ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 6/341
15.06.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кабаре-Сервіс»
До відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна»
До відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш енд Кері Україна»
Про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції
Суддя Ковтун С.А.
Представники сторін:
Від позивача не з'явилися
Від відповідача-1 Чепурда П.І. (за дов. б/н від 02.06.2009 р.)
Від відповідача-2 не з'явилися
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Кабаре-Сервіс»до товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна»(відповідача-1) та товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш енд Кері Україна»(відповідача-2) про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Ухвалою суду від 12.05.2009 р. було порушено провадження у справі № 6/341 та призначено розгляд останньої на 15.06.2009 р..
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач-2, керуючись листом відповідача-1 за вих. № 05/03/09-1 від 05.03.2009 р. про негайне припинення правовідносин з позивачем, звернувся до останнього з листами-повідомленнями за вих. № 42/22-03 від 06.03.2009 р. та № 43 від 10.06.2009 р. про розірвання в односторонньому порядку з 20.03.2009 р. та 24.03.2009 р. відповідно договорів оренди № 11-ST12-08 від 01.01.2008 р. та № 1314-ST22-08 від 19.11.2008 р..
Позивач вважає, що дії відповідача-1 щодо вимоги до відповідача-2 про припинення правовідносин з позивачем, шляхом розірвання договорів оренди, є діями недобросовісної конкуренції у розумінні ст. 1 Закону України «Про недобросовісну конкуренцію».
Позивач вказує на порушенням відповідачем-1, як конкурентом позивача, приписів ст. 10 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»та п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист економічної конкуренції», тобто спонукання до розірвання договірних зобов'язань та примушування до антиконкурентних узгоджених дій.
Також позивач зазначає, що дії відповідача-2 щодо розірвання з позивачем в односторонньому порядку договорів оренди є узгодженими з відповідачем-1 антиконкурентними діями щодо усунення позивача з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку), що є порушенням п. 5 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Відповідач-1 у наданому суду відзиві позовні вимоги відхилив повністю, зазначивши, що позивач та відповідач-1 не є конкурентами в розумінні законодавства про захист економічної конкуренції, оскільки правові відносини, що виникли між позивачем та відповідачем-1 на підставі договору оренди кавових автоматів ФС № 26/03/08-13 від 26.03.2008 р., передбачають реалізацію позивачем товару відповідача-1 через автомати гарячих напоїв, що виробляються під торговою маркою ». Позивач є продавцем товару відповідача-1, а не його конкурентом. При цьому питання визначення місця розташування автомату (оренда відповідної частини приміщення під розміщення автомату) підлягає погодженню відповідачем-1 на підставі договору оренди кавових автоматів ФС № 26/03/08-13 від 26.03.2008 р..
Також відповідач-1 зазначив, що відсутнє будь-яке усунення позивача або обмеження його доступу на ринок (вихід з ринку) гарячих напоїв, оскільки позивач не є безпосередньо виробником такої продукції -не є конкурентом відповідача-1, не є продавцем гарячих напоїв, що виробляються іншим суб'єктом господарювання -конкурентом відповідача-1, а отже, дії відповідача-1 не можуть бути визначені як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, через канцелярію направив клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що він не отримав ухвалу про порушення провадження у справі та не має змоги виконати вимоги цієї ухвали.
Оскільки позивач був належним чином повідомлений про день та час проведення судового засідання, копія ухвали була направлена на його адресу, вказану в позовній заяві, судом відхилено клопотання позивача.
Представники відповідача-2 у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, поважних причин неявки суду не повідомили.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача-1, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
26.03.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Кабаре-Сервіс»(орендарем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» (орендодавцем) було укладено Договір оренди ФС № 26/03/08-13 (далі -Договір оренди автоматів).
Відповідно до преамбули, п.п. 1.1, 1.2 Договору оренди автоматів, товариство з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна»надало товариству з обмеженою відповідальністю «Кабаре-Сервіс»в оренду автомати для приготування кави, що використовують виключно інгредієнти, що постачаються відповідачем-1.
Таким чином, між позивачем та відповідачем-1 виникли правові відносини, що передбачають реалізацію товару відповідача-1 шляхом продажу через автомати гарячих напоїв, що виробляються під торговою маркою ».
Згідно з п. 4.1.1 Договору оренди автоматів, позивач зобов'язався встановлювати автомати лише у місцях, затверджених відповідачем-1 або його уповноваженим представником, при цьому місце, затверджене відповідачем-1 під установку автомату, може бути передано іншому орендарю під установку автомату.
