"25" червня 2009 р.
Справа № 17/42-928
Господарський суд Тернопільської області
Судді Андрусик Н.О.
при секретарі судового засідання Грохольській В.В.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарську справу
За позовом Приватного підприємства “ТДТ-Автопром”, м. Тернопіль
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства комерційний банк “Надра”, м. Київ в особі філії ВАТ КБ “Надра” Тернопільське регіональне управління, м. Тернопіль
про розірвання договору кредитної лінії №793/2006-МК від 08.12.06р.
Представник від:
Позивача: не з'явився;
Відповідача: Братівник І.В., уповноважений, довіреність без номеру від 07.04.09р.;
В судовому засіданні представнику відповідача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутності відповідного клопотання фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
Позивач - Приватне підприємство “ТДТ-Автопром”, м. Тернопіль звернувся до господарського суду Тернопільської області 18.05.2009р. з позовом до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк “Надра”, м. Київ в особі філії ВАТ КБ “Надра” Тернопільське регіональне управління, м. Тернопіль, про розірвання договору кредитної лінії №793/2006-МК від 08.12.06р., посилаючись на істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, тобто рішення господарського суду Тернопільської області по справі №18/23-3168 від 11.12.2008р., яким стягнуто заборгованість по кредиту в загальній сумі 255944,52 грн.
Позов обґрунтовується копією договору кредитної лінії №793/2006-МК від 08.12.06р.; копією договору застави обладнання від 08.12.06р.; копією додаткової угоди №1 до Договору; Свідоцтвом про державну реєстрацію позивача як юридичної особи; копією листа-звернення №271-1 від 16.03.09р.; копією рішення господарського суду Тернопільської області по справі №18/23-3168 від 11.12.08р.; іншими матеріалами.
Представник позивача в судові засідання 09.06.09р. та 25.06.09р. не з'явився, витребуваних судом документів не подав. Натомість, надіслав на адресу господарського суду клопотання від 25.06.2009р. про відкладення розгляду справи на п'ять днів у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання.
Відповідач в судовому засіданні та згідно поданих заперечень на позов, вимоги позивача не визнає, стверджує про відсутність підстав для дострокового розірвання договору кредитної лінії №793/2006-МК, а посилання позивача на прийняття судом рішення по справі №18/23-3168 від 11.12.08р., яким стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 255923,01 грн., як на істотну обставину та норми ст. 652 ЦК України, є необґрунтованим, тому просить у позові відмовити.
Разом з тим, клопотання позивача про відкладення судового засідання відхиляється судом з огляду на таке:
Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми даної статті вбачається, що питання чи перешкоджають певні обставини розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи.
Господарський суд звертає увагу, що сторонам були забезпечені рівні умови для надання необхідних доказів шляхом відкладення розгляду справи. Проте, позивач не надав жодних доказів та не зазначив у поданому клопотанні про можливість їх надання в майбутньому.
Окрім того, відмовляючи в задоволенні клопотання господарський суд вважає, що матеріалів справи достатньо для розгляду спору по суті, а брати участь в судових засіданнях є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України. Крім того, за статтею 28 Господарського процесуального кодексу України право представляти інтереси в суді надано не лише особі, котрій видано довіреність від імені підприємства, організації, а й безпосередньо керівнику підприємства чи організації, повноваження якого визначені законодавством або установчими документами.
За таких обставин, враховуючи що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, судовий розгляд справи відкладався; позивач жодного разу в судові засідання не з'явився, не виявив бажання ознайомитись з матеріалами справи та без поважних причин не подав суду витребуваних документів, тому суд розглядає справу без участі позивача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши подані докази, господарський суд встановив:
08.12.2006р. між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком “Надра”, як Банком, в особі заступника директора по корпоративному блоку -керівника групи корпоративного блоку філії відкритого акціонерного товариства комерційного банку “Надра” Тернопільського регіонального управління Івашківа В.Г. та Приватним підприємством “ТДТ-Автопром”, як Позичальником було укладено договір кредитної лінії № 793/2006-МК, предметом якого є відкриття банком позичальнику кредитної лінії у сумі 300 000 грн. терміном на 24 місяці з 08.12.2006 р. по 08.12.2008 р., із сплатою 18,9 % річних, котрі можуть бути змінені додатковими угодами до даного договору (п. п. 1.1., 1.2. договору). Видача кредитних коштів передбачена окремими траншами, після підписання окремих додаткових угод (п. 1.3. договору). Мета отримання траншу -споживчі потреби (п. 6 договору).
