"17" травня 2011 р. справа № 2-2882/2010
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Дадим Ю.М.
суддів: Уханенка С.А. Нагорної Л.М.
при секретарі судового засідання: Цьокі І.І.
розглянувши в судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Енергодарі Запорізької області на постанову Енергодарського міського суду Запорізької області від 04 жовтня 2010 р. у справі № 2-2882/2010 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Енергодарі Запорізької області про зобов"язання перерахунку державної пенсії та додаткової пенсії,-
31 серпня 2010 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду , в якому просив визнати неправомірними дії відповідача у відмові про перерахування основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю згідно чинного законодавства з 01 листопада 2006 року . Просив стягнути з відповідача недоплачену державну та додаткову пенсію за період з 01.11.2006 року по 01.09.2010 року у сумі 71 306,41 коп. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що він має статус постраждалого внаслідок чорнобильської катастрофи 1 категорії та є інвалідом 2 групи, а тому має право на зазначені вище виплати.
Постановою Енергодарського міського суду Запорізької області від 04 жовтня 2010 р. у справі № 2-2882/2010 позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в м.Енергодарі Запорізької області щодо своєчасного перерахунку та виплати основної та додаткової пенсії неправомірними за період з 01 квітня 2007 року . В іншій частині відмовлено.
З вказаною постановою не погодилось Управління Пенсійного фонду України в м.Енергодарі Запорізької області, подало апеляційну скаргу, в якій просило постанову суду в частині задоволених вимог скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Посилались на те, що розмір мінімальної пенсії за віком, який застосовувався ними для нарахування державної пенсії, додаткової пенсії був обрахований відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року та постановою Кабінету Міністрів України №894 від 13.07.2004 року. Вважають, що їх дії є правомірні, оскільки відповідають чинному законодавству.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в м.Енергодарі Запорізької області підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.
Сторони в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положень ст..41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Апеляційний перегляд даної справи проводиться за нормами КАС України з урахуванням положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами»від 18 лютого 2010 року, що були чинними на час виникнення спірних правовідносин, Рішення Конституційного Суду України від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010, положень, викладених у листі Вищого адміністративного суду України № 1425/11\13-10 від 13.10.2010 року та відповідно до Закону України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами, який набрав чинності 30.12.2010 року.
При цьому колегія суддів зазначає, що пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09 вересня 2010 року встановлено, що положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами»від 18 лютого 2010 року та ЦПК України, визнані неконституційними та такими, що втратили чинність з 09 вересня 2010 року, тобто, з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення.
З вказаного слідує, що з 09.09.2010 року відновлено положення п.3 ст.18 КАС України в попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами», отже, з указаного часу розгляд усіх адміністративних справ у спорах фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг проводиться в порядку адміністративного судочинства та за нормами КАС України.
Суд першої інстанції вказані положення Закону не врахував, постановив рішення за нормами ЦПК України, що свідчить про порушення судом норм процесуального права і, у відповідності до п.4 ч.1 ст.202 КАС України є підставою для скасування такого рішення та ухвалення нової постанови по суті заявлених вимог.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, та сторонами по справі визнано, що ОСОБА_2 є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії , йому встановлена 2 група інвалідності, щодо якої встановлений зв'язок з Чорнобильською катастрофою та він отримує пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 групи, що підтверджується відповідними посвідченням -а.с.5.
Позивач просить при розрахунку пенсії застосовувати розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того , що відповідач повинен провести нарахування та виплату пенсій позивачу виходячи з їх розмірів, встановлених законами України «Про статус та соціальний захист громадян , що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та «Про статус ветеранів війни,гарантії їх соціального захисту», а не постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»та постановою Кабінет Міністрів України від 03.01.2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів,фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам 2 групи - у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Правильним і таким , що відповідає закону, є висновок суду,що позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 8 мінімальних пенсій за віком, на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю , у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору , крім того , це право гарантується ч.2 ст. 46 Конституції України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України ,закону України,міжнародному договору,згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України,або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт,який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд першої інстанції дійшов правильного висновку , що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не згадані вище постановив Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги посилання відповідача на те, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання ,і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України,оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає , що останній ,встановлюючи такий порядок,може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.
