23.10.2014 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі прокурора ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора прокуратури Тячівського району на постанову Тячівського районного суду від 24.09.2014 року, якою кримінальну справу щодо
ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого,
обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, направлено прокурору Тячівського району для організації додаткового розслідування.
Згідно постанови суду, органом досудового слідства ОСОБА_5 звинувачується в тому, що 08 лютого 2011 року близько 13 години в смт. Солотвино перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, таємно, умисно, шляхом вільного доступу скоїв крадіжку велосипеду марки “МТ” вартістю 1 500 гривень, який знаходився біля торгівельного кіоску “АВС” по вул.. Жовтневій та належав ОСОБА_6 , чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на вище вказану суму.
Органом досудового слідства дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч.1 ст.185 КК України - як таємне викрадення чужого майна.
Суд першої інстанції направив дану справу на додаткове розслідування з підстав неповноти досудового слідства, вказавши на необхідність встановлення місця знаходження(перебування) підсудного ОСОБА_5 , який вже тривалий час перебуває у розшуку. Зазначає, що суд виконав всі передбачені законом заходи з метою встановлення місця знаходження обвинуваченого, в тому числі і оголосив його в розшук, однак органи досудового слідства вимоги суду виконати не в змозі. Тому, враховуючи, що з часу оголошення ОСОБА_5 в розшук минуло більше двох років, за встановленою слідством адресою реєстрації та проживання підсудний відсутній, місце його знаходження достовірно не встановлене, розгляд даної конкретної справи за відсутності підсудного є неприпустимим і використані всі процесуальні повноваження для забезпечення розгляду справи, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність повернення справи прокурору для організації додаткового розслідування, з метою встановлення достовірних даних про особу обвинуваченого, зокрема його місця проживання(перебування).
В апеляції прокурор просить постанову суду скасувати, а справу повернути в Тячівський районний суд для продовження її розгляду зі стадії судового слідства. Вважає, що суд безпідставно та передчасно повернув дану справу на додаткове розслідування, тим самим порушивши ст. 281 КПК України(1960 року). На думку апелянта, в даному випадку встановлення місця знаходження(перебування) ОСОБА_5 не може вважатись неправильністю чи неповнотою досудового слідства, оскільки органом досудового слідства проведено всі необхідні слідчі дії і встановлено місце реєстрації, а також місце фактичного проживання обвинуваченого, про що свідчать матеріали кримінальної справи. Крім того, прокурор вважає, що судом першої інстанції всупереч вимогам ст.262 КПК України(1960 року) прийнято рішення в кримінальній справі без участі підсудного, за відсутності клопотань від учасників процесу про направлення справи на додаткове розслідування, та необґрунтовано в постанові зазначено про те, що обраний органом досудового слідства запобіжний захід не запобіг ухиленню обвинуваченого від судового слідства та суду.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора в підтримання апеляції, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, судова колегія вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає виходячи з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 281 КПК України(1960 року) суд вправі повернути справу на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства у випадках , коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Згідно до роз'яснень, викладених у п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 № 2 "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування", досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам ст.ст. 22, 64 КПК України(1960 року) не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, зокрема, не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого.
Положеннями ст. 22 КПК України (1960 року) обов'язок вживати всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи покладено на прокурора, слідчого та особу, яка проводить дізнання.
Відповідно до вимог п. 3 ст. 64 КПК України (1960 року) органу досудового слідства необхідно всебічно, повно і об'єктивно встановити дані щодо особи обвинуваченого.
Приймаючи рішення про направлення справи на додаткове розслідування суд першої інстанції діяв відповідно до вимог вказаного закону і, на думку колегії, прийняв обгрунтоване рішення.
Вбачається, що матеріали кримінальної справи надійшли до суду з обвинувальним висновком 12.05.2011 року(а.с.73). Постановою від 02.06.2011 року Тячівського районного суду справа була призначено до розгляду на 24.06.2011 року(а.с.79). В судові засідання 24.06.2011 року, 09.09.2011 року, 21.10.2011 року та 23.11.2011 року підсудний ОСОБА_5 не з'являвся(а.с.82, 85, 89, 90), в зв'язку з чим постановою Тячівського районного суду від 23.11.2011 року до підсудного було застосовано привід(а.с.91).
В подальшому, в зв'язку з неявкою підсудного ОСОБА_5 в судові засідання, розгляд справи неодноразово відкладався і 20.01.2012 року(а.с.96) та 22.02.2012 року(а.с.100) постановами Тячівського районного суду до нього застосовувався примусовий привід. Однак, жодного разу, Тячівським РВ УМВС України в Закарпатській області привід підсудного здійснено не було.
