----------------------------------------------------------------------------------------------------------- РІШЕННЯ
"13" липня 2009 р. Справа № 11/1406
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого -судді Довганя К.І., при секретарі -Захаровій А.Г., за участю представників сторін: позивача за первісним позовом -Мазаєв С.О., Локшина А.В. за довіреністю, першого відповідача за первісним позовом -Трускавецький Р.С., Шеретько В.О. за довіреностями, другого відповідача за первісним позовом -Шеретько В.О. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" до відкритого акціонерного товариства "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" та товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Спецторг" про стягнення 230597 грн. 25 коп. та зустрічним позовом відкритого акціонерного товариства "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" до товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" про стягнення 344369,20 грн.,
По справі оголошувалась перерва з 7 по 9 липня 2009р. яку було продовжено до 13 липня 2009 р.
Заявлено первісний позов про стягнення з відповідачів солідарно боргу по лізингових платежах в сумі 183035,75 грн. згідно договору фінансового лізингу №080115-14/ФЛ-Ю-А від 11.12.2007р. з урахуванням пені -8652,37 грн., річних -1081,51 грн., інфляційних -4927,62 грн. та штрафу -32900 грн. В ході розгляду справі позивач відповідно до своїх заяв на адресу суду від 03.06.2009 р. № 2918 та від 25.06.2009 р. №3165 в порядку ст. 22 ГПК України збільшив розмір позовних вимог та додатково просив стягнути з відповідачів 62684,58 грн. боргу, 6872,07 грн. пені, 874,33 грн. річних, 1035,19 грн. інфляційних. Вказані заяви вмотивовано збільшенням періоду нарахувань за час розгляду справи у суді.
В обгрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що Відповідач-1 в порушення умов укладеного сторонами договору фінансового лізингу №080115-14/ФЛ-Ю-А від 11.12.2007р. починаючи з 18.12.2008 р. не сплачує чергові лізингові платежі, в результаті чого за ним утворилась заявлена до стягнення заборгованість. Крім того відповідач в порушення умов договору не надає позивачу звіт про стан та місцезнаходження переданого у лізинг майна, а тому зобов'язаний сплатити за дане порушення штраф, передбачений умовами договору. Оскільки у якості забезпечення зобов'язань Відповідача-1 за договором лізингу позивачем було укладено договір поруки з Відповідачем -2, то позивач просить стягнути борг, пеню штраф, інфляційні та річні солідарно з обох відповідачів.
Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали з підстав викладених у позові з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог.
Відповідачі у відзиві на позов, уточненнях до відзиву позовні вимоги визнали лише в частині стягнення основного боргу в сумі 118729,07 грн., річних в сумі 687,77 грн., інфляційних в сумі 841,92 грн., пені в сумі 5435,59 грн. В решті позовні вимоги вважали безпідставними, оскільки на їх думку умова договору щодо коригування лізингових платежів на курсову різницю гривні до долара США та застосування штрафу за ненадання інформації про стан та місце перебування майна суперечить вимогам Закону.
Крім того Відповідач 1 звернувся до Позивача із зустрічним позовом про стягнення 344369,20 грн. як безпідставно отриманих коштів. Позов вмотивовано тим, що після розірвання договору фінансового лізингу відповідач за зустрічним позовом втратив право на отримання здійснених позивачем лізингових платежів в частині вартості майна, що було предметом лізингу.
У письмовому запереченні на зустрічний позов відповідач позовні вимоги не визнав. Заперечення вмотивовано тим, що договір було розірвано сторонами на виконання умов п. 16.3.2 -у результаті невиконання позивачем за зустрічним позовом його обов'язку щодо здійснення лізингових платежів більше як 30 днів, а тому відповідно до ст. 653 ЦК України та п. 16.6 договору позивач не вправі вимагати повернення сплачених раніше лізингових платежів.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази встановив наступне.
Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(Позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301»(Відповідач 1) було укладено Договір фінансового лізингу від 11.12.07р. №080115-14/ФЛ-Ю-А (надалі - Договір).
Відповідно до умов зазначеного Договору позивач зобов'язався передати Відповідачу 1 в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в Специфікації до Договору, а Відповідач 1 зобов'язався прийняти майно, своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки передбачені Договором.
На виконання умов Договору Позивачем майно, що є предметом лізингу, було передано в користування Відповідачу 1, на підставі підписаних Сторонами актів прийому-передачі майна від 15.02.2008 р.
