів виконаних робіт (наданих послуг) з моменту передачі зерна поклажодавця на зберігання зерновому складу з дати підписання обома сторонами акту передавання-приймання до договору складського зберігання за умови надходження на рахунок поклажодавця коштів з Державного бюджету на зазначені цілі (п. 5.4 договору).
Даний договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками і діє до 31.12.2013, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі (п. 9.1 договору).
На виконання умов даного договору відповідачем передано, а позивачем прийнято на відповідальне зберігання на складі зерно пшениці м'якої 3 класу врожаю 2013 року у загальній кількості 4977,268 тонн на загальну суму 6710302,94 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актом передавання-приймання зерна від 04.09.2013, який підписаний уповноваженими представниками сторін без заперечень і скріплений печатками підприємств та складською квитанцією №46 від 04.09.2013.
В подальшому, позивач прийняв від відповідача у власність пшеницю м'яку третього класу врожаю 2013 року у кількості 4664,557 тонн на загальну суму 6288709,10 грн., що підтверджується актом передавання-приймання (повернення зерна) від 22.01.2014.
Отже, кількість зерна, що знаходилася на відповідальному зберіганні у позивача з 22.01.2014 зменшилася та становила 312,711 тонн, про що свідчить і складська квитанція №66 від 22.01.2014.
06.05.2014 на підставі акта державного виконавця зерно пшениці 3 класу в кількості 211,020 тонн було повернуто позивачу.
Таким чином, кількість зерна відповідача, яка залишилась на відповідальному зберіганні у позивача з 07.05.2014 склала 101,691 тонн, про що свідчить і видана складська квитанція №73 від 07.05.2014.
27.05.2014 позивач поштовим зв'язком скерував за юридичною адресою відповідача акти виконаних робіт (наданих послуг) за договором складського зберігання зерна №20/13 від 02.09.2013 на загальну суму 419380,21 гривень.
Вищевказані акти виконаних робіт (наданих послуг) відповідач отримав 03.06.2014, однак на момент подання позову всупереч п. 5.4 договору зобов'язання щодо оплати вартості зберігання зерна пшениці в сумі 419380,21 грн. не виконав.
У зв'язку з не здійсненням відповідачем оплати за зберігання зерна, позивач 04.06.2014 направив на адресу відповідача лист №пр-1/АФ з вимогою оплатити послуги зберігання за договором №20/13 від 02.09.2013 у загальному розмірі 419380,21 грн.
Втім, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді і задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За умовами ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
При цьому, зобов'язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором складського зберігання, а за умовами ч. 1 ст. 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.
Підтвердженням прийняття товару згідно ч. 1 ст. 961 ЦК України є, зокрема, складська квитанція.
Як встановлено під час розгляду справи, позивач прийняв від відповідача на зберігання визначене договором зерно, про що видано відповідні складські квитанції, тоді як відповідач оплату зберігання зерна не здійснив.
В той час, як ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відтак, враховуючи, що факт надання позивачем відповідачу послуг зберігання зерна за період з 04.09.2013 по 21.01.2014 в кількості 4977,268 тонн, за період з 22.01.2014 по 06.05.2014 в кількості 312,711 тонн та за період з 07.05.2014 по теперішній час в кількості 101,691 тонн і факт порушення відповідачем своїх зобов'язань по оплаті зберігання підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем належними доказами, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення плати за зберігання зерна в розмірі 419380,21 грн., розрахунок якого відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.
При цьому, судом враховано, що відсутність бюджетного призначення на фінансування послуг за договором складського зберігання не може бути підставою для звільнення поклажодавця від обов'язку оплати відповідних послуг.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 №11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005".
Обов'язок відповідача сплатити суму боргу, додатково обґрунтовується і тим, що згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Отже, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
За ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності. Тому відсутність коштів у відповідача не може бути підставою для звільнення його від відповідальності. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, а його доводи, викладені у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях спростовуються вищевикладеним та актами наявності зерна на складі позивача за період з вересня 2013 по травень 2014, які підписані, в тому числі, відповідачем.
При цьому, твердження відповідача з приводу недопоставлення позивачем зерна пшениці відповідно до форвардного біржового контракту №37Ф не стосується предмету даного спору, а тому не приймається судом до уваги.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, буд. 1; ідентифікаційний код 33642855) на користь Приватного підприємства «Західний Буг» (80250, Львівська область, Радехівський район, село Павлів, проспект Юності, буд.39; ідентифікаційний код 32478033) 419380 (чотириста дев'ятнадцять тисяч триста вісімдесят) грн. 21 коп. - основного боргу та 8387 (вісім тисяч триста вісімдесят сім) грн. 61 коп. - судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 03.12.2014.
Суддя Т.В. Васильченко