ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 2/123
25.06.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А -РІАЛТІ»
До 1. Відкритого акціонерного товариства «БТА банк»
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБізнесВіза»
про стягнення 287 806 грн. 51 коп.
Суддя Домнічева І.О.
Представники:
Від позивача Пігулко О.В.
Від відповідачів 1. Свистунов Д.В.
2. не з'явився
Рішення винесено відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України після оголошеної в судовому засіданні перерви.
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «А -РІАЛТІ»до Відкритого акціонерного товариства «БТА банк»та Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБізнесВіза»про стягнення заборгованості за користування нежитловим приміщенням з відповідача -1 в сумі 92 230,24 грн., та з відповідача -2 в сумі 195 576,27 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2009р. порушено провадження у справі.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.
Представники Позивача у судових засіданнях підтримували викладені у позові обставини, та просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представники Відповідача-1 в своєму відзиві просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві.
Представники Відповідача-2 в призначені судові засідання не з'являлись. Про поважні причини неявки цих представників в судове засідання суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Відзиву на позов відповідач-2 не подав.
В судовому засіданні 09.06.09р. судом, за згодою присутніх представників сторін, було оголошено про закінчення розгляду справи по суті та для оголошення вступної та резолютивної частин рішення, судом відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву на 25.06.09р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, оглянувши надані сторонами оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд -
У відповідності до Договору купівлі-продажу № 01-14/08-08 від 14 серпня 2008 року Товариство з обмеженою. відповідальністю «А-РІАЛТІ»(Позивач) придбало у Товариства з обмеженою. відповідальністю «УКРБІЗНЕСВІЗА»(Відповідач-2) нежитлове приміщення площею 203,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Україна, м. Київ, вул. Фрунзе, будинок 127 (літера А), група приміщень № 273 (Майно).
Відповідно до п. 11.8 Договору купівлі-продажу № 01-14/08-08 від 14 серпня 2008 року цей договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення та державної реєстрації. Акт прийому-передачі Майна з балансу Відповідача-2 на баланс Позивача був укладений сторонами 14.08.2008 року.
Державна реєстрація права власності на Майно в БТІ відбулася 20.08.2008 року.
Відповідач-1 орендує вищевказане приміщення з 09.08.2007 року згідно Договору оренди нерухомого майна, укладеного з Відповідачем-2.
У відповідності до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Позивач вважає, що зобов'язання Відповідача-1 за договором оренди по сплаті орендної плати перед Відповідачем-2 припинилися з 20.08.2008 року - з моменту набрання чинності Договором купівлі-продажу № 01-14/08-08 від 14 серпня 2008 року (дата реєстрації Договору в БТІ) і в цей же день виникли перед Позивачем на підставі ст. 770 ЦК України та п. 12.2 Договору оренди.
Згідно п. 12.2 Договору оренди нежитлового приміщення від 09.08.2007 року, у разі зміни власника майна новий власник набуває всіх прав та обов'язків відповідно до цього договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
Позивач вважає, що після відчуження майна Відповідачем-2, до Позивача перейшли всі права і обов'язки наймодавця за Договором оренди нерухомого майна від 09.08.2008 року, а саме з 20.08.2008 року - з моменту набрання чинності Договором купівлі-продажу № 01-14/08-08 від 14 серпня 2008 року.
А тому позивач вважає, що починаючи з 20.08.2008 року Відповідач-1 повинен сплачувати плату за користування Майном на користь нового Орендодавця (наймодавця) -Позивача.
Позивач зазначає, що направляв на адресу Відповідача-1 листи з повідомленням про зміну власника приміщення. Після цього сторони вели довгі переговори на рахунок підписання додаткової угоди до Договору оренди про зміну реквізитів Орендодавця, направляли одна одній документи електронною поштою. Через формальний збір документів та організацію підписання - Додаткова угода була підписана 03.11.2008 року.
Позивач зазначає, що не дивлячись на отримане повідомлення, Відповідач-1 оплатив орендну плату за жовтень 2008 року на рахунок Відповідача-2 і на прохання Позивача оплатити йому орендну плату за жовтень, як власнику приміщення не зреагував.
