Запорізької області
30.06.09 Справа № 3/102/09
Суддя Соловйов В.М.
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Підприємство “Запоріжметалургремонт”, м. Запоріжжя
до відповідача: Відкрите акціонерне товариство “Запорізький завод феросплавів”, м. Запоріжжя
про стягнення суми 141 524, 45 грн.
Суддя Соловйов В.М.
Представники:
від позивача: Верлата О.М., довіреність №07/08 від 20.11.2008р.;
Дундіч О.А., директор, протокол №2 загальних зборів від 03.03.2008р.
від відповідача: Вініченко С.В., довіреність №18-57 від 25.12.2008р.
ТОВ “Підприємство “Запоріжметалургремонт” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ВАТ “Запорізький завод феросплавів” про стягнення суми 141 524, 45 грн. за договором № 1275 від 24.12.2007р.
Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 525 - 527 ЦК України, ст. 173, 174, 193, ч. 1 ст. 265 ГК України, ст. 1, 12, 22, 54-57, 82 ГПК України.
Ухвалою господарського суду від 29.04.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/102/09, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 16.06.2009р. о 14 годині 20 хвилин.
16.06.2009р. до суду від відповідача надійшов відзив № 18-040 від 16.06.2009р., в якому останній просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Крім того, зазначив що позивач направляв на адресу відповідача заяви про залік зустрічних однорідних вимог, якими сторонами проведено залік оплат по поставках за договором № 1275 від 24.12.2007р. Сторонами проведено залік зустрічних однорідних вимог на загальну суму 51 672, 08 грн., що підтверджується заявами позивача № 307 від 30.10.2008р., № 009 від 04.02.2009р., № 029 від 25.03.2009р. про залік зустрічних однорідних вимог та актом звірки взаємних розрахунків від 15.06.2009р. підписаний відповідачем.
У судовому засіданні 16.06.2009р. представником позивача надано акт звірки взаємних розрахунків станом на 24.03.2009р., згідно якому борг відповідача складає 3 417 685, 36 грн.
У судовому засіданні 16.06.2009р. оголошувалась перерва до 30.06.2009р. о 16 годині 00 хвилин.
За згодою сторін в судовому засіданні 30.06.2009р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.
Під час розгляду справи учасники судового процесу вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.
30.06.2009р. до суду від позивача надійшли письмові пояснення № 25/09 від 30.06.2009р. В цих поясненнях, зокрема, позивач зазначив, що на протязі дії договору ним було поставлено відповідачу матеріали по накладним: № 186 на відпуск матеріалів від 22.09.2008р. на суму 30 115, 70 грн. без ПДВ; № 196 від 17.10.2008р. на суму 35 721, 42 грн. без ПДВ; № 200 від 31.10.2008р. на суму 6 849, 88 грн. без ПДВ; № 201 від 31.10.2008р. на суму 45 250, 04 грн. без ПДВ, а всього на суму 141 524, 45 грн. з ПДВ.
Позивачем разом з товаром також було надано відповідачу і оригінали документів, а саме: рахунки - фактури № СФ - 0000081 від 31.10.2008р. на суму 8 219, 86 грн. з ПДВ; № СФ - 0000080 від 31.10.2008р. на суму 54 300, 05 грн. з ПДВ; № СФ -0000073 від 17.10.2008р. на суму 42 865, 70 грн. з ПДВ; № СФ - 01060 від 22.09.2008р. на суму 36 138, 84 грн. з ПДВ, податкові накладні на поставлений товар: № 153 від 22.09.2008р., № 170 від 17.10.2008р., № 177 від 31.10.2008р. і № 178 від 31.10.2008р. та сертифікати якості на металоконструкції № 186 від 22.09.2008р., № 196 від 17.10.2008р., № 200 від 31.10.2008р., № 201 від 31.10.2008р.
Таким чином, враховуючи той факт, що позивач надав разом з товаром і перелік необхідних документів, то відповідно у відповідача виникло господарське зобов'язання перед позивачем щодо оплати отриманого від позивача товару.
Але, враховуючи що у відповідача виникли фінансові труднощі, у зв'язку з суттєвим зменшенням обсягів виробництва, позивачем з метою зменшення заборгованості відповідача перед позивачем по договору № 1275 від 24.12.2007 року було направлено на адресу ВАТ “Запорізький завод феросплавів” заяви про залік зустрічних однорідних вимог № 307 від 30.10.2008р., № 009 від 04.02.2009р., № 029 від 25.03.2009р.
Відповідно до змісту вищезазначених заяв, позивач заявив про залік зустрічних однорідних вимог на загальну суму 42 141, 13 грн., які були задоволені з боку відповідача, а також частково здійснена вартість поставленого по Договору товару. Тобто, фактично відповідач погодився та визнав суму боргу, доказом чого є підписаний між сторонами акт звірки взаємних розрахунків, згідно з яким Відповідач станом на 01.06.2009р. визнав свою заборгованість перед позивачем в сумі 89 852 грн. 37 коп.
У зв'язку з цим, у судовому засіданні 30.06.2009р. позивач надав заяву від 25.06.2009р. про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму основного боргу в розмірі 89 852, 37 грн. та судові витрати.
