"05" липня 2011 р. справа № 2а-2394/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Сафронової С.В.
суддів: Богданенка І.Ю. Чепурнова Д.В.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу на постанову Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2010 року у адміністративній справі № 2а-2394/10 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про зобов'язання здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни",-
У вересні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська, в якому просила:
Визнати відмову відповідача виплатити їй відносно виплати їй щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком- не правомірними; зобов'язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком і надалі; стягнути із відповідача на її користь недоплачену щомісячну соціальну допомогу до пенсії за 2006-2009 роки в сумі 6324,90 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що має статус "дитини війни", тому користується всіма правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про соціальний захист дітей війни " для цієї категорії осіб, і на підставі ст.6 зазначеного Закону має право на щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. При вирішенні питання про нарахування вказаної доплати до пенсії позивачу відповідач керувався положеннями нормативних актів що на підставі Рішень Конституційного Суду України були визнані неконституційними, а тому застосуванню не підлягали.
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2010 року адміністративний позов задоволено частково, зобов'язано відповідача провести перерахунок призначеної пенсії позивачу ОСОБА_1 з урахуванням її права на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії на 30%, згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " за періоди з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009р. та виплатити на користь ОСОБА_1 різницю між перерахованю та фактично виплаченими сумами.
Не погодившись з постановою суду Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позову в повному обсязі.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Так, суд першої інстанції не звернув уваги на вимоги ст. 99, 100 КАС України та не застосував їх до спірних правовідносин.
Вказана обставина є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та залишення без розгляду позовних вимог позивача.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач народився 1945 року та відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення та відповідною відміткою в ньому (а.с.8).
Згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Отже, позивач є особою, яка має право на отримання підвищення до пенсії, у розмірах, які визначено Законом, а відтак має право на звернення до суду за захистом порушеного такого права.
В той же час, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду.
Відповідно до положень частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
30 липня 2010 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України. В частину другу статті 99 КАС України внесено зміни, відповідно до яких для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
У відповідності до ст. 100 КАС України, в редакції з 30.07.2010 року, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що становляється ухвала.
Як вбачається з матеріалів справи адміністративний позов, в якому, в тому числі, заявлені вимоги про перерахунок та виплату підвищення до пенсії за 2009 рік подано до суду 27.09.2010р., тобто після внесення змін до КАС України, яким встановлено строки звернення до суду.
Позивачем у справі не було заявлено клопотання про поновлення процесуального строку та необґрунтовано поважності причин пропуску строку для звернення до суду, а судом першої інстанції не встановлено поважності причин пропуску такого строку.
Колегія суддів вважає, що будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду, у визначені законом строки, з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси. Виплати підвищення до пенсії є щомісячними, а відтак позивач знав розмір цих виплат і в разі не згоди мав право звернутися до суду. Право на звернення до суду не залежить від прийняття рішень Конституційним Судом України.
За таких обставин, суд першої інстанції, вирішуючи позовні вимоги за 2009 рік порушив вимоги процесуального законодавства, не застосувавши встановлений шестимісячний строк звернення з позовом до суду, що призвело до неправильного вирішення справи у цій частині заявлених позовних вимог.
З огляду на викладене, з урахуванням часу звернення позивача з позовом до суду (27.09.2010р.) колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції скасувати, а позовні вимоги залишити без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись п. 4 ч.1 ст. 198, ст. ст. 203, 205, 207 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська задовольнити.
Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2010 року у адміністративній справі № 2а-2394/10 -скасувати, позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: С.В. Сафронова
Суддя: І.Ю. Богданенко
Суддя: Д.В. Чепурнов