"14" липня 2009 р. Справа № 12/1383
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарях Кадусі Н.В., Луговій І.В., за участю представників сторін: позивача -Мазаєва С.О., Локшина А.В., Кошової Ю.П. за довіреностями, відповідача -Шеретька В.О., Трускавецького Р.С. за довіреностями, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(далі -позивач) до відкритого акціонерного товариства «Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301»(далі -відповідач) про стягнення 302253 грн. 72 коп. і за зустрічним позовом відкритого акціонерного товариства «Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301»(далі - позивач, відповідач за первісним позовом) до товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(далі -відповідач, позивач за первісним позовом) про стягнення 344369 грн. 69 коп.,
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», звернувся в господарський суд з позовом до відкритого акціонерного товариства «Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301»(далі - відповідач) про стягнення, згідно договору фінансового лізингу від 15.01.2008 року № 080115-15/ФЛ-Ю-А, 183035 грн. 75 коп. основного боргу, 8652 грн. 37 коп. пені, 1081 грн. 51 коп. 3 % річних, 4927 грн. 62 коп. інфляційних втрат за період прострочення з 18.12.2008 року по 28.04.2009 року, 32900 грн. штрафу, що разом складає 230597 грн. 25 коп., та відшкодування судових витрат.
В судовому засіданні 30.06.2009 року позивач, в порядку ст. 22 ГПК України, подав заяву про доповнення та уточнення позовних вимог, в якій, у зв'язку зі збільшенням періоду заборгованості, додатково просив стягнути з відповідача на свою користь 62684 грн. 58 коп. основного боргу, 6992 грн. 42 коп. пені, 889 грн. 37 коп. 3 % річних, 1090 грн. 10 коп. інфляційних втрат за період прострочення з 29.04. по 20.06.2009 року, що разом складає 71656 грн. 47 коп., 325853 грн. 35 коп. збитків (упущеної вигоди) внаслідок одностороннього розірвання спірного договору та відшкодувати понесені судові витрати. В такому розмірі представники позивача позов з підстав, викладених в позовній заяві (а/с 2-6, розрахунок на а/с 12-14), заяві про доповнення та уточнення позовних вимог (а/с 115-118, розрахунок на а/с 119-122), поясненнях до заяви про доповнення та уточнення позову (а/с 178-179), та запереченнях на відзив (а/с 186-189) підтримали і просили суд його задовольнити.
Відповідач подав письмовий відзив на позов з урахуванням його змін ( а/с 54-58, 96-101, 147-148, 214-218). Із відзиву і пояснень представників відповідача в суді вбачається, що відповідач позов визнав частково: основну заборгованість у розмірі 118729 грн. 07 коп., пеню -5435 грн. 59 коп., 3 % річних -687 грн. 77 коп., інфляційні втрати -841 грн. 92 коп. за період прострочення з 19.12.2008 року по 26.06.2009 року, що разом складає 125694 грн. 35 коп. В запереченнях щодо решти позовних вимог відповідач зазначив, що умови спірного договору фінансового лізингу від 15.01.2008 року № 080115-15/ФЛ-Ю-А в частині, що стосується лізингових платежів та порядку розрахунків (ст. 3 п.п. 3.1., 3.1.2., 3.4.1.-3.4.5.) і відповідальності сторін (ст. 11 п. 11.2.3.) суперечать вимогам чинного законодавства, а саме -приписам постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 року № 1998 «Про удосконалення порядку формування цін», ст.ст. 509 ч. 3, 549 ч. 2 ЦК, ст. 231 ч. 4 ГК України відповідно. Внаслідок допущеного порушення, позивачем ціну позову розраховано незаконно із застосуванням умов коригування належних до сплати лізингових платежів залежно від зміни курсу національної валюти до курсу долара США та застосовано умови відповідальності (штраф) за неподання щоквартальних звітів, які не можуть приймати участь в розрахунках. Заявлені позивачем вимоги в частині стягнення збитків у виді упущеної вигоди у розмірі 325853 грн. 35 коп. відповідач вважав необґрунтованими, недоказаними і в їх задоволені просив суд позивачу відмовити теж.