Заява про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду, оскільки такі дії позивача не суперечать закону (ст. 22 ГПК України) і не порушують нічиї права і охоронювані законом інтереси.
В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, та з урахуванням зменшених позовних вимог, просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 1275 від 24.12.2007р. в сумі 89 852, 37 грн.
Відповідач суму боргу у розмірі 89 852, 37 грн. визнав, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 15.06.2009р. станом на 01.06.2009р.
Але, відповідач вважає, що строк виконання зобов'язань за договором не настав, оскільки сертифікатів якості товару йому не було надано, як того вимагає п.4.3 Договору.
У зв'язку з цим в судовому засіданні представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд
ТОВ “Підприємство “Запоріжметалургремонт” (продавець) та ВАТ “Запорізький завод феросплавів” (покупець) було укладено договір № 1275 від 24.12.2007р., за яким продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах договору продукцію (далі - Товар), в асортименті та по цінам, зазначеним у додаткових угодах та специфікаціях до договору, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.1 Договору).
Позивачем було виконано взяті на себе зобов'язання, а саме відповідачу було поставлено матеріали на загальну суму 141 524, 45 грн., що підтверджується накладними на відпуск матеріалів на сторону №186 від 22.09.2008р. на суму 30 115, 70 грн.; № 196 від 17.10.2008р. на суму 35 721, 42 грн.; № 200 від 31.10.2008р. на суму 6 849, 88 грн.; № 201 від 31.10.2008р. на суму 45 250, 04 грн.
Відповідно до п. 3.1 Договору, покупець здійснює оплату за фактичну кількість поставленого товару на склад покупця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 15 (п'ятнадцять) банківських днів з моменту передачі товару за умови виконання продавцем п. 4.3 договору.
Згідно п. 4.3 Договору, разом з товаром продавець надає покупцю наступні оригінали документів: рахунок, накладну на відпуск товару, податкову накладну, сертифікат якості.
Відповідачем не було здійснено оплати за отриманий товар і тому позивач вдруге: 01.12.2008р. направив разом з супровідним листом № 323 від 01.12.2008р. на адресу ВАТ “Запорізький завод феросплавів” рахунки - фактури № СФ - 0000081 від 31.10.2008р. на суму 8 219, 86 грн.; № СФ - 0000080 від 31.10.2008р. на суму 54 300, 05 грн.; № СФ - 0000073 від 17.10.2008р. на суму 42 865, 70 грн.; № СФ - 01060 від 22.09.2008р. на суму 36 138, 84 грн. та податкові накладні на поставлений товар: № 153 від 22.09.2008р., №170 від 17.10.2008р., №177 від 31.10.2008р. і №178 від 31.10.2008р.
Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків від 15.06.2009р., підписаного обома сторонами, станом на 01.06.2009р. борг відповідача перед позивачем складає 89 852, 37 грн.
Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір № 1275 від 24.12.2007р.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В даному випадку відповідач зобов'язався оплатити поставлену продукцію протягом 15 (п'ятнадцять) банківських днів з моменту передачі товару.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Підстави для припинення зобов'язання за договором № 1275 від 24.12.2007р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи встановлений факт невиконання ВАТ “Запорізький завод феросплавів” грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог по договору № 1275 від 24.12.2007р. у розмірі 89 852, 37 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Заперечення відповідача з посиланням на те, що строк виконання зобов'язань за договором не настав, оскільки сертифікатів якості товару йому не було надано, як того вимагає п. 4.3 Договору, не спростовує висновки суду.
Так, згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Заперечуючи проти отримання від позивача сертифікатів якості товару згідно п. 4.3 Договору, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження цього.
Натомість, позивачем надано копії сертифікатів якості металоконструкцій № 186 від 22.09.2008р., № 196 від 17.10.2008р., № 200 від 31.10.2008р., № 201 від 31.10.2008р. які були виготовлені саме у зв'язку з виконанням умов договору № 1275 від 24.12.2007р. Як пояснив представник позивача, оригінали вказаних сертифікатів було передано ВАТ “Запорізький завод феросплавів” під час приймання робіт.
Іншого відповідачем не доведено.
Господарський суд, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, надає в цій частині перевагу доказам позивача над твердженнями відповідача.
При цьому суд враховує також те, що весь поставлений товар відповідач отримав, використав його у господарській діяльності, рекламації щодо якості чи заяви про недоліки товару не заявляв.
Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна,11, р/р 26005130029045 в ЗАТ КБ “Приватбанк”, МФО 305299, код ЄДРПОУ 00186542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Підприємство “Запоріжметалургремонт” (69002, м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська, 48, р/р 26002055898235 в ЗРУ КБ “Приватбанк” м. Запоріжжя, МФО 313399, код ЄДРПОУ 32845340) 89 852 (вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят дві) грн. 37 коп. основного боргу, 898 (вісімсот дев'яносто вісім) грн. 53 коп. витрат на державне мито і 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суддя: В.М. Соловйов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України -06.07.2009р.