ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 53/252
06.07.09
За позовом Приватного підприємства «Баядера»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Ойл Кард»
про стягнення 19 065,45 грн.
Суддя Грєхова О. А.
Представники:
від позивача: Ткач І.М. -представник по довіреності від 09.03.2009р.
від відповідача: Пересунько Л.А. -представник по довіреності від 10.03.2009р.
СуТЬ СПОРУ:
Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Ойл Кард»заборгованості за Договором поставки № 77 від 13.02.2008р. в розмірі 19 065,45 грн. основного боргу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2009р. порушено провадження по справі № 53/252, розгляд справи призначено на 25.05.2009р.
В судових засіданнях 25.05.2009р. та 26.06.2009р., в порядку ст.. 77 ГПК України, було оголошено перерви до 25.05.2009р. та 06.07.2009р. відповідно.
Представник відповідача в судовому засіданні 25.05.2009р. надав відзив на позовну заяву № 0862 від 21.05.2009р. в якому зазначив, що у позивача перед позивачем рахується заборгованість в розмірі 381,96 грн. за послуги по передпродажній підготовці товару.
Представник позивача в судовому засіданні 26.06.2009р. подав заяву № 08/Т від 12.06.2009р. про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 22 066,78 грн. основного боргу. Разом з тим, у вказаній заяві позивач зменшив розмір позовних вимог на суму 381,96 грн. за послуги надані відповідачем позивачу по передпродажній підготовці товару.
Відповідно до ст.. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках,передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Таким чином суд приймає до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.
В судовому засіданні 06.07.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача відзиву на позовну заяву не надав, проте в судовому засіданні 06.07.2009р. проти задоволення позовних вимог позивача заперечив.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 06.07.2009р. за згодою представника позивача та відповідача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
13.02.2008р. між сторонами у справі укладено Договір поставки № 77 (далі Договір № 77 від 13.02.2008р.), відповідно до умов якого Постачальник (позивач) зобов'язується протягом строку дії даного Договору передати у власність Покупця продукцію (товар) окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що погоджується сторонами у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, а Покупець (відповідач) зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених цим договором (п. 1.1 Договору № 77 від 13.02.2008р.).
На виконання умов Договору № 77 від 13.02.2008р. позивач поставив відповідачу товар на суму 26 968,51 грн., що підтверджується доданим до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних: № 757781 від 28.08.2008р., № 761435 від 11.09.2008р., № 762113 від 15.09.2008р., № 763929 від 20.09.2008р., № 764424 від 23.09.2008р., № 768458 від 08.10.2008р., № 768901 від 09.10.2008р., № 770066 від 17.10.2008р., № 218809 від 24.09.2008р., № 223287 від 23.10.2008р. з відмітками відповідача про отримання (оригінали оглянуті в судовому засіданні).
Згідно зі ст. 265 ГК України та ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до п. 2.1 Договору № 77 від 13.02.2008р. розрахунок за отриманий товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або шляхом внесення готівкових засобів в касу постачальника кожні п'ять днів за фактично реалізований покупцем товар.
Враховуючи даний пункт договору суд дійшов висновку, що сторонами фактично не встановлені чіткі строки проведення розрахунків за поставлений товар, а тому в даному випадку слід керуватися положеннями ст.. 530 ГПК України.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач направляв на адресу відповідача претензії № 696 від 08.12.2008р. та № 23 від 16.02.2009р. з вимогою оплатити заборгованість в сумі 24 345,46 грн. та в сумі 3 383,29 грн.. На доказ отримання претензії № 696 відповідачем позивач надав суду копію претензії з відміткою про вручення відповідачу претензії (вхідний номер 0081 від 09.12.2008р.). На доказ отримання претензії № 23 відповідачем позивач надав повідомлення про вручення з відміткою відповідача про отримання.
Відповідач відповіді на претензії не надав.
Крім того матеріали справи також свідчать, що позивач звертався до відповідача з листами від 23.01.2009р. та від 01.06.2009р. про надання інформації щодо асортименту і кількості нереалізованого товару (залишку) та оплатити реалізований товар. На доказ направлення листа № 111 відповідачу позивач надав опис вкладення у цінний лист від 02.06.2009р.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007р. за № 1383/14650) відповідач повинен був у строк до 15.12.2008р. та до 10.06.2009р. оплати позивачу поставлений товар в сумі 22 066,78 грн.
Однак, відповідач, як у строк до 15.12.2008р., так і на дату прийняття рішення, свого обов'язку щодо оплати отриманого товару в сумі 22 066,78 грн. не виконав.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать що відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати поставленого товару по договору належним чином не виконав, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 22 066,78 грн. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов'язку щодо належного виконання зобов'язань по договору, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 22 066,78 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Згідно зі ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.
Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Ойл Кард» (02660, м. Київ, вул. Попудренка, 52; ідентифікаційний код 32527593 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного підприємства «Баядера»(84601, Донецька область, м. Горлівка, вул.. Озерянівська, 2; ідентифікаційний код 13491057) основний борг в сумі 22 066 (двадцять дві тисячі шістдесят шість) грн. 78 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 220 (двісті двадцять) грн. 67 коп. та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Грєхова О.А