Крім того, заперечуючи проти позову відповідач подав зустрічний позов (а/с 137-138) для його спільного розгляду з первісним, в обґрунтування якого вказав, що протягом дії договору фінансового лізингу від 15.01.2008 року № 080115-15/ФЛ-Ю-А, він частково оплатив вартість одержаного в лізинг майна в розмірі 344369 грн. 20 коп. Зазначені платежі мали конкретне цільове призначення і були спрямовані на поступовий викуп майна. 24.06.2009 року зазначений договір розірваний у зв'язку з відмовою від подальшого виконання його умов відповідачем - позивачем за первісним позовом, а майно повернуто, тому сплачені грошові кошти в розмірі 344369 грн. 20 коп. позивач - відповідач за первісним позовом просив стягнути з відповідача - позивача за первісним позовом на свою користь як безпідставно набуті та відшкодувати судові витрати.
В письмовому відзиві на зустрічний позов (а/с 202-205) відповідач - позивач за первісним позовом, зустрічний позов не визнав повністю і просив суд в його задоволенні відмовити у зв'язку з його необґрунтованістю.
Ухвалою господарського суду від 14.06.2009 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»від 30.06.2009 року про доповнення позовних вимог в частині стягнення 325853 грн. 35 коп. збитків (упущеної вигоди) повернуто без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд первісний позов задовольняє, в задоволенні зустрічного позову відмовляє з наступних підстав.
15.01.2008 року сторонами укладено договір № 080115-15/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу (а/с 20-27, далі - договір), додаткові угоди № 1 і № 2 до нього (а/с 28-29, 30), 27.10.2008 року додаткову угоду до нього (а/с 31-34) в яких погодили всі істотні умови договору. Зокрема, згідно п.п. 1.1., 1.2., 2.1., 3.1., 3.4., 8.2.1., 11.2.1., 11.2.3., 16.3., 16.3.2., 17.2., 17.3.6. договору: позивач (лізингодавець) зобов'язався передати відповідачу(лізингоодержувачу) в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу майно, наведене в Специфікації (додаток № 2 до договору, а саме -сідельний тягач RENAULT PREMIUM, 2008 року випуску, модель 380.19 Т НТ1100 (ЕВРО-3), вартістю 480416 грн. 67 коп. без ПДВ та напівпричіп тент марки «Kogel», 2007 року випуску, Cargo-Maxx SN 24 P 120 V 1.130, вартістю 205000 грн. без ПДВ) за умови сплати відповідачем періодичних лізингових платежів; майно є власністю позивача протягом усього строку дії даного договору; строк користування майном становить 61 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна; лізингові платежі відповідач виплачує в національній валюті України відповідно до графіку (додаток № 1 до договору) з коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу); відповідач зобов'язаний щоквартально письмово інформувати позивача про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення позивачу звіту у формі, встановленій сторонами ( додаток № 3 до договору); за порушення обов'язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором, відповідач сплачує позивачу пеню; за неподання інформації про стан та місцезнаходження майна, згідно п. 8.2.1. договору, відповідач сплачує позивачу штраф; на вимогу позивача договір може бути достроково розірваний ним у односторонньому порядку, якщо відповідач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого графіком; під час дії договору відповідач має право придбати у власність (викупити), а позивач зобов'язаний продати майно на умовах, викладених у цьому договорі; викуп майна відбувається на підставі договору купівлі-продажу при виконанні відповідачем інших умов договору.
На виконання п.п. 4.1., 4.3. договору, 15.02.2008 року позивач передав, а відповідач прийняв майно, визначене договором, що оформлено актами приймання-передачі майна (а/с 35, 36).
