ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 32/408-6/313
15.06.09
За позовом
Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
До
Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська транспортна спілка»
Про
стягнення 16590679,08 грн.
Суддя Ковтун С.А.
Представники сторін:
Від позивача Белячкова О.В. (за дов.)
Від відповідача Суньов Є.В. (за дов.)
Дочірня компанія «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Українська транспортна спілка»про стягнення 14917162,77 грн., а саме: 10394511,74 грн. основного боргу, 754640,7 грн. пені, 2702573 грн. інфляційних, 337821,51 грн. трьох процентів річних, 727615,82 грн. штрафу.
Ухвалою суду від 01.09.2008 р. було порушено провадження у справі № 32/408.
Рішенням суду від 05.11.2008 р. позов було задоволено частково. Зокрема, було вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 10394511,74 грн. основного боргу, 754640,7 грн. пені, 2702573 грн. інфляційних, 337821,51 грн. трьох процентів річних. У стягненні 727615,82 грн. штрафу було відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2009 р. рішення місцевого суду було скасовано, справу направлено на новий розгляд.
Підставою для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2008 р. стало порушення норм процесуального права, а саме: не повідомлення належним чином відповідача про час і місце розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.04.2009 р. справі було присвоєно № 32/408-6/313 та призначено її розгляд на 04.06.2009 р..
Через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Розгляд справи було відкладено на 15.06.2009 р..
Відповідач у наданому суду відзиві позовні вимоги відхилив повністю, зазначивши, що позов подано після закінчення строку позовної давності, встановленого для нарахування пені та штрафу. Також відповідач вважає незаконним п. 4.2 договору, оскільки умовою оплати є початок робіт за генеральним договором підряду № 3-695 від 26.09.2001 р..
До прийняття рішення по справі позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій просить стягнути 16590679,08 грн., а саме: 10394511,74 грн. основного боргу, 754640,7 грн. пені, 4116226,61 грн. інфляційних, 597684,21 грн. трьох процентів річних, 727615,82 грн. штрафу.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
23.08.2005 р. між дочірньою компанією (далі - ДК) «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю «Українська транспортна спілка»(покупцем) було укладено договір постачання продукції № 07-15 (далі -Договір).
Пунктом 1.1 Договору передбачено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві протягом 2005 року компресорні модулі ГЦ-2-2006/3 (далі - продукцію) з наступним використанням їх при виготовленні газоперекачувальних агрегатів для реконструкції КС-2 Куп'янськ, відповідно до специфікації, яка надається в додатку № 1 до Договору та є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.
Загальна сума Договору згідно з п. 4.1 складає 10394511,74 грн.
Згідно з п. 4.2 Договору оплата загальної вартості продукції здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника в розмірі 100% вартості партії продукції, що постачається, або іншими засобами, які не суперечать законодавству України, не пізніше 10 календарних днів з моменту початку виконання будівельно-монтажних робіт з реконструкції КС-2 Куп'янськ на підставі генерального договору на проведення реконструкції компресорних станцій ДК «Укртрансгаз»№ 3-695 від 26.09.2001 р. та додаткових угод до нього.
Відповідно до специфікації (додаток № 1 до договору) та видаткових накладних № 341 та № 342 від 23.08.2005 р. відповідачу було поставлено 8 компресорних модулів ГЦ-2-2006/3 загальною вартістю 10394511,74 грн., що підтверджується актами прийому-передачі обладнання від 23.08.2005 р..
Згідно з довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за період червень-грудень 2007 року будівельно-монтажні роботи по реконструкції КС-2 Куп'янськ було розпочато у червні 2007 року.
Оскільки дата початку робіт не визначена конкретним календарним днем, момент початку виконання будівельно-монтажних робіт визначається останнім календарним днем у червні місяці. Таким чином, оплата мала бути проведена покупцем не пізніше 10.07.2007 р..
У передбачені п. 4.2 Договору строки відповідач за отриману продукцію оплату не здійснив.
Заборгованість відповідача на час розгляду спору складає 10394511,74 грн., що також підтверджується підписаним сторонами актом звірки розрахунків за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2008 р..
Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач належним чином свої зобов'язань щодо оплати товару за Договором у встановлені строки не виконав, чим порушив умови Договору, а тому позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 10394511,74 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п.п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 5.2 Договору за несвоєчасну оплату поставленої продукції у строки, визначені в п. 4.2 цього договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,5 відсотків, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 11.07.2007 р. по 06.01.2008 р. та штраф у розмірі 7 відсотків від суми заборгованості.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З урахуванням зазначеної норми закону, період нарахування пені є наступним: за 6 місяців з 11.07.2007 р. по 11.01.2008 р..
Згідно зі статтею 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки оплата за поставлену продукцію мала бути здійснена до 10.07.2007 р., право на пеню у позивача виникло з 11.07.2007 р., а щодо стягнення штрафу -з 11.08.2007 р..
Позовна заява була подана до суду 26.08.2008 р., а тому в частині стягнення штрафу та пені за період з 11.07.2007 р. по 25.08.2007 р. позивачем пропущено строки позовної давності. Заяви про поновлення строку подано не було.
Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.
Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, вимоги про стягнення штрафу в розмірі 727615,82 грн. не підлягають задоволенню.
Згідно зі здійсненим судом розрахунком розмір пені за період з 26.08.2007 р. по 06.01.2008 р. (дата, до якої позивачем розраховано пеню) складає 617312,15 грн.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 617312,15 грн. пені визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У стягненні 137328,55 грн. пені судом відмовлено.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми.
Сума інфляційних витрат за період липень 2007 року - травень 2009 року складає 4116226,65 грн. Розрахунок судом перевірено та прийнято як вірний.
Згідно зі здійсненим судом розрахунком розмір трьох процентів річних за період з 11.07.2007 р. по 31.05.2009 р. (дата, до якої здійснено нарахування) складає 589496,97 грн.
У стягненні трьох процентів річних на суму 8187,24 грн. судом відмовлено.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 14510738,39 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 617312,15 грн. пені, трьох відсотків річних в розмірі 589496,97 грн., а разом 15717547,50 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 24157,99 грн. витрат на сплату державного мита та 111,79 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Українська транспортна спілка»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 66, рахунок 26000361831 у ФКД ВАТ «Інпромбанк», МФО 322863, код 30167087) на користь дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код 30019801) 14510738,39 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 617312,15 грн. пені, 589496,97 грн. трьох відсотків річних, 24157,99 грн. витрат на сплату державного мита та 111,79 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя С.А. Ковтун
Рішення підписано 20.07.2009 р.