"01" грудня 2014 р. Справа № 907/914/14
За позовом приватного підприємства „Посів-Україна", м. Ужгород
ДО фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород
ПРО стягнення суми 63645,48грн., в тому числі 54185,90грн. боргу, 858,97грн. три відсотки річних та 6773,61грн. інфляційних втрат
(позовні вимоги викладено у відповідності до заяви позивача, поданої в порядку вимог ст. 22 ГПК України щодо їх збільшення)
Суддя О.Ф. Ремецькі
Представники сторін:
від позивача - Радь І.І. - представник за довіреністю від 05.05.2014р.
від відповідача - не з'явився.
Приватне підприємство „Посів-Україна", м. Ужгород звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород про стягнення суми 61927,12грн., в тому числі 54185,90грн. боргу, 712грн. три відсотки річних та 5202,22грн. інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.09.2014р. порушено провадження у справі №907/914/14 та призначено справу до розгляду на 30.09.2014р.
Ухвалою суду від 30.09.2014р. розгляд справи було відкладено на 16.10.2014р.
Ухвалою суду від 16.10.2014р. розгляд справи було відкладено на 29.10.2014р.
В засіданні суду 29.10.2014р. судом, за згодою сторін, у відповідності до вимог ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 11.11.2014р.
Ухвалою суду від 11.11.2014р. розгляд справи було відкладено на 17.11.2014р.
Ухвалою суду від 17.11.2014р. за клопотанням сторін строк розгляду справи у відповідності до вимог ст. 69 ГПК України було продовжено судом та розгляд справи було відкладено на 01.12.2014р.
В засіданні суду 01.12.2014р. сторонами подано суду спільне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості добровільного врегулювання спору.
Розглянувши спільно подане суду клопотання про відкладення розгляду справи суд вважає за необхідне задовольнити таке з огляду на наступне.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
В даному випадку подане сторонами спільне клопотання спрямоване на надання їм можливості добровільного врегулювання спору та свідчить про наявність у сторін доброї волі на вирішення спору із застосуванням компромісного вирішення спору. Відтак, суд вважає необхідним розгляд справи відкласти.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 69, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України),
1. Розгляд справи відкласти на "17" листопада 2044 р. о 11:30
2. Зобов'язати сторони до дня розгляду справи подати суду докази стосовно добровільного врегулювання спору, тощо.
3. Сторонам направити своїх повноважних представників в судове засідання надавши їм відповідні довіреності, які будуть залучені до матеріалів справи. Суд звертає увагу сторін, що вони не позбавлені права направити витребувані документи та пояснення по суті спору на адресу суду поштовим відправленням або подати їх через канцелярію суду. В свою чергу, будь-які документи (кожна сторінка), які подаються сторонами до суду, мають бути належним чином засвідчені підписом особи, яка уповноважена на засвідчення відповідності копій оригіналам, прошиті, пронумеровані, посвідчені датою та скріплені печаткою підприємства, установи, організації.
4. Попередити сторони, що у випадку ненадання витребуваних доказів, документів, або у випадку нез'явлення в судове засідання представників сторін, позов відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України може бути розглянутий за наявними у справі матеріалами.
5. Звернути увагу сторін на те, що відповідно до ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу. Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, в порядку та розмірі, передбачених частиною першою статті 119 цього Кодексу.
Суддя О.Ф. Ремецькі