Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Кравченка К.Т.
суддів
Канигіної Г.В., Заголдного В.В.
розглянула у судовому засіданні у м. Києві 25 січня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 травня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 16 листопада 2005 року.
Зазначеним вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, не судимого в силу ст. 89 КК України,
засуджено за:
- ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі;
- ч. 2 ст. 345 КК України - на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 призначено остаточне покарання 5 років позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 16 листопада 2005 року вирок змінено. Ухвалено вважати ОСОБА_1 засудженим за ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. У решті вирок залишено без зміни.
ОСОБА_1 засуджено за те, що він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, 18 квітня 2004 року проник у сховище АДРЕСА_1, застосував насильство, що не є небезпечним для життя та здоров'я та погрожуючи застосуванням насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вчинив замах на незаконне заволодіння транспортним засобом ВАЗ ІНФОРМАЦІЯ_2, державний номер НОМЕР_1, належним ОСОБА_4,
Крім того, у цей же день, у зв'язку з виконанням працівником Бердянського МВ УМВС майором міліції Прокопенком службових обов'язків, завдав йому удар кулаком в обличчя, умисно заподіявши легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров'я.
У касаційній скарзі засуджений, не оспорюючи доведеності його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, посилається на безпідставність його засудження за ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України, на істотні порушення кримінально-процесуального закону на досудовому слідстві та у суді. Просить скасувати вирок та ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, стверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим.
Доводи ОСОБА_1 у касаційній скарзі про те, що його безпідставно притягнуто до кримінальної відповідальності, оскільки за вчинення дій 18 квітня 2004 року АДРЕСА_1 його було притягнуто до адміністративної відповідальності, не ґрунтуються на матеріалах справи.
З них вбачається, що постановою Приморського районного суду Запорізької області від 20 квітня 2004 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення ним АДРЕСА_1 дрібного хуліганства, яке не охоплює його неправомірних дій у вчиненні замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом ОСОБА_4 За таких обставин ОСОБА_1 законно й обґрунтовано притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 289 КК України.
Твердження засудженого у касаційні скарзі про порушення його права на захист також є безпідставними.
У справі встановлено, що на досудовому слідстві ОСОБА_1 належним чином були роз'яснені його права, як підозрюваного та обвинуваченого, передбачені ст.ст. 43, 431, 44 КПК України. Після ознайомлення з ними, ОСОБА_1 у відповідних протоколах власноручно зробив запис про те, що бажає давати показання без участі захисника та на час досудового слідства послуг захисника не потребує (а.с. 65, 69, 77). Крім того, як свідчить протокол судового засідання, після роз'яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст. 263 КПК України, він заявив, що захист своїх інтересів бере на себе. Таке своє бажання ОСОБА_1 висловив й у письмовій заяві, поданій суду (а.с. 137, 125). Отже, право ОСОБА_1 на захист ні на досудовому слідстві, ні в суді порушено не було.
Посилання засудженого на те, що його не ознайомлено з матеріалами справи є необґрунтованими. З протоколу про оголошення обвинуваченому про закінчення досудового слідства та розписки ОСОБА_1 вбачається, що він був ознайомлений із усіма матеріалами справи, у тому числі й протоколом судового засідання (а.с. 112, 186).
Апеляційний суд перевірив доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі засудженого, і обґрунтовано визнав їх безпідставними. Колегія суддів знаходить це рішення переконливим.
Призначене засудженому із застосуванням ст. 69 КК України покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України. При його обранні суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та всі обставини справи. Таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого.
Перевіркою матеріалів справи не встановлено процесуальних порушень, що ставили б під сумнів правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинів.
Підстав для призначення справи до розгляду в касаційній інстанції Верховного Суду України з повідомленням учасників процесу не встановлено.
Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів
засудженому ОСОБА_1 в задоволенні його касаційної скарги відмовити.
КРАВЧЕНКО К.Т. КАНИГІНА Г.В. ЗАГОЛДНИЙ В.В.