Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/1081/14-к
Провадження № 1-кп/499/87/14
16.10.2014 року смт. Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участі прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Богунове, Іванівського району, Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, на утримані неповнолітніх дітей не маючого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого:
- у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.263 КК України,-
В середині червня 2013 року, точна дата не встановлена, ОСОБА_4 , який проживає по АДРЕСА_2 , знаходячись на території тракторної бригади, яка розташована у Фрунзівському район Одеської області, в приміщенні підземного погребу знайшов та навмисно незаконно придбав обріз мисливської рушниці, який згідно висновку судово-балістичної експертизи № 389-Б, проведеної експертом НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області, є вогнепальною зброєю та являється нестандартною коротко ствольною, гладко ствольною вогнепальною зброєю, виготовленою з мисливської рушниці «Маузер», б/п, 16 калібру, шляхом укорочення саморобним способом ствола до залишкової довжини 300 мм та встановлення ложа з руків'ям від пневматичної гвинтівки та відокремлення частини приклада. Деталі даного обрізу мисливської рушниці, які необхідні для пострілу, в наявності та взаємодіють правильно, що дає можливість проводити постріли патронами 16 калібру.
Придбавши обріз мисливської рушниці, ОСОБА_4 навмисно, незаконно перевіз на власному автомобілі та зберігав з метою подальшого продажу для особистого збагачення в приміщенні будинку за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , без передбаченого законом дозволу.
Так як, згідно п.1 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого Постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 року (зі змінами), зброя не може перебувати у власності громадян.
14 травня 2014 року до чергової частини Іванівського РВ ГУМВС України в Одеській області надійшла заява від ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що 04 травня 2014 року ОСОБА_4 ,мешканець АДРЕСА_2 , в лісосмузі поблизу АДРЕСА_2 , стріляв із пристрою, зовні схожого на саморобну вогнепальну зброю.
03 липня 2014 року в період часу з 08.00 години до 08.40 години в ході проведення санкціонованого обшуку, в подвір'ї на території садиби за місцем мешкання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка являється цивільною дружиною ОСОБА_4 , з дозволу та вказівкою останнього, оскільки на той час він був відсутній за місцем свого мешкання, добровільно видала обріз мисливської рушниці, який ОСОБА_4 незаконно придбав, носив та зберігав за місцем свого мешкання.
Згідно висновку судово-балістичної експертизи № 389-Б, проведеної експертом НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області, обріз мисливської рушниці є вогнепальною зброєю, та являється нестандартною короткоствольною, гладкоствольною вогнепальною зброєю, виготовленою з мисливської рушниці «Маузер», б/н, 16 калібру, шляхом укорочення саморобним способом ствола до залишкової довжини 300 мм та встановлення ложа з руків'ям від пневматичної гвинтівки та відокремлення частини приклада. Деталі даного обрізу мисливської рушниці, які необхідні для пострілу, в наявності та взаємодіють правильно, що дає можливість проводити постріли патронами 16 калібру.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.1 ст.263 КК України, як придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї, без передбаченого законом дозволу.
31 липня 2014 року між старшим прокурором прокуратури Іванівського району Одеської області ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні та обвинуваченим ОСОБА_4 укладено угоду про визнання винуватості, згідно з якою прокурор та обвинувачений ОСОБА_4 дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого по ч.1 ст. 263 КК України.
Обвинувачений зобов'язався під час судового розгляду у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення та співпрацювати з правоохоронними органами (слідчим органу досудового розслідування чи прокурором), з метою викриття інших осіб, які незаконно носять, зберігають та придбають вогнепальну зброю, без передбаченого законом дозволу.
Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_4 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме у виді 3 років позбавлення волі із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік, а також отримана згода обвинуваченого на його призначення.
В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені обвинуваченому.
Розглядаючи в порядку ст.314 ч.3 п.1 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Старший прокурор прокуратури Іванівського району Одеської області ОСОБА_3 в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.
У судовому засіданні обвинувачений просив угоду про визнання винуватості укладену між ним та прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Злочин, у вчиненні якого обвинувачений беззастережно визнав себе винуватим, а саме за ч.1 ст. 263 КК України є тяжким злочином, від якого потерпілих немає.
Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором прокуратури угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені ст. 474 ч.4 п.1 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 ч.2 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між старшим прокурором прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим, її форма та зміст відповідають вимогам КПК та КК України, суд приходить до висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.
Суд дійшов до висновку про можливість затвердження угоди від 31 липня 2014 року про визнання винуватості між старшим прокурором прокуратури ОСОБА_3 і обвинуваченим ОСОБА_4 і призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання.
Цивільний позов по справі не заявлений.
Процесуальні витрати на проведення судово-балістичної експертизи №389-Б від 22.07.2014 року у сумі 393,12 гривень підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.
Долю речових доказів, суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 472, 474, 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду від 31 липня 2014 року укладену між старшим прокурором прокуратури Іванівського району, Одеської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 про визнання винуватості.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.263 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 31 липня 2014 року покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк - 1 (один) рік.
Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_4 не обирався.
Цивільний позов по справі не заявлений.
Процесуальні витрати на проведення судово-балістичної експертизи №389-Б від 22.07.2014 року у сумі 393,12 гривень стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави
Речові докази, долучені до кримінального провадження №12014160290000252, а саме обріз мисливської рушниці, який відповідно до квитанції про прийняття зброї і боєприпасів від 30.07.2014 року №Б 012459 прийнятий та зберігається в кімнаті зберігання зброї Іванівського РВ ГУМВС України в Одеській області знищити як такий який не має ніякої цінності.
Матеріали кримінального провадження № 12014160290000252 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням з обвинувальним актом № 499/1081/14-к.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Апеляційного суду Одеської області через Іванівський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: ОСОБА_1