Розмір чергових лізингових платежів по договору позивачем наведено в довідках про нарахування лізингових платежів за грудень 2008 року -червень 2009 року (а/с 15-19, 123, 124), на їх оплату позивачем виставлено відповідачу рахунки (а/с 37-42, 125, 126).
Згідно розрахункам позивача ( а/с 12-14, 119-122), з грудня 2008 року по червень 2009 року відповідач припинив сплату чергових лізингових платежів по договору внаслідок чого утворилась заборгованість, з 2-го кварталу 2008 року по 1-й квартал 2009 року звіт про стан та місцезнаходження майна в установленій формі не подавав. У зв'язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань позивач вимагає сплати пені, 3 % річних, інфляційних втрат, штрафу відповідно (розмір і підстави застосування яких наведено в описовій частині), загальний розмір яких складає 302253 грн. 72 коп.
Наявність факту і строк прострочення виконання договірних зобов'язань відповідач допустимими доказами не спростовував, навпаки визнав у відзиві, письмових і усних поясненнях представників.
23.06.2009 року позивач, у зв'язку з наявністю простроченої заборгованості відповідача по сплаті лізингових платежів строком понад 30 днів, направив останньому письмове повідомлення за № 3121 про розірвання (відмову від) спірного договору та заявив вимогу про повернення в строк до 24.06.2009 року отриманого за договором майна (а/с 134).
24.06.2009 року відповідач повернув, а позивач прийняв майно, яке є предметом спірного договору фінансового лізингу у зв'язку з його розірванням, що оформлено актами приймання-передачі майна (а/с 139, 140).
07.05.2009 року за № 133 відповідачем направлено позивачу пропозиції про внесення змін до спірного договору, зокрема ст.ст. 2, 3, 8, 11, 16, 17 договору що стосуються даного спору, шляхом виключення нікчемних (недійсних відповідно до закону) його положень та викладення його у новій редакції згідно з додатком (а/с 158-169, 170-175).
Зазначені пропозиції позивачем не прийнято, спір передано на вирішення до суду.
Спірними правовідносинами є вимоги сторін договору фінансового лізингу від 15.01.2008 року № 080115-15/ФЛ-Ю-А, що витікають із суті їх прав та обов'язків за цим договором.
Правові та економічні засади фінансового лізингу визначені Законом України від 16.12.97 N 723/97-ВР «Про фінансовий лізинг»(зі змінами та доповненнями). За цим Законом: фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачеві на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) (ст. 1); відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом (ст. 2); предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена згідно до законодавства до основних фондів (ст. 3); протягом фінансового лізингу предмет лізингу залишається у власності лізингодавця, лізингоодержувачу передається тільки право володіння та користування майном (без права розпорядження) ( ст.ст. 2, 4); право власності лізингоодержувача на предмет договору лізингу переходить до нього лише в разі укладення сторонами договору лізингу договору купівлі-продажу предмета договору лізингу та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачено інше (ст. 8); законом детально визначено права і обов'язки лізингодавця і лізингоодержувача, зокрема лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмету лізингу у передбачених законом і договором випадках (ст. 11); сплата лізингових платежів встановлюється в порядку, встановленому договором (ст. 16).
Відповідно до ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Також підлягають застосуванню і положення Господарського кодексу України.
Договір фінансового лізингу від 15.01.2008 року № 080115-15/ФЛ-Ю-А укладений сторонами з дотриманням вимог ст.ст. 179-181, 292 ГК України, ст.ст. 638-640, 806, 807 ЦК України, ст. 6 Закону України від «Про фінансовий лізинг», нікчемності його положень, що стосуються лізингових платежів та порядку розрахунків (ст. 3 п.п. 3.1., 3.1.2., 3.4.1.-3.4.5.) і відповідальності сторін (ст. 11 п. 11.2.3.), про які вказує в запереченні на первісний позов відповідач, суд не вбачає.
