10 листопада 2014 р. Справа № 804/13702/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіБарановського Р. А.
при секретаріКанівець К.В.
за участю:
позивача представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 Фат Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання вимоги протиправною,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 (далі-ФОП ОСОБА_6 позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі-Верхньодніпровська ОДПІ, податковий орган, відповідач), у якому просить визнати протиправною вимогу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 06.08.2014р. №Ф-9717 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 4385, 56 грн.
Позивач, представник позивача, позов підтримали і надали пояснення, аналогічні доводам викладеним у позовній заяві.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю оскаржуваної вимоги. Позивач зазначає, що в тексті вимоги не зазначено на підставі яких даних та за який період визначена сума боргу, а також на підставі якого нормативно-правового акту ФОП ОСОБА_6 має сплачувати дану недоїмки, оскільки позивач не є платником єдиного внеску та сплачує податки та збори на загальних підставах. Також в обгрунтування вимог позивач посилається на те, що оскаржувана вимога не містить належного розрахунку суми боргу, тому вважає посилання податкового органу на ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» недостатнім обгрунтуванням наявності недоїмки. Отже, позивач вважає, що оскаржувана вимога складена Верхньодніпровською ОДПІ із порушенням норм чинного законодавства та є протиправною.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, надавши обгрунтування аналогічні доводам, викладеним у запереченнях на адміністративний позов.
Позиція відповідача полягає у правомірності дій податкового органу. Відповідач, зазначає, що ФОП ОСОБА_6 є платником податків на загальних підставах та на виконання вимог законодавства подала звітність про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску. Податковий орган надіслав позивачу повідомлення розрахунок, де зазначив про необхідність здійснення доплати до мінімального страховного внеску, у зв'язку з несплатою зазначениху розрахунку сум у ФОП ОСОБА_6 утворилась недоїмка, у зв'язку з чим Верхньодніпровською ОДПІ було правомірно складено вимогу про сплату боргу по єдиному соціальному внеску.
Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, мотивуючи це наступним.
Матеріалами справи підтверджується, що фізична особа-підприємець ОСОБА_6 (і.н. НОМЕР_1) перебуває на податковому обліку у Вільногірському відділенні Верхньодніпровської ОДПІ та є платником податків на загальних підставах.
05.02.2014р. позивачем було подано до податкового органу звітність про суми арахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013 рік, у якій ФОП ОСОБА_6 визначила суму нарахованого єдиного внеску за 2013 рік у загальному розмірі 2,76 грн.
15.04.2014р. позивачем була подана до Верхньодніпровської ОДПІ податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік, у якому зазначила суму загального річного оподатковуваного доходу у розмірі 5423, 15 грн.
На підставі отриманої звітності податковим органом було сформовано та видано ФОП ОСОБА_6 30.04.2014р. повідомлення-розрахунок від 30.04.2014р., у якому відповідач повідомив платника про необхідність здійснення доплати до розміру мінімального страхового внеску в сумі 4792, 72 грн.
Так, у зв'язку з наявністю у позивача станом на 31.07.2014р. недоїмки зі сплати єдиного внеску Вільногірським відділенням Верхньодніпровської ОДПІ було сформовано та направлено ФОП ОСОБА_6 вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціального внеску на суму 4385, 56 грн. №Ф-9717 від 06.08.2014р.
Не погодившись із зазначеною вимогою, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
З 01.01.2011 року набрав чинності Закон України №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон № 2464-VI).
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону №2464-VІ, дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
У зв'язку з набранням чинності від 11.08.2013р. Законів України «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2014р. №404-VII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язкуз проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013р. №406-VII - функцію щодо адміністрування єдиного соціального внеску було покладено на Міністерство доходів і зборів України.
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
У відповідності до положень ст. 4 Закону № 2464-VI - платниками єдиного внеску є:
1) роботодавці, зокрема:
підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;
фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);
фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) тощо.
2) працівники - громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють, зокрема:
- на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абзацах другому та восьмому пункту 1 цієї частини;
- у фізичних осіб - підприємців на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством;
- у фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту);
3) фізичні особи, які виконують роботи (надають послуги) на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб чи у фізичних осіб - підприємців або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, за цивільно-правовими договорами (крім фізичних осіб - підприємців, якщо виконувані ними роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);
4) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності;
5) особи, які забезпечують себе роботою самостійно, займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями тощо.
Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VІ).
Згідно з ч. 7, 8, 11 ст. 9 Закону №2464-VІ, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць.
Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 8 Закону N 2464-VI, розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування. Єдиний внесок не входить до системи оподаткування.
Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Так, зокрема, порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску врегульовано Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 р. № 455 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 р. за № 1622/24154 (далі-Інструкція №455).
Згідно п. 3.3 Інструкції №455 - для платників, зазначених у підпунктах 3, зокрема фізичних осіб - підприємців, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону у розмірі 34,7 відсотка суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Дане положення також кореспондується із п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI.
Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п.1 ст. 1 Закону №2464-VI).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено такі розміри мінімальної заробітної плати:
з 01.01.2013 р. - 1147 грн.;
з 01.12.2013 по 31.12.2013 року - 1218 грн.
Відповідно до п. 11 ст. 8 Закону № 2464-VI, єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску.
Положеннями ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VІ визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.
Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
Згідно п. 6.3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року №455 органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:
якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті;
якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Пунктом 6.4 розділу VI вказаної інструкції регламентовано порядок формування вимоги про сплату боргу.
Згідно вищезазначеного пункту вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Суд критично оцінює доводи позивача щодо оскаржувана вимога не містить належного розрахунку суми боргу, а посилання у вимозі недостатнім обгрунтуванням наяності заборговності, оскільки матеріалами справи підтверджується, що ФОП ОСОБА_6 було отримано 30.04.2014р. від Верхньодніпровської ОДПІ повідомлення-розрахунок.
Так, у даному повідомленні-розрахунку контролюючим органом було зазначено, про необхідність здійснення доплати до мінімального страхового внеску.
Крім того, наявна у матеріалах справи копія оскаржуваної вимоги оформлена у відповідності до зразку встановленого Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 р. № 455 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 р. за № 1622/24154, який визначений як додаток №5 до вказаної Інструкції.
Твердження щодо відсутності в оскаржуваній вимозі періоду,за який ФОП ОСОБА_6 нараховано недоїмку також не може свідчити про протиправність вимоги, оскільки у відповідності до п. 6.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки, зокрема у разі якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
При цьому у відповідності до п. 6.4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Формою вимоги, встановленою додатком 5 до Інструкції не передбачено визначення періодів нарахування недоїмки, розрахунку та поданої звітності, на підставі яких встановлено суму заборгованості або посилань на правові положення законодавства щодо адмінстрування єдиного внеску.
Таким чином, з урахуванням положень чинного законодавства України та обставин справи, оскаржувана вимога від 06.08.2014р. №Ф-9717 винесена контролюючим органом відповідно до норм чинного законодавства та є правомірною.
Доказів відсутності у позивача недоїмки на кінець звітного періоду до суду не надано.
Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
З огляду на викладене, позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання вимоги протиправною - задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 17 листопада 2014 року.
Суддя Р.А. Барановський