Відповідно до п. 9.1 Договору оренди автоматів, сторони мають право відмовитися від виконання договору, а договір буде вважатися відповідно розірваним, у випадках: за згодою сторін; попереднього письмового повідомлення орендаря про розірвання договору за тридцять днів до дати припинення дії договору; використання орендарем під час експлуатації автоматів або надання для такого використання третім особам -суборендарям інгредієнтів, що не затверджені орендодавцем; відступлення орендарем у договорах суборенди автоматів та додаткового устаткування умов, передбачених договором; невиконання або неналежне виконання орендарем умов та зобов'язань, передбачених відповідними пунктами договору.
01.01.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Кабаре-Сервіс»(орендатор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш енд Кері Україна»(орендодавець) було укладено Договір оренди № 11-5112-08, предметом якого є тимчасове платне користування орендарем частиною приміщення орендодавця за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 29.
19.11.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Кабаре-Сервіс»(орендарем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш енд Кері Україна»(орендодавцем) було укладено Договір оренди № 1314-st22-08, предметом якого є тимчасове платне користування орендарем частиною приміщення орендодавця за адресою: Симферопольський район, с. Мирне, вул. Євпаторійська, 125 (далі - Договори оренди приміщень).
Відповідно до п. 2.2 Договорів оренди приміщень позивач зобов'язався використовувати торгівельну площу згідно з умовами договорів, встановити, підключити та запустити в експлуатацію торгові автомати, при цьому цільовим використанням площі, що орендується, визначено встановлення торгових автоматів для продажу гарячих напоїв.
Згідно з п. 7.2. Договорів оренди приміщень, позивач та відповідач-2 погодили умови дострокового розірвання договору, зокрема, шляхом попередження іншої сторони про розірвання договору за чотирнадцять календарних днів до дати розірвання, при цьому договір вважатиметься розірваним з дати зазначеної в такому повідомленні.
Відповідно до ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, допускається зміна та розірвання договорів в односторонньому порядку, якщо таке право передбачено законом або договором.
За твердженням позивача, 04.03.2009 р. відповідачем-1 на адресу позивача було направлене письмове повідомлення про розірвання Договору оренди автоматів через тридцять днів з моменту отримання вказаного повідомлення.
Відповідач-1 листом за № 05/03/09-1 від 05.03.2009 р. повідомив відповідачу-2 про зміну офіційного дистриб'ютора, просив розірвати Договори оренди приміщень, укладені з позивачем, та укласти договори оренди частини приміщень під розміщення автоматів з іншими особами.
Відповідач-2 листами від 06.03.2009 р. № 42/22-03 та від 10.06.2009 р. № 43 повідомив позивача про розірвання в односторонньому порядку з 20.03.2009 р. та 24.03.2009 р., відповідно, договорів оренди приміщень № 11-ST12-08 від 01.01.2008 р. та № 1314-ST22-08 від 19.11.2008 р..
Згідно з ч. 1 ст. 25 Господарського кодексу України держава підтримує конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку.
Статтею 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції»визначено, що економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Відповідно до преамбули Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»(далі - Закон), останній визначає правові засади захисту суб'єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції.
Закон спрямований на встановлення, розвиток і забезпечення торгових та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійсненні господарської діяльності в умовах ринкових відносин.
Частиною 1 ст. 1 Закону визначено, що недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.
З огляду на зазначене, недобросовісна конкуренція може мати місце лише за умови наявності конкуренції між суб'єктами господарювання, якщо суб'єкти господарювання є конкурентами по відношенню один до одного.
Згідно зі ст. 3 Закону відносини, пов'язані захистом від недобросовісної конкуренції, регулюються Законом, Законом України «Про захист економічної конкуренції», Законом України «Про Антимонопольний комітет України», Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20.03.1883 р., міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, іншими актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов Верховної Ради України.
Частиною 2 ст. 32 Господарського кодексу України передбачено, що недобросовісною конкуренцією є неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання, створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції, неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці, а також інші дії, що кваліфікуються відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 6 ст. 34 Господарського кодексу України, схилянням суб'єкта господарювання до розірвання договору з конкурентом іншого суб'єкта господарювання є вчинене з корисливих мотивів або в інтересах третіх осіб спонукання суб'єкта господарювання - учасника договору до невиконання або виконання неналежним чином договірних зобов'язань перед цим конкурентом шляхом надання або пропонування суб'єкту господарювання - учаснику договору, безпосередньо або через посередника, матеріальної винагороди, компенсації чи інших переваг.
