Справа № 344/3179/14-ц
Провадження № 22-ц/779/2142/2014
Категорія 27
Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.
Суддя-доповідач Беркій О.Ю.
25 листопада 2014 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Беркій О.Ю.,
суддів: Пнівчук О.В., Соколовського В.М.,
секретаря Турів О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 04 вересня 2014 року,-
07 березня 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 17 978,69 грн.
Позовні вимоги обґрунтовували тим, що 08 листопада 2006 року банком було надано ОСОБА_2 кредит в розмірі 2 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Посилаючись на те, що відповідач порушив умови укладеного договору, в зв'язку з чим станом на 31 жовтня 2013 року утворилася заборгованість в розмірі 17 978,69 грн., просили позов задовольнити.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 04 вересня 2014 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 08 листопада 2006 року в сумі 16944 грн. 75 коп. та 229,40 грн. витрат по оплаті судового збору. В задоволенні решти заявлених вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_2 посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи і на порушення норм матеріального та процесуального права.
Не погоджується із сумою заборгованості, зазначеною в розрахунку ПАТ КБ «ПриватБанк».
Зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які листи-претензії банку до нього про припинення договору та блокування карточки, фактично картка була заблокована ще в грудні 2007 року. Стверджує, що підписував Умови та правила надання банківських послуг, які були викладені українською мовою. Натомість банком до позовної заяви додано вказаний документ на російській мові, без підпису ОСОБА_2 про ознайомлення з ним.
Вважає безпідставним висновок суду про відновлення строку позовної давності після внесення відповідачем 14.05.2012 року 407,86 грн. на погашення заборгованості, оскільки такого платежу він не здійснював. Крім того, позивач не надав доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_2 вносились 14.05.2012 року зазначені кошти.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в позові ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити повністю.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав з наведених вище мотивів.
Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - Рокетська С.В. апеляційну скаргу заперечила, посилаючись на її безпідставність.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно з заявою позичальника, Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, що складає договір про надання банківських послуг б/н від 08 листопада 2006 року ПАТ КБ «ПриватБанк» надано ОСОБА_2 кредит у розмірі 2 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, згідно Умовами і правилами надання банківських послуг.
П. п. 3.2, 3.3 Умов і правил надання банківських послуг зазначено, що клієнт дає свою згоду банку на встановлення кредитного ліміту за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (збільшити або зменшити) кредитний ліміт.
Відповідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично пролонговується на такий же термін.
Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Звертаючись з позовом, Банк просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість, яка утворилася станом на 31 жовтня 2013 року в сумі 17 978,69 грн. із яких: 6081,68 грн. - заборгованість за кредитом, 9530,75 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 1033,94 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 832,32 грн. - штраф (процентна складова).
З наданого розрахунку вбачається, що відповідачем на погашення процентів 14 травня 2012 року було сплачено платіж в сумі 407, 86 коп.
З врахуванням того, що боржник вчиняв дії, що свідчать про визнання боргу та є підставою для переривання позовної давності, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Частинами 1, 3 ст. 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховуються.
Представником банку, на вимогу апеляційного суду, представлено виписку по кредитному рахунку ОСОБА_2, з якої вбачається, зокрема, що 25 листопада 2010 року через термінал самообслуговування ОСОБА_2 було внесено 250 грн., 10 серпня 2011 року відбулося надходження готівки за платіжними картами (SAMDN4000 **** **** 0357) -платник - ОСОБА_2 в сумі 756 грн., 3 травня 2012 року - в сумі 144 грн., а 14 травня 2012 року - 900 грн.
А тому не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що сплату платежів він не здійснював і відсутні підстави для відновлення строку позовної давності.
Не заслуговують на увагу і доводи ОСОБА_2 про те, що фактично картка була заблокована ще в грудні 2007 року, оскільки в засіданні апеляційного суду апелянт пояснив, що користувався картою до 2010 року.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 04 вересня 2014 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.
Головуюча О.Ю. Беркій
Судді: О.В. Пнівчук
В.М. Соколовський