ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 40/177
25.06.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергіпс-Україна»
до Відкритого акціонерного товариства «Київський санітарно-технічний завод»,
Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна
про визнання права власності
Суддя: Пукшин Л.Г.
Представники:
від позивача: Парфенюк Т.В. за довіреністю
від відповідача-1: Більчук М.Я. за довіреністю
від відповідача-2: не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергіпс-Україна» до Відкритого акціонерного товариства «Київський санітарно-технічний завод»про визнання за позивачем права власності на виробничо-складський комплекс загальною площею 2488,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних 7, та був побудований відповідно до умов Інвестиційного договору від 18.03.2008 року.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.05.09р. порушено провадження у справі № 40/177 , залучено до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачах, Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», розгляд справи призначено на 26.05.09р.
У судовому засіданні 26.05.09р. з'явилися представники позивача та відповідача. До початку слухання у справі, представник позивача заявив клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи. У вказаному клопотанні, позивач перелічив запитання, які на думку останнього, необхідно поставити перед експертами.
Відповідач проти заявленого клопотання не заперечує.
Ухвалою від 26.05.09р судом задоволено зазначене клопотання, призначено у справі № 40/177 судову будівельно-технічної експертизу, проведення якої доручено ТОВ «Українська агенція судових експертиз». Провадження у справі, відповідно до п.1 частини 2 статті 79 ГПК України, зупинено.
17.06.09р. до Господарського суду м. Києва надійшла справа № 40/177 з висновком № 20 судової будівельно-технічної експертизи. Зазначене стало підставою для поновлення провадження у справі на підставі ч.3 ст. 79 ГПК України, про що винесено ухвалу від 17.06.09р. та призначено розгляд справи на 18.06.09р.
Представник позивача у судовому засіданні 18.06.09 заявив клопотання про збільшення позовних вимог, у зв'язку з чим просить суд залучити до участі у справі в якості іншого Відповідача комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" та зобов'язати КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтергіпс-Україна»право власності на виробичо-складський комплекс загальною площею 2488 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сім"ї Сосніних, 7.
Представник відповідача підтримав заявлене клопотання.
Ухвалою суду від 18.06.09 залучено до участі у справі в якості іншого відповідача Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»(Відповідач-2), розгляд справи відкладено на 25.06.09.
У судовому засіданні 25.06.09 за згодою представників сторін в порядку ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін Господарський суд міста Києва встановив.
За твердженням позивача, 18 березня 2008р із відповідачем укладено договір відповідно до якого, відповідач брав на себе зобов'язання організувати та забезпечити будівництво і здачу об'єкту будівництва.
Відповідно до п.1.1., 2.1. договору позивач брав на себе зобов'язання інвестувати кошти в будівництво виробничо-складського комплексу на території земельної ділянки, що була передана відповідачеві у відповідності до рішення Київської міської ради № 783 від 21.05.1963 року та знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Сім'ї Сосніних 7.
Позивач стверджує, що станом на 01 лютого 2009р. взяти останнім на себе зобов'язання виконано.
Як стверджує позивач, в процесі виконання договору сторони неодноразово своїми діями підтверджували дійсність укладеного договору, що доводить посилаючись на додану до матеріалів справи технічну документацію. Зазначене на думку позивача дає підстави вважати договір дійсним та правомірним.
За доводами позивача, відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання та не передано у власність збудований виробничо-складський комплекс, загальною площею 2488,00 (дві тисячі чотириста вісімсот вісімдесят) квадратних метрів, що збудовано в рамках договору.
В обґрунтування наведеного позивач посилається, зокрема на ст.ст. 14, 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України.
Відповідач-1 відзив на позовну заяву не надав, позовні вимоги щодо визнання права власності за позивачем на виробничо-складський комплекс, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних 7, визнав.
Відповідач-2 у судові засідання не являвся відзив на позовну заяву не надав.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. (ст.. 638 ЦК України).
18 березня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтергіпс-Україна»(позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Київський санітарно-технічний завод»(відповідач), було укладено у простій письмовій формі Інвестиційний договір (далі Інвестиційний договір).
У відповідності до п. 1.1., 2.1, Інвестиційного договору позивач брав на себе зобов'язання інвестувати кошти в будівництво виробничо-складського комплексу (далі Комплекс) на території земельної ділянки, що була передана відповідачеві у відповідності до рішення Київської міської ради №783 від 21.05.1963 року, та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних 7.
Пунктом 2.1 Інвестиційного договору передбачає, що ціна договору складається з вартості робіт згідно проектно-кошторисної документації щодо будівництва Комплексу та вартості обладнання.