Додатковою угодою № 1 від 08.12.2006 р., що є невід'ємною частиною договору, сторони погодили видачу траншу відповідачу в сумі 300 000 грн., відсоткову ставку за користування кредитними коштами на рівні 18,9 % річних по терміновому кредиту та 37,8 % по простроченому, порядок повернення траншу відповідно до графіку погашення кредиту та сплати відсотків, що являється додатком 1 даної угоди.
08.12.2006 р. з метою забезпечення зобов'язань по договору, які полягають у поверненні кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом, можливої сплати неустойки, а також у відшкодуванні збитків у зв'язку з порушенням даного договору (п. 2.1. договору) сторонами укладено договір застави обладнання. Згідно п. 1.1. цього договору заставодавець передав заставодержателю в заставу обладнання, яке належить заставодавцю на праві приватної власності.
У зв'язку з невиконання позичальником своїх зобов'язань, по поверненню Банку боргу по кредиту, за договором кредитної лінії № 793/2006-МК від 08.12.2006 р., відповідач у справі звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом про примусове стягнення з Приватного підприємства “ТДТ-Автопром” заборгованості у сумі 255 944,52 грн.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 11.12.08р. у справі №18/23-3168 задоволено позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства комерційного банку “Надра” в особі Тернопільського регіонального управління Відкритого акціонерного товариства комерційного банку “Надра” та стягнуто з Приватного підприємства “ТДТ-Автопром” 255944 грн. 52 коп. , з яких: 227 247,47 грн. заборгованості згідно договору кредитної лінії № 793/2006-МК від 08.12.06р.; 9 078,82 грн. відсотків; 16 116,62 грн. пені за несвоєчасно погашену основну суму кредиту; 21,51 грн. пені за порушення строків погашення відсотків за користування коштами; 3 480,10 грн. штрафу за порушення строків погашення кредиту та відсотків; 2559,00 грн. в повернення сплаченого державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Як з'ясовано в судовому засіданні, дане судове рішення не набрало законної сили у встановленому законом порядку, оскільки оскаржено ПП “ТДТ-Автопром” до суду апеляційної інстанції.
Як зазначено у позовній заяві, відповідачем було надіслано Банку 16.03.2009р. листа з пропозицією розірвати кредитний договір №793/2006-МК від 08.12.2006р. в порядку, передбаченому п. 7.1.1. та 10.1. договору, котрий залишено відповідачем без задоволення.
Наведені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав, а рішення суду у справі № 18/23-3168 є істотною зміною обставин в розумінні ст. 652 ЦК України, у зв'язку з чим підприємство просить суд розірвати договір кредитної лінії від 08.12.2006р. №793/2006-МК, адже в момент укладення спірного договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане.
З'ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши матеріали справи в їх сукупності, господарський суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з такого.
У відповідності до ст. 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту, тобто всі істотні умови.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України). Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 652 ЦК України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Порядок зміни та розірвання господарських договорів визначений статтею 188 ГК України, в силу положень якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема договору кредитної лінії, останній містить умови, згідно яких у випадку прострочення виконання зобов'язання у відношенні повернення кредиту у строк, обумовлений у п. 3.1.1. договору, позичальник повинен сплатити банку відсотки за користування кредитом або його частини у розмірі 37,8 % річних, виходячи з фактичної кількості днів у розрахунковому місяці (п. 3.1.2.2. Договору).