Так, ст. 524 ЦК України встановлено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до ст. 533 ЦК України, виконуватися грошове зобов'язання повинно в гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Отже, вищенаведені норми ЦК України передбачають можливість встановлення сторонами грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, тому коригування платежів на зміну курсу гривні до долару США в договорі (п.п. п.п. 3.1., 3.1.2., 3.4.1.-3.4.5.) суд вважає правомірним.
Відповідальність у виді штрафу за неподання щоквартальних звітів про стан та місцезнаходження майна в установленій формі, передбачена п. 11.2.3. договору, не суперечить приписам ст.ст. 509 ч. 3, 549 ЦК України, ст.ст. 230, 231 ГК України, тому положення договору про це суд теж визнає правомірними.
За змістом ст.ст. 173, 174, 193, 202 ГК, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 ЦК України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, припиняється на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст. 611, 625 ч. 1 ЦК, 216 ГК України, неможливість виконання зобов'язання не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій.
Згідно ст. 625 ч. 2 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимога позивача про стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат і штрафу передбачена п. п. 11.2.1, 11.2.3. договору, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст.ст. 230 ч. 1, 231 ч.ч. 4, 6, 232 ч. 6 ГК України, ст. 625 ч. 2 ЦК України, їх розрахунок судом перевірений і визнаний вірним.
Згідно ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»та п 3.1 договору, лізингові платежі включають платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна та винагороду (комісію) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно.
Відповідно до ст.ст. 651 ч. 1, 653 ч.ч. 2, 3, 4 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються; у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни; сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
В п.п. 16.3., 16.3.2., 16.6. договору сторони погодили, що на вимогу Лізингодавця цей договір може бути достроково розірваний ним у односторонньому порядку у випадках, коли Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого в Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до договору); у випадку розірвання (дострокового припинення) цього договору, з причин зазначених у даному договорі та/або законодавстві України, раніше сплачені Лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають.
Згоди на зміну умов договору сторонами не досягнуто, підставою розірвання спірного договору є прострочення відповідачем здійснення лізингових платежів понад 30 днів.
Із вищенаведеного суд вбачає, що майно є власністю позивача за первісним позовом, викуп його не відбувся, плата по відшкодуванню вартості майна є складовою частиною лізингових платежів і у зв'язку з розірвання договору фінансового лізингу та припиненням зобов'язань сторін, за обставин даного спору, поверненню позивачу за зустрічним позовом не підлягає.
Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позовів і заперечень проти них, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.
Відповідно до ст.ст. 33 ч. 1, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами.
За таких обставин суд первісний позов визнає обґрунтованим і задовольняє, заперечення відповідача проти нього -безпідставними і відхиляє, відзив на зустрічний позов визнає обґрунтованим, зустрічний позов -необґрунтованим і в його задоволенні відмовляє.
На підставі статті 49 ГПК України, з відповідача за первісним позовом на користь позивача підлягають стягненню судові витрати: державне мито в сумі -3022 грн. 55 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -312 грн. 50 коп., а разом -3335 грн. 05 коп. Судові витрати позивача за зустрічним позовом покладаються на нього.
Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, господарський суд
Первісний позов задовольнити повністю.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301», ідентифікаційний код 03080991, м. Черкаси, вул. Смілянська, 163, п/р 26000041606600 в АКБ «УкрСиббанк» м. Харків, МФО 351005 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», ідентифікаційний код 33880354, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, п/р 26005300115839 в ПКФ ВАТ «ВіЕйБі Банк»в м. Києві, МФО 321637 -245720 грн. 33 коп. боргу,15644 грн. 79 коп. пені, 1970 грн. 88 коп. 3% річних, 6017 грн. 72 коп. інфляційних втрат, 32900 грн. штрафу, 3335 грн. 05 коп. судових витрат.
В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.
Рішення підписане 16.07.2009 року.
Суддя В.М. Грачов