Дослідивши умови Інвестиційного договору від 18.03.2008 року, та наявні у матеріалах справи докази, суд встановив, що при укладенні Інвестиційного договору сторони здійснювали інвестування з метою отримання вигод позивачем у вигляді права власності на Комплекс, а відповідачем у вигляді сумісного використання Комплексу на умовах окремих договорів, а також благоустрою прилеглої до Комплексу території та розвитку інженерних систем.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 14, 526, 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами і зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Стаття 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним.
Недійсність Інвестиційного договору від 18.03.2008 року прямо не встановлена законом і даний договір не визнаний судом недійсним, а тому в силу приписів ст. 204 ЦК України суд дослідивши надані до матеріалів справи докази, зокрема договір та додатки до нього, прийшов до висновку, що у вказаному договорі сторони визначили всі істотні умови, що притаманні для Інвестиційних договорів, зокрема щодо предмету і строку виконання Інвестиційного договору, а також порядку фінансування робіт по будівництву Комплексу та переходу права власності, а отже, договір є дійсним та відповідає всім вимогам чинного законодавства. Дійсність договору підтверджена зокрема позицією відповідача (визнанням позову).
Судом встановлено, що позивач виконував свої зобов'язання передбачені умовами. Інвестиційного договору, здійснивши фінансування робіт по будівництву виробничо-складського комплексу.
Відповідно до положень ст.ст. 328, 329, 334 Цивільного кодексу України право власності на майно набувається на законних підставах, зокрема цивільно-правовими угодами. Момент виникнення права власності може визначатися у договорі, за яким набувається право власності.
У відповідності до п. 11.1. Інвестиційного договору передача (права власності) Комплексу від відповідача до позивача може бути здійснена у будь-який час на підставі вимоги позивача, у тому числі на етапі незакінченого будівництва як об'єкт незавершеного будівництва.
Згідно висновку № 20 судової будівельно - технічної експертизи, складеного 15 червня 2009 року будівля, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних 7, відповідає вимогам будівельно-технічних норм. На момент обстеження будівлі технічний стан характеризується як нормальний, не загрожує безпечній експлуатації та не є аварійним. Також на момент огляду будівля відноситься до І групи капітальності та не відноситься до тимчасових споруд, оскільки будівля складу пов'язана фундаментом із землею.
З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання права власності є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вимога щодо зобов'язання відповідача-2 зареєструвати право власності позивача на майно також підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на усі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»(надалі Закон) право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації. Відповідно до п. 5 прикінцевих положень Закону державна реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідно до п. 10 додатка N 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мін'юсту N 7/5 від 07.02.2002 р., є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна.
Отже, рішення суду в частині визнання факту належності позивачу права власності на нерухоме майно має юридичне значення, оскільки таке рішення набуває статусу правовстановлюючого документа і є підставою для державної реєстрації комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»права власності позивача на спірне майно
Таким чином, враховуючи надані позивачем, докази суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
З огляду на зазначене та керуючись ст.ст. 14, 204, 526, 627, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 33, 82 -85 ГПК України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергіпс-Україна»(ідентифікаційний код 31204496, 03083 вул. Красного пахаря 2-б, село Петровське, Київська область) задовольнити повністю.
2. Визнати дійсним Інвестиційний договір від 18.03.2008 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтергіпс-Україна»(ідентифікаційний код 31204496, 03083 вул. Красного пахаря 2-б, село Петровське, Київська область) та Відкритим акціонерним товариством «Київський санітарно-технічний завод»(ідентифікаційний код 01412450, 03134, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних).
3. Визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтергіпс-Україна» (ідентифікаційний код 31204496, 03083 вул. Красного пахаря 2-б, село Петровське, Київська область) на виробничо-складський комплекс, загальною площею 2 488,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних 7, відповідно до умов Інвестиційного договору від 18.03.2008 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтергіпс-Україна»та Відкритого акціонерного товариства «Київський санітарно-технічний завод».
4. Зобов'язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»(01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-в) зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтергіпс-Україна» (ідентифікаційний код 31204496, 03083 вул. Красного пахаря 2-б, село Петровське, Київська область) право власності на виробничо-складський комплекс загальною площею 2 488,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних 7.
5. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київський санітарно-технічний завод» (ідентифікаційний код 01412450, 03134, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних 7) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання судового рішення на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергіпс-Україна»(ідентифікаційний код 31204496, 03083 вул. Красного пахаря 2-б, село Петровське, Київська область, поточний рахунок 26005031299001 в АКБ «Інтербанк»м. Київ, МФО 300216) суму сплаченого державного мита у розмірі 25 585,00 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять гривень нуль копійок) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи у розмірі 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень нуль копійок).
6. Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Пукшин Л.Г.
Дата підписання рішення 25.06.2009