04 грудня 2008 року Позивач направив Відповідачу-1 претензію № 051-12/08, згідно з якою просив Відповідача-1 повернути заборговані кошти за фактичне користування нерухомим майном протягом 10-ти днів з моменту отримання претензії.
Відповідач-1 відмовив Позивачу у відшкодуванні плати за користування приміщенням, посилаючись у своїй відповіді на той факт, що сплатив цю суму Відповідачу-2 згідно до виставлених останнім рахунків на оплату орендної плати та підписав акти виконаних робіт.
Позивач вважає, що Відповідач-1 повинен згідно Договору оренди від 09.08.2007 року оплатити Позивачу орендну плату за жовтень 2008 року у розмірі 77340,75 грн., в т.ч. ПДВ., та оскільки він не сплатив дану суму умисно чи з необережності, то вважається, що він неналежно виконав свої зобов'язання за Договором оренди і у відповідності до п.7.2.1 Договору оренди повинен сплатити Позивачу пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, а саме 9306,20 грн.
Позивач також просить згідно зі ст. 625 ЦК України стягнути з Відповідача-1 8583,29 грн. втрат від інфляції.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема правонаступництва. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст. 517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Тобто, відповідно до норм статті 517 ЦК України, боржник вправі вимагати від нової сторони-кредитора доказів переходу до неї прав по зобов'язанню. До надання таких даних боржник має право не виконувати зо бов'язання, не ризикуючи при цьому його про строчити (ст. 612 ЦК). Натомість, відповідна ситуація повинна розглядатися як простро чення кредитора, яке тягне наслідки за ст. 613 ЦК України.
Відповідно до ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Відповідно до ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він, зокрема, не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
При розгляді справи судом встановлено, що в порушення вищенаведених норм, Позивачем не надано суду доказів того, що ним у встановленому законом порядку було належним чином повідомлено Відповідачу, що до Позивача перейшло право власності на нежитлове приміщення площею 203,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Україна, м. Київ, вул. Фрунзе, будинок 127 (літера А), група приміщень № 273 (Майно), та що Позивач став правонаступником орендодавця по Договору оренди від з 09.08.2007 року.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з доданого листування, новим кредитором (Позивачем) не було надано боржникові доказів переходу до цього нового кредитора прав у зобов'язанні, а саме до жодного з направлених Відповідачу-1 та наданих суду листів Позивачем не додавалася належним чином засвідчена копія (чи оригінал для огляду) Договору купівлі-продажу № 01-14/08-08 від 14 серпня 2008 зареєстрованого в БТІ 20.08.2008 року та Акту прийому-передачі Майна з балансу Відповідача-2 на баланс Позивача від 14.08.2008 року.
Відповідач також в наданому відзиві підтверджує, що до листів не будо додано жодних доказів щодо зміни власника приміщення, а тому зазначені в листах відомості не могли вважатися достовірними.
Позивачем не надано суду також інших доказів, що ним було іншим належним чином (наприклад проведення переговорів з оглядом оригіналів документів або направлення документів за електронною поштою (з підтвердженням відповідачем-1 про їх отримання), або вручення під розписку) повідомлено Відповідача-1 про те що позивач є новим власником нежитлового приміщення площею 203,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Україна, м. Київ, вул. Фрунзе, будинок 127 (літера А), група приміщень № 273, відповідно до Договору купівлі-продажу № 01-14/08-08 від 14 серпня 2008 зареєстрованого в БТІ 20.08.2008 року.
Щодо наведення Позивачем доказів -листування з Відповідачем-1 щодо укладення Додаткового договору до Договору оренди від з 09.08.2007 року, то з даного листування не випливає, що Позивачем повідомляв Відповідача-1 належним чином про те що він новий власник Майна. З даного листування випливає лише те, що сторони розглядали можливість укладення договору певної форми та листувалися з приводу його умов.
Відповідно до ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
03.11.2008 року між Позивачем та Відповідачем-1 було укладено Додаткову угоду до Договору оренди від 09.08.2007 року, якою зокрема було змінено Орендодавця за Договором оренди від 09.08.2007 року.