Згідно п.п. 8.1., 8.2. Договору, у разі порушення позичальником строків сплати відсотків за користування кредитом та строків повернення кредиту позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі 0,5 % від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня; а за порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування кредитом позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5% від суми заборгованості по поверненню кредиту та/чи сплати відсотків, вказаних у графіку і визначених на дату прострочення (п. 8.3. Договору).
Повернення кожного траншу та сплата відсотків здійснюється відповідно до графіків, які встановлюються в додатках до договору.
Таким чином, дострокове повернення кредитних коштів, нарахування штрафних санкцій за порушення зобов'язань по поверненню отриманого кредиту, та можливість їх стягнення за рішенням господарського суду №18/23-3168 від 11.12.2008р., були узгоджені сторонами на момент укладення кредитного договору (п. п.п.3.1.2., 3.1.4, розділ 8 договору), відтак, не можуть вважатися істотними обставинами в розумінні ст. 652 ЦК України, адже Позичальник, підписуючи текст спірного договору, допускав думку, що у разі неналежного виконання ним зобов'язань в частині повернення кредиту чи сплати відсотків за його користування, існує реальна можливість нарахування Банком санкцій та звернення його до суду з вимогою про примусове стягнення як тіла кредиту, так і решти нарахувань згідно умов договору.
Слід звернути увагу на ту обставину, що кредит видавався позивачу на строк до 08.12.2008 року у національній валюті, світова економічна криза негативно впливає на господарську діяльність в одинаковій мірі на обидві сторони, тому ті загальні обставини, на які посилається позивач у своїй позовній заяві, в рівній мірі стосуються як позивача, так і відповідача, відтак, підстав для висновку, що вони погіршили лише становище позивача і залишили незмінним становище відповідача (і тим самим порушили співвідношення інтересів сторін) не вбачається.
Суд відзначає, що у відповідності до статті 652 ЦК України договір може бути розірвано не у зв'язку із змінами суспільно-економічної ситуації в державі чи в світі в цілому. Така позиція позивача є хибною, адже за таких умов з тих самих макроекономічних та суспільно-політичних мотивів можна було б розірвати будь-який кредитний договір, укладений в державі, або навіть будь-який господарський договір взагалі.
Між тим, рішення господарського суду №18/23-3168 від 11.12.2008р. прийнято з метою захисту прав ВАТ КБ «Надра»щодо повернення кредитних коштів, як це передбачено у п. 3.1.4. договору. На момент винесення даного рішення, у суду відсутні відомості про те, що судове рішення від 11.12.2008 року, на яке посилається позивач як на підставу позову, набрало законної сили.
З умов договору вбачається право позивача достроково виконати зобов'язання за Договором, в тому числі і право повністю повернути кредит та сплатити відсотки, письмово попередивши про це Банк за 5 банківських днів (п.7.1.1.). Однак, позивач таким правом не скористався -кредит не повернув, проценти за його користування - не сплатив.
У відповідності до п. 11.2. договору кредитної лінії №793/2006-МК, даний договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим договором.
У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак, сторонами не представлено, а матеріали справи не містять доказів того, що позивач у справі як позичальник в повній мірі виконав свої зобов'язання за договором та погасив заборгованість, а тому слід вважати, що договір не припинив свою дію.
За таких обставин справи, оцінивши доводи та підстави заявленого позову, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, оскільки відсутні правові підстави для розірвання договору, передбачені статтею 652 ЦК України, а існування рішення господарського суду Тернопільської області № 18/23-3168 про стягнення боргу за кредитним договором в даному випадку, не може вважатися істотною обставиною.
Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на позивача у справі.
У судовому засіданні 25 червня 2009 р. за згодою представника відповідача оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 59, 124 Конституції України, ст. 6 Закону України “Про судоустрій України”, ст. ст. 15, 19, 20, 526, 530, 629, 652, 1054 ЦК України, ст.ст. 188, 345 ГК України, ст.ст. 4, 22, 28, 33, 34, 43, 49, 75, 77, 811, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд ,-
В задоволенні позовних вимог відмовити.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) „03” липня 2009 р. рішення, через місцевий господарський суд.
Суддя