Відповідно до п.п. 3.1, 3.4 Договору Відповідач-1 зобов'язався виплачувати позивачу лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів, що є додатком до Договору. Платежі за договором здійснюються у національній валюті шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача.
П.3.4.1 договору сторони визначили розмір чергових лізингових платежів із застосуванням коригування на зміну курсу гривні до долару США на час здійснення платежу.
За розрахунком Позивача Відповідач 1 зобов'язання за договорами щодо сплати періодичних лізингових платежів виконує не в повному обсязі, в наслідок чого за період з грудня 2008 р. по червень 2009 р., за ними виникла заборгованість в сумі 245720,33 грн.
На виконання п.16.3.2 договору за повідомленням Позивача від 23.06.2009 р., яке Відповідач 1 отримав 24.06.2009 р. договір фінансового лізингу сторонами було розірвано, предмет лізингу повернуто позивачу.
Згідно п. 11.2.1 Договору за порушення обов'язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених пунктом 3.1 даного Договору та Графіком сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору), та інших платежів, передбачених Договором Відповідач-1 зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки.
Крім того, згідно п. 8.2.1. Договору Відповідач-1 зобов'язаний щоквартально письмово інформувати Позивача про стан та місцезнаходження Майна шляхом направлення останньому звіту у формі встановленій Сторонами (Додаток № 3 до Договору).
Проте протягом строку дії Договору звіт в установленій формі Відповідач-1 не надавав з 2 кварталу 2008 р. по 1 квартал 2009 р.
Відповідно до п. 11.2.3. Договору за використання Майна не за призначенням, невиконання обов'язку з утримуванням його у відповідності до технічних умов, правил технічної експлуатації та інструкції виробника Майна, неподання інформації про стан та місцезнаходження Майна згідно пункту 8.2.1. Договору, порушення умов пункту 14.7. Договору Відповідач-1 сплачує Позивачу штраф у розмірі 1 (один) відсоток загальної вартості Майна на момент укладення відповідного Договору за кожен випадок такого порушення.
17.01.2008р. між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація Спецторг»( Відповідач 2), з метою забезпечення зобов'язань Відповідача 1 за Договором укладено договір поруки № 080117-05/П.
Згідно умов п. 2 договору Поруки Відповідач 2 зобов'язується відповідати перед Позивачем за виконання Відповідачем 1 усіх грошових зобов'язань за Договором в повному обсязі, в т.ч.:
- за сплату Позивачу лізингових платежів;
- сплату Позивачу пені, інших штрафних санкцій, відшкодування збитків та усіх інших виплат, сплата яких покладається на Відповідача 1 відповідно до умов Договору та чинного законодавства України.
Ст.ст. 173, 174, 181, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 806 ЦК України містять такі положення:
„Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта ( виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати:
- з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК
України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 2 ст. 524 ЦК України встановлено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до ст. 533 ЦК України виконуватися грошове зобов'язання повинно в гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Виходячи з фактичних обставин справи та приписів наведеного вище законодавства суд приходить до наступних висновків.
Господарські зобов'язання між сторонами виникли з моменту укладення договору фінансового лізингу від 11.12.07р. №080115-14/ФЛ-Ю-А та договору поруки від 17.01.2008р.
Посилання відповідачів в обґрунтування своїх заперечень на постанову КМУ «Про удосконалення порядку формування цін»від 18.12.98 р. №1998 суд вважає безпідставним, оскільки названою постановою встановлюється лише обмеження на застосування іноземної валюти як засобу розрахунку між резидентами України а обмеження щодо вираження грошових зобов'язань в іноземній валюті відповідно до ст. 92 Конституції України може бути встановлено виключно законами України.
В той же час ст.ст. 524, 533 ЦК України передбачають можливість встановлення сторонами грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті.
У зв'язку з вищевикладеним сторонами при визначені ціни в договорі у гривнях правомірно застосовано валютний еквівалент, а тому відповідач-1 був зобов'язаний сплачувати чергові лізингові платежі відповідно до цих умов договору.
За таких обставин суд вважає заявлену до стягнення позивачем суму основного боргу 245720,33 грн. чергових лізингових платежів за період з грудня 2008 р. по червень 2009 р. такою, що підлягає до задоволення.
Ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Виходячи з приписів наведеного вище законодавства сторонами правомірно визначено у договорі відповідальність Відповідача-1 за порушення зобовязання щодо строку сплати чергових лізингових платежів у вигляді пені.
За розрахунком , поданим позивачем з відповідачів підлягає до стягнення пеня в сумі 15524,44 грн. Розрахунок зроблено вірно.
Заперечення відповідачів щодо невідповідності чинному законодавству вимог позивача про стягнення штрафу суд вважає не обґрунтованим, виходячи з наступного.
Факт невиконання свого обов'язку відповідно до пункту 8.2.1 Договору щодо подання інформації про стан та місцезнаходження Майна Відповідачем-1 не оспорюється.
Пунктом 11.2.3 Договору передбачено, що за неподання інформації про стан та місцезнаходження Майна згідно пункту 8.2.1. цього Договору встановлюється штраф у розмірі 1 (один) відсоток загальної вартості Майна на момент укладення цього Договору за кожен випадок такого порушення.
Визначення розміру штрафу у відсотковому відношенні до вартості Майна, що було предметом лізингу не суперечить приписам ст.549 ЦК України та ст.231 ГК України, зокрема положенням ч. 4 ст. 231, яка передбачає можливість встановлювати розмір штрафу у певній, визначеній сумі або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання.
Оскільки відповідачем -1 не подавалась інформація про стан та місцезнаходження Майна згідно пункту 8.2.1. Договору починаючи з 2 кварталу 2008 р. по 1 квартал 2009 р. включно, то розмір штрафу, який підлягає стягненню на користь позивача, виходячи з вартості Майна 822500 грн., становить 32900 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Згідно розрахунку, поданого позивачем інфляційні становлять 5962,81 грн., річні -1955.84 грн.. Розрахунок зроблено вірно.
Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.
Частиною 1 ст. 543 ЦК України визначено, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Враховуючи той факт, що поручителем за виконання зобов'язань за Договором виступає Відповідач 2, то Позивач вправі вимагати виконання зобов'язання з Відповідача 1 та Відповідача 2, як солідарних боржників.
Щодо вимог позивача за зустрічним позовом, то він задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Позивач вважає, що ним протягом дії Договору в складі лізингових платежів частково сплачена вартість одержаного в лізинг майна. Оскільки Договір було розірвано а предмет лізингу повернуто, то оплачені позивачем кошти в розмірі 344369,20 грн. він вважає авансовим платежем в розумінні ч. 2 ст. 570 ЦК України. За твердженням позивача вказану суму відповідач зобов'язаний йому повернути на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України, відповідно до якої особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
З таким твердженням позивача за зустрічним позовом суд погодитись не може.
Так п. 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
П. 16.3 Договору встановлено, що на вимогу Лізингодавця цей Договір може бути достроково розірваний ним у односторонньому порядку у випадках, коли Лізингоодержувач:
-п.п. 16.3.2 не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше ЗО (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого в Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору).
Саме у зв'язку з простроченням відповідачем здійснення лізингових платежів понад 30 днів сторонами даний договір було розірвано 24.06.2009 р.
Ст. 653 ЦК України встановлено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 16.6. Договору встановлено, що у випадку розірвання (дострокового припинення) цього Договору, з причин зазначених у даному Договорі та/або законодавстві України, раніше сплачені Лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають.
Статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»та п 3.1 Договору визначено, що лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості Майна та винагороду (комісію) Лізингодавцю за отримане у лізинг Майно.
Враховуючи вищевикладене, плата по відшкодуванню вартості майна є складовою частиною лізингового платежу та в зв'язку з розірвання договору фінансового лізингу та припиненням зобов'язань сторін, згідно умов Договору поверненню не підлягає.
Сторонам підлягають до відшкодування їх витрати на оплату державного мита та інші судові витрати пропорційно задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49,82-84 ГПК України суд, -
Первісний позов задовольнити повністю.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301», код 03080991, м. Черкаси, вул.. смілянська, 163 та з товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Спец торг», код 30630061, м. Черкаси, вул.. Смілянська, 163 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі лізинг», код 33880354, м. Київ, вул.. Дехтярівська, 21-г - 245720,33 грн. боргу чергових лізингових платежів, 32900 грн. штрафу, 15524,44 грн. пені, 5962,81 грн інфляційних., 1955.84 грн. 3% річних, 3020,63 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита та 312 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
Суддя К.І.Довгань