Таким чином, лише при наявності всіх елементів (ознак), перелічених в зазначеній нормі, дії суб'єкта господарювання можуть бути визначені як порушення законодавства про захист економічної конкуренції (недобросовісна конкуренція).
Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем-1 конкуренція відсутня, дії відповідача-1 не містять корисливих мотивів (будь-які спонукання, що зумовили б протиправні вчинки особи, штовхнули на вчинення правопорушення заради придбання матеріальної вигоди або збагачення за рахунок інших осіб) та пов'язані зі схилянням суб'єкта господарювання до розірвання договору -пропонування відповідачу-2 матеріальної винагороди, компенсації чи будь-яких інших переваг, а відтак відсутні ознаки правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 34 Господарського кодексу України.
Згідно з відповідями позивача, наданих відповідачу-1 та відповідачу-2, позивач не погодився з розірванням Договору оренди автоматів та Договору № 1314-st22-08 від 19.11.2008 р., тобто між сторонами виник спір, що пов'язаний з розірванням господарських договорів.
Таким чином, між позивачем та відповідачем-1 відсутнє будь-яке змагання, а отже, вони не є конкурентами в розумінні законодавства про захист економічної конкуренції, а спір стосується виключно розірвання господарських договорів.
Доводи позивача, що дії відповідачів є антиконкурентними узгодженими діями, що виражається в усуненні з ринку або обмеженні доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб'єктів господарювання, покупців, продавців (п. 5 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції»), не відповідають фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Згідно з преамбулою Закону України «Про захист економічної конкуренції», останній визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин, а також визначення економічної конкуренції (конкуренції), що наведено в ч. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.
Тобто, узгоджені антиконкурентні дії можуть мати місце лише при наявності конкуренції між відповідними суб'єктами господарювання, відсутність якої встановлено вище.
Статтею 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», передбачено, що ринок товару (товарний ринок) - це сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція. При цьому товаром є будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов'язання та права (зокрема цінні папери).
Як було встановлено вище, правові відносини, що виникли між позивачем та відповідачем-1 передбачають реалізацію товару відповідача-1 на певному територіальному сегменті ринку України, шляхом продажу через автомати гарячих напоїв, що виробляються під торговою маркою ». Позивач є продавцем товару відповідача-1, він не є конкурентом відповідач-1. Питання визначення місця розташування автомату (оренда відповідної частини приміщення під розміщення автомату) також підпадає під врегулювання відповідачем-1.
Відповідно до оспорюваних правових відносин відсутнє будь-яке усунення позивача або обмеження його доступу на ринок (вихід з ринку) гарячих напоїв, оскільки він не є безпосередньо виробником такої продукції -не є конкурентом відповідача-1, не є продавцем гарячих напоїв, що виробляються іншим суб'єктом господарювання -конкурентом відповідача-1.
Отже, дії відповідача-1 та відповідача-2 не містять ознак недобросовісної конкуренції та не порушують законодавства про захист економічної конкуренції.
Статтею 1 Господарського кодексу України передбачено право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно з ч. 2 статті 21 Господарського процесуального кодексу України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Позивачем не доведено вчинення відповідачами дій, що містять ознаки недобросовісної конкуренції та порушень законодавства про захист економічної конкуренції, а відтак прав і охоронюваних законом інтересів позивача.
Крім того, відповідно до ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами віднесено до компетенції Антимонопольного комітету України.
В силу ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції»саме органи Антимонопольного комітету України за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції приймають рішення про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідні рішення органів Антимонопольного комітету України, згідно зі ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», можуть бути оскаржені до суду.
Чинним процесуальним законодавством не передбачено повноважень суду щодо прийняття рішення про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у зв'язку з чим у суду відсутні відповідні повноваження.
Рішення суду є правозахисним актом, однак способи захисту повинні кореспондуватись з повноваженнями суду, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .
Виходячи з цього, оскільки до компетенції суду не віднесені повноваження щодо прийняття рішення про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції і суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, правові підстави для захисту права позивача обраним ним шляхом відсутні.
Доказів прийняття відповідного рішення органами Антимонопольного комітету України позивачем суду не подано.
Зазначені вище обставини в сукупності є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд
У задоволені позову відмовити повністю.
Суддя С.А. Ковтун
Рішення підписано 14.07.2009 р.