33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"16" липня 2009 р. Справа № 2/81
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бадьорість"
до відповідача Рівненської міської ради
про визнання права власності
Суддя
Секретар судового засідання Маслов К.Г.
Представники:
Від позивача : директор Козарчук М.А.
Від відповідача : юрист Павлов Ю.А. дов. № 08-2015 від 29.12.2008 року
Стаття 22 ГПК України роз'яснена
СУТЬ СПОРУ: Позивач товариство з обмеженою відповідальністю "Бадьорість" просить на підставі ст.376 ЦК України визнати за ним право власності на самочинно збудоване нерухоме майно - будівлю торгового павільйону загальною площею 128 м2 в м.Рівне по вулиці Київській , 40 а.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що в 2008 році на земельній ділянці самочинно збудував торговий павільйон.
Будівництво будівлі торгового павільйону здійснено власними силами із своїх матеріалів та за власні кошти, в результаті чого створилося новостворене нерухоме майно.
Згідно зі ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ із своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Тобто, на даний час, зважаючи на вказану норму права Товариство є власником матеріалів, а також новоствореної речі.
Разом з тим, будівництво торгового павільйону було здійснено у відповідності до діючих норм та правил, в тому числі з вибухово-пожежної безпеки (СниП 2.08.01-89 «Жылые здания», ДБН В.2.2-9-99 «Громадські будинки та споруди», ДБН В. 1.1 .-2002 «Пожежна безпека об'єктів будівництва») та відповідно до вимог з енергозбереження та теплозбереження, про що свідчить висновок №90514/4-ЮШ спеціаліста будівельно-технічних експертиз ПП „ЕКСПЕРТ-РІВНЕ-КОНСАЛТ" від 15.05.2009 року. Крім того, відповідно до вказаного висновку оціночна вартість будівлі становить - 73800 грн.
Відповідно ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Власником земельної ділянка, на якій було здійснено будівництво будівлі торгового павільйону відповідно до пункту 12 перехідних положень ЗК України є Рівненська міська рада. Зважаючи на цей факт, а також враховуючи порядок надання земельної ділянки в користування (оренду) встановлений ст.ст.118, 123, 124 ЗК України (в редакції 2005 р.) Товариство у вересні місяці 2005 року звернулося до Рівненської міської ради із відповідною заявою про відведення земельної ділянки, площею 128 м2 , на якій знаходиться збудована будівля, у користування. Разом із заявою було надано у Рівненську міську раду погодження місця розташування та відведення згаданої земельної ділянки комісією міської ради у складі: заступника міського голови О.Кравчука, головного архітектора м. Рівне М.Пасічника, начальника управління містобудування та архітектури Рівненського міськвиконкому А.Храбана, начальника Рівненського міського управління земельних ресурсів, головного державного санітарного лікаря Рівненської області, начальника Рівненської міської екологічної інспекції Б.Берташа, директора Рівненського обласного краєзнавчого музею О.Булига.
Відносини, які встановлюють порядок отримання земельної ділянки у користування або власність врегульовані ст.ст.118, 123, 124 ЗК України (в редакції 2005 р.). Відповідно до вказаних норм права орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади у разі отримання заяви фізичної чи юридичної особи про відведення земельної ділянки зобов'язаний її розглянути і в місячний термін прийняти одне із таких рішень: задоволити заяву, або відмовити у задоволенні останньої.
Розглянувши заяву Товариства про відведення земельної ділянки, Рівненська міська рада прийняла Рішення № 1710 від 27.10.2005р. яким, з метою додаткового вивчення відклала вирішення питання про погодження ТОВ „Бадьорість" місця розташування торгових павільйонів та надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 128 м2 біля ринку „Андріївський" на вул. Київській з числа земель житлової та громадської забудови міста.
Таким чином, міська рада прийняла рішення, що не передбачене ст.ст.118, 123, 124 ЗК України, тим самим підтвердивши той факт, що Рівненська міська рада не заперечує проти відведення цієї земельної ділянки, але в силу тих чи інших проблем питання просто відклалося.
Із розуміння статті 376 ЦК України вбачається можливість визнання право власності на самочинно збудоване нерухоме майно за рішення суду за умови, якщо власник земельної ділянки не заперечує проти відведення земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно.
Відповідач Рівненська міська рада позов заперечує. Посилається на те, що самочинно збудована будівля розташована на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності міста. Позивач не отримував дозволу на будівництво.
Давши оцінку доказам у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволеню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи неналежно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до ч.2 цієї статті особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про основи містобудування»будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад. Закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.
Згідно зі статтею 24 Закону України «Про планування та забудову територій»фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.
Крім того дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України або її територіальних органів.
Таким чином, враховуючи вище перераховані обставини, позивачем не було надано суду доказів будівництва спірного об'єкта нерухомості, згідно з вимогами чинного законодавства, а саме: дозволу на будівництво, затвердженого та погодженого проекту будівництва, свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, належних доказів прийняття в експлуатацію спірного об'єкту нерухомості; відтак спірний об'єкт має статус самовільно побудованого, оскільки будівництво здійснене позивачем з порушенням дозвільного порядку здійснення будівництва встановленого Цивільним кодексом України, Закону України «Про основи містобудування», Закону України «Про планування та забудову територій», Закону України «Про архітектурну діяльність».
Відповідно до ч.3 ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка на якій знаходиться спірний об'єкт, належить територіальній громаді м.Рівне. У власність чи користування позивачеві не надавались.
Та обставина, що на розгляді Рівненської міської ради з 2005 року знаходиться заява позивача про відведення земельної ділянки не надало права позивачу здійснювати будівництво. Рішення міської ради № 1710 від 27 жовтня 2005 року про вивчення даного питання не породжує факту відведення земельної ділянки для будівництва.
Крім того позивач не звертався до Рівненської міської ради із заявою про відведення земельної ділянки у встановленому порядку під уже самовільно збудоване нерухоме майно. Міська рада не приймала такого рішення.
Таким чином, господарський суд не може визнати за позивачем право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, оскільки власник земельної ділянки міська рада не надавала земельної ділянки в установленому порядку під уже збудоване нерухоме майно.
Керуючись ст.ст 82-84, 49 ГПК України, -
1.В позові відмовити.
Суддя
Рішення підписане "20" липня 2009 року