01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26
"02" грудня 2014 р. Справа № 911/4816/14
за позовом дочірнього підприємства «М'ясопереробний комплекс «Росана» товариства з обмеженою відповідальністю «Росан-Агро», м. Рогатин Івано-Франківської області,
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Віталіс», с. Гаврилівка Вишгородського району,
про стягнення 597 234,16 грн.
Суддя О.В. Конюх;
за участю представників сторін:
від позивача: Макара Г.В. уповноважена, довіреність від 04.11.2014р. б/н;
від відповідача: не з'явився;
ухвалою від 12.11.2014р. порушено провадження у справі №911/4816/14 за позовом дочірнього підприємства «М'ясопереробний комплекс «Росана» товариства з обмеженою відповідальністю «Росан-Агро» до товариства з обмеженою відповідальністю «Віталіс» про стягнення заборгованості за типовим договором поставки від 06.06.2014р. №06/06/14.
Позов обґрунтований тим, що між позивачем та відповідачем 06.06.2014р. було укладено типовий договір поставки №06/06/14, на виконання якого позивачем поставлено, а відповідачем прийнятий товар - м'ясні вироби згідно видаткових накладних. Відповідач свої грошові зобов'язання за договором виконував неналежним чином та за отриману продукцію в повному обсязі не розрахувався, в результаті чого у відповідача утворився борг. Крім того, позивач твердить, що у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання з відповідача належить до стягнення штраф та проценти річних.
Ухвалою господарського суду Київської області заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/4816/14 та призначено справу до розгляду в засіданні господарського суду на 02.12.2014р.
02.12.2014р. до господарського суду Київської області звернувся позивач - дочірнє підприємство «М'ясопереробний комплекс «Росана» товариства з обмеженою відповідальністю «Росан-Агро» із заявою від 28.11.2014р. №124/11 про забезпечення позову, в якій позивач просить господарський суд вжити заходів забезпечення позову в порядку статей 66, 67 ГПК України шляхом: 1) накладення арешту на грошові кошти в межах суми позову в розмірі 627 801,30 грн., які знаходяться на всіх рахунках товариства з обмеженою відповідальністю «Віталіс» та в будь-яких банківських установах, в тому числі, але не обмежуючись, на рахунку №26003060214561, відкритий в ПАТ КБ «ПриватБанк» МФО 321842; 2) заборони товариству обмеженою відповідальністю «Віталіс» відкривати нові поточні рахунки.
Заява обґрунтована тим, що у позивача є підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Так, позивач твердить, що на даний час відповідач не сплачує в добровільному порядку прострочену заборгованість за поставлений у червні-липні 2014р. товар згідно типового договору поставки від 06.06.2014р. №06/06/14 та ухиляється від проведення звірки взаємних розрахунків та не обґрунтовує причини такого ухилення. Крім того, позивач твердить, що на даний час відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Віталіс» не виконує взяті на себе зобов'язання не тільки перед позивачем а й перед іншими кредиторами, що підтверджується рішеннями судів в інших справах (зокрема у справі № 911/3936/14), що викликає недовіру до порядності і добросовісності відповідача щодо виконання своїх господарських зобов'язань. Позивач твердить, що статутний фонд відповідача, за рахунок якого можуть бути задоволені грошові вимоги кредиторів, становить 200 000,00 грн., і вказаної суми не вистачить для задоволення всіх існуючих боргів. На думку позивача, зазначені обставини свідчать про існування потенційної загрози неможливості або утруднення виконання судового рішення.
Розглянувши подану заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони або із своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду. Втім, не виключається можливість вжиття заходів до забезпечення позову й після порушення провадження у справі.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Позивачем не наведено жодних доказів та обґрунтувань, які б свідчили про те, що без накладення арешту на грошові кошти відповідача рішення суду не буде виконано. Майно та грошові кошти відповідача, як і будь-якої юридичної особи, не обмежується розміром статутного фонду.
Крім того, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. (пункт 3 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №16).
Позовні вимоги позивача полягають у стягненні коштів - заборгованості за Типовим договором поставки від 06.06.2014р. №06/06/14. Заявлений прокурором спосіб забезпечення позову в частині заборони товариству з обмеженою відповідальністю «Віталіс» відкривати нові поточні рахунки не відповідає позовним вимогам, на забезпечення яких він вживається.
За таких обставин, заява ДП «М'ясопереробний комплекс «Росана» ТОВ «Росан-Агро» про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Беручи наведене вище до уваги, керуючись ст. ст. 66, 67, 86 ГПК України, суд
У задоволенні заяви дочірнього підприємства «М'ясопереробний комплекс «Росана» товариства з обмеженою відповідальністю «Росан-Агро» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову, які знаходяться на всіх рахунках товариства з обмеженою відповідальністю «Віталіс» та в будь-яких банківських установах, в тому числі, але не обмежуючись, на рахунку №26003060214561, відкритий в ПАТ КБ «ПриватБанк» МФО 321842; та заборони товариству обмеженою відповідальністю «Віталіс» відкривати нові поточні рахунки відмовити.
Суддя О.В. Конюх