Позивач просить суд стягнути з Відповідача-1 орендну плату за жовтень 2008 року у розмірі 77340,75 грн., в т.ч. ПДВ., пеню у розмірі 9306,20 грн. та 8583,29 грн. втрат від інфляції.
Судом встановлено, з огляду на положення ст.ст. 512-516, 612 та 613 ЦК України, Позивач став орендодавцем за Договору оренди від 09.08.2007 року з часу укладення Додаткової угоди до Договору -з 03.11.2008р.
До цього часу, як вже встановлено вище судом, Позивач не повідомив Відповідача-1 належним чином, що Позивач є власником Майна, а отже до нього переходять права орендодавця по Договору оренди від 09.08.2007 року.
Отже, до Позивача перейшли права орендодавця за Договором оренди від 09.08.2007 року, та зокрема право отримувати орендну плату та вимагати належного виконання умов Договору оренди в частині сплати орендної плати з 03.11.2008р.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Судом встановлено, що відповідно до м/о №1672 від 03.10.2008р. Відповідач-1 сплатив Відповідачу-2 орендну плату за жовтень в розмірі 77 340,75 грн., як орендодавцю (відповідач-2 був орендодавцем до 03.11.2008р.) за Договором оренди від 09.08.2007 року, тобто Відповідач-2 виконував умови Договору оренди від 09.08.2007 року в частині сплати орендної плати належним чином, оскільки сплачував орендну плату чинному орендодавцю за договором.
Зважаючи на все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем вимоги до Відповідача-1 є нормативно та документально необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню.
Позивач вважає, що Відповідач-2 незаконно отримав орендну плату за частину серпня 2008 року (12 днів) -29 938,06 грн., в т.ч. ПДВ, за вересень 2008 року у розмірі 77340,75 грн., в т.ч. ПДВ та платіж за останній місяць оренди -серпень, 75997,45 грн., в т.ч. ПДВ.
У відповідності до норм чинного законодавства, суд розглядає заявлені позовні вимоги на підставі наданих сторонами письмових доказів та з огляду на нормативне обґрунтування заявлених позовних вимог.
Позивач посилається на ч. 1 ст. 1212 ЦК України, відповідно до якої - особа яка безпідставно набула і зберегла у себе майно (грошові кошти) - зобов'язана його повернути власнику.
Проте, як вбачається власником частини коштів (за частину серпня 2008 року (12 днів) -29 938,06 грн., в т.ч. ПДВ, за вересень 2008 року у розмірі 77340,75 грн.) був не Позивач, а Відповідач-1 який сплачував ці кошти в якості орендної плати Відповідачу-2, а тому оскільки Позивач не був власником цих коштів, він немає права вимагати їх повернення як власник на підставі ст. 1212 ЦК України.
Відповідачем не наведено іншого нормативного (окрім ст. 1212 ЦК України) та/або договірного обґрунтування існування у Відповідача-2 обов'язку повернути (або перерахувати) Позивачу отриману ним орендну плату за частину серпня 2008 року та за вересень 2008 року.
Також є нормативно необґрунтованою вимога стягнути з Відповідача-2 платіж за останній місяць оренди -серпень, 75997,45 грн. в т.ч. ПДВ, оскільки відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивачем не надано суду доказів направлення Відповідачу-2 претензії щодо сплати йому суми коштів за останній місяць оренди -серпень в сумі 75997,45 грн., яка була сплачена Відповідачем-1 Відповідачу-2 відповідно до умов Договором оренди від 09.08.2007 року.
В листуванні Позивача з Відповідачем-2, що долучено до матеріалів справи, не міститься конкретної вимоги Позивача до Відповідача-2 сплатити за суму коштів за останній місяць оренди -серпень в сумі 75997,45 грн., а вказується про існування заборгованості з орендної плати взагалі, без конкретизації -в якій сумі та за який період Позивач вимагає Відповідача-2 сплати орендної плати.
Зважаючи на вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем вимоги до Відповідача-2 є нормативно необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відносяться на Позивача та йому не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Суддя І.О.Домнічева
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення -06.07.2009р.