Зі статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вбачається, що при визначенні розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю,за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії зі віком визначається лише за правилами,передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта,який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір,немає
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону № 1058-ІV встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При вирішенні спору слід виходити із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, тобто при розрахунку пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стовно не задоволених позовних вимог за 2006 рік відповідно до ст.ст. 99 КАС України.
Однак , колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції стовно задоволених позовних вимог за 2007 рік, а саме з 01 квітня 2007 року по 31 грудня 2007 року оскільки. Частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову лише за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Позивач не надав ніяких доказів щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, не заявляв про це у судовому засіданні, що не дає суду апеляційної інстанції підстав вирішувати питання про можливість застосування положення ч.2 ст. 100 КАС України. За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне застосовувати положення частини 1 статті 100 КАС України, оскільки позивач звернувся до суду за захистом порушеного права лише 31 серпня 2010 року.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне щодо права позивача на отримання пенсії у 2008 році у розмірі, передбаченому саме статтями 50, та п.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Виходячи з наведених вимог законодавства суд першої інстанції повинен був захистити порушені пенсійні права з 2008 року, а саме з 22 травня 2008 року, оскільки.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року були внесені зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з цими змінами було встановлено таке.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам ,віднесеним до категорії 1 і які визнані інвалідами 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи,призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду,заподіяну здоров'ю у розмір 20 % прожиткового мінімуму для осіб,які втратили працездатність.
Крім того, згідно зі змінами ,внесеними, до ст. 54 цього ж Закону України було визначено , що в усіх випадках розміри пенсій для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. по 2 групі інвалідності,щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 200 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, відповідно до вищезазначених змін було також встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для осіб ,які втратили працездатність,визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватись іншим нормативно-правовим актом.
Про те, рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008року положення п. 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визнані неконституційними.
Відповідно до вимог ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов невірного висновку, щодо зобов'язання перерахування та виплати відповідачем позивачу пенсії за період з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року.
Отже , в період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року позивач не мав права на перерахунок пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду ,заподіяну здоров'ю,у зв'язку з дією положень п. 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» , а тому висновок суду щодо зобов'язання відповідача провести такий перерахунок призначеної пенсії за період з 01.01.2008 року по 22 травня 2008 року -є невірним.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спірні правовідносини за період з 01.01.2008р. по 22.05.2008р., ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Стосовно позовних вимог за 2009 рік, колегія суддів теж погоджується з висновком суду першої інстанції , оскільки , обмежень дії ст.. ст. 50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у 2009 році не було, тому відповідач повинен провести нарахування та виплату пенсій позивачу виходячи з їх розмірів,встановлених законами України «Про статус та соціальний захист громадян , що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»та постановою Кабінет Міністрів України від 03.01.2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів,фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету». Отже, відповідач повинно було зробити такий розрахунок , виходячи із статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Щодо позовних вимог за 2010 рік , колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо позовних вимог за 2010 рік, оскільки виплата пенсії носить постійний характер, а тому визначення кінцевого періоду недоцільно. Виходячи з цього, виплата пенсії у складі державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком повинна здійснюватися до зміни законодавства, що регулює призначення (перерахунок) цього виду пенсійних виплат або зміни обставин, які передбачені законодавством. Таким чином, позивач має право на перерахунок пенсії за ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 01.01.2010 року та в подальшому.
За всіх викладених обставин, колегія суддів вважає за необхідне постанову суду, в частині задоволених позовних вимог за період з 01.04.2007р. по 22.05.2008р., скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позову в цій частині.
Керуючись ст.198, ст..201, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Енергодарі Запорізької області -задовольнити частково.
Постанову Енергодарського міського суду Запорізької області від 04 жовтня 2010 р. у справі № 2-2882/2010 в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м.Енергодарі Запорізької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог ст..ст..50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01 квітня 2007 року по 22 травня 2008 року - скасувати та в цій частині позовних вимог відмовити.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів .
Головуючий: Ю.М. Дадим
Суддя: С.А. Уханенко
Суддя: Л.М. Нагорна