15.03.2012 року постановою Тячівського районного суду(а.с.105) провадження в справі було зупинено та оголошено розшук підсудного. Копію даної постанови було 20.03.2013 року скеровано начальнику Тячівського РВ УМВС для виконання(а.с.106) і тільки після надіслання численних нагадувань(а.с.107-119) судом з Тячівського РВ УМВС 29.01.2014 року (а.с.120) було отримано відповідь про те, що на виконання постанови суду про оголошення розшуку заведено оперативно-розшукову справу на гр.. ОСОБА_5 і проводяться оперативно-розшукові заходи щодо встановлення місця знаходження особи, що розшукується.
В подальшому, не дивлячись на нагадування, направлені Тячівським районним судом(а.с.121-124), жодної інформації про хід виконання постанови суду від 15.03.2012 року, про розшук ОСОБА_5 , з Тячівського РВ УМВС отримано не було.
23.09.2014 року провадження в справі було відновлено та призначено її до слухання на 24.09.2014 року(а.с.125). Як видно з протоколу судового засідання від 24.09.2014 року(а.с.126) в дане судове засідання підсудний ОСОБА_5 також не з'явився.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в березні 2011 року слідчим оголошувався розшук ОСОБА_5 у зв'язку з його відсутністю по місцю проживання(а.с.54) і на оформлених після цього процесуальних документах надписи та підписи ОСОБА_5 відрізняються від аналогічних текстів та його підписів, зроблених раніше(наприклад а.с.19 та а.с.64).
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що під час закінчення досудового слідства та направлення справи до суду фактичне місце знаходження ОСОБА_5 органом досудового слідства не встановлено, у зв'язку з чим є всі підстави для повернення кримінальної справи на додаткове розслідування.
Не заслуговують на увагу твердження прокурора про те, що суд з власної ініціативи повернув кримінальну справу на додаткове розслідування, не дивлячись на відсутність клопотань про це від учасників судового процесу, позаяк у відповідності до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 № 2 "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" за змістом статей 246 та 281 КПК повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду можливе, як за клопотаннями учасників процесу, так і з ініціативи суду.
Цілком правомірним є і посилання суду в постанові про те, що обраний слідчим запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд не запобіг спробам ОСОБА_5 ухилитися від суду, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що органом досудового слідства в зв'язку з відсутністю ОСОБА_5 по місцю проживання досудове слідство в справі зупинялось в зв'язку з оголошенням розшуку обвинуваченого(а.с.54), що свідчить про ухилення останнього від досудового слідства і неналежну процесуальну поведінку. Проте, всупереч вимогам ст.ст.138, п.2 ч.1 ст.155 КПК України(1960 року) органом досудового слідства не було прийнято рішення про необхідність зміни йому запобіжного заходу, обраного 17.03.2011 року у вигляді підписки про невиїзд на більш суворий.
Не береться до уваги і посилання апелянта про порушення судом вимог ст.262 КПК України(1960 року) і прийняття рішення у справі за відсутності підсудного, позаяк саме неповнота проведеного у справі досудового слідства щодо з'ясування даних про особу обвинуваченого і позбавила суд першої інстанції можливості розглянути дану кримінальну справу по суті в розумні строки, з дотриманням вимог ст.262 КПК України. В свою чергу, постанова про направлення справи для організації проведення додаткового розслідування, власне, не є рішенням по суті справи, яке перешкоджає подальшому провадженню у ній, відтак жодних процесуальних норм судом першої інстанції, в даному конкретному випадку, не порушено.
Зважаючи на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора і скасування постанови суду.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що під час вирішення питання про запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , суд першої інстанції в резолютивній частині постанови, як показує аналіз матеріалів кримінальної справи, припустився описки, помилково зазначивши, що такий слід залишити попередній - тримання його під вартою, замість обраного органом досудового слідства - у вигляді підписки про невиїзд(а.с.50, 51), і вважає за необхідне усунути дане протиріччя.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України у редакції Закону 1960 року, Перехідних Положень КПК України у редакції Закону 2012року, апеляційний суд,
постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 24.09.2014 року, якою кримінальну справу щодо ОСОБА_5 обвинуваченого у вчиненні злочину, передбачених ч.1 ст.185 КК України направлено прокурору Тячівського району для організації додаткового розслідування залишити без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 залишити попередній - підписку про невиїзд.
Судді: