Справа № 686/24075/13-ц
Провадження № 22-ц/792/2265/14
25 листопада 2014 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Баса О.Г.,
суддів - Матковської Л.О., Федорової Н.О.,
при секретарі - Бондарі О.В.,
з участю: відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Національної академії внутрішніх справ на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 вересня 2014 року у справі за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на навчання,
14 серпня 2013 року представник Національної академії внутрішніх справ звернувся до суду із вищевказаним позовом. В його обґрунтування зазначив, що з 01.09.2005 року ОСОБА_1, згідно з наказом ректора Київського національного університету внутрішніх справ, правонаступником якого є Національна академія внутрішніх справ (далі - Академія), № 76 дск від 22.07.2005 року, зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання цього закладу. 29.11.2007 року між Академією, УМВС України у Хмельницькій області та ОСОБА_1 укладено договір № Хм-80 про підготовку фахівця за державним замовленням та його працевлаштування. Відповідно до цього договору ОСОБА_1 навчався за рахунок коштів державного бюджету і після закінчення навчання повинен був відпрацювати за місцем розподілу не менше як три роки, у разі відмови виконати цю умову - відшкодувати фактичні витрати за період навчання. З 01.09.2005 року по 19.06.2009 року згідно з зазначеним договором ОСОБА_1 навчався за спеціальністю «Правознавство» та перебував на державному забезпеченні, що полягало у харчуванні, грошовому утриманні, надані речей та житла. Відповідно до наказу Академії № 467 від 19.06.2009 року ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію юриста та видано диплом спеціаліста. Після цього його було направлено для подальшого проходження служби до УМВС України у Хмельницькій області. До закінчення встановленого трирічного терміну перебування на службі після навчання, згідно з наказом УМВС України у Хмельницькій області № 19 від 25.01.2011 року, ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за власним бажанням.
Доповідач у першій інстанції Мазурок О.В. Провадження № 22-ц/792/2265/14
Суддя-доповідач Федорова Н.О. Категорія № 24
Розмір фактичних витрат, пов'язаних з навчанням в Академії, становить 20786 грн. 50 коп. ОСОБА_1 був ознайомлений з ними та неодноразово листами повідомлявся про необхідність відшкодувати зазначену суму. Проте, у добровільному порядку цього не зробив.
А тому, позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1, на користь Національної академії внутрішніх справ вартість навчання у розмірі 20786 грн. 50 коп.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 вересня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Непогоджуючись з даним рішенням, представник Академії подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Рішення суду першої інстанції вважає необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають обставинам справи. На його думку, суд під час розгляду справи неповно дослідив обставини справи, неправильно розтлумачив положення нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, порушив вимоги об'єктивності та всесторонності розгляду справи.
Апелянт незгідний із висновком суду про те, що відшкодуванню підлягають витрати, понесені на навчання відповідача лише з моменту укладення договору, тобто за період з 29.11.2007 року по 19.06.2009 року. Зазначає, що фактичні витрати на утримання ОСОБА_1 навчальний заклад здійснював з моменту зарахування його на навчання, а не з моменту укладення договору.
Вказує, що суд першої інстанції не врахував Указ Президента України від 23.01.1996 № 77/96 «Про заходи реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів», відповідно до якого особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією навчального закладу договір, та у разі відмови відпрацювати в державному секторі народного господарства три роки відшкодовують повну вартість навчання. Стверджує, що договір із ОСОБА_1 укладений відповідно до Типового договору, затвердженого Наказом МВС від 14.05.2007 № 150, у якому також передбачено, що в разі звільнення особи з органів внутрішніх справ до закінчення трирічного терміну перебування на службі на неї покладається обов'язок відшкодувати фактичні витрати на її навчання.
У судове засідання представник Академії не з'явився, згідно письмової заяви апеляційну скаргу підтримав, просив розглядати дану справу без його участі.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним, оскільки після закінчення навчання Академія не забезпечила його роботою у смт. Віньківці, звідки він був направлений на навчання. А тому, вважає, що і немає підстав для стягнення з нього коштів.
Заслухавши доповідача, пояснення відповідача, ознайомившись з матеріалами справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права.
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст. 213 ЦПК України).
Відповідно до п.п. 1-4 ч. 1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом ректора Київського національного університету від 22.07.2005 року за № 76 дск ОСОБА_1 з 01.09.2005 року зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання Київського національного університету внутрішніх справ (а.с. 8).
29.11.2007 року між Київським національним університетом внутрішніх справ, з одного боку, Управлінням МВС України в Хмельницькій області, з другого боку, та ОСОБА_1, з третього боку, було укладено договір № ХМ-80 про підготовку фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» за напрямком «Правознавство» у даному університеті (а.с. 61, 62).
19.06.2009 року наказом ректора Київського національного університету внутрішніх справ за № 467 ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію юриста за спеціальністю «Правознавство» (а.с. 13).
Наказом начальника Управління УМВС України в Хмельницькій області від 03.07.2009 року № 159 о/с ОСОБА_1 було призначено на посаду оперуповноваженого сектору Державної служби боротьби з економічною злочинністю Центрального відділу міліції Хмельницького міського відділу УМВС з 20.06.2009 року (а.с. 127).
25.01.2011 року наказом начальника Управління УМВС України в Хмельницькій області за № 19 о/с ОСОБА_1 було звільнено з органів МВС з 31.01.2011 року за власним бажанням (а.с. 24).
Вищевказані обставини сторонами не оспорювались.
Відмовляючи у задоволенні позову про відшкодування витрат на навчання, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для стягнення таких за період з 01.09.2005 року по 29.11.2007 року відсутні, оскільки договір про підготовку фахівця був укладений лише 29.11.2007 року та, окрім того, позивач не надав доказів направлення ОСОБА_1 після закінчення навчання на роботу.
Однак, з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору (ст. 526 ЦК України).
Відповідно до п. 2 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 01.03.2007 року № 313, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з грошовим, продовольчим, речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотньому напрямку; сплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Як встановлено апеляційним судом, у пунктах 2-2.3 договору від 29.11.2007 року, укладеного між Київським національним університетом внутрішніх справ, Управлінням МВС України в Хмельницькій області та ОСОБА_1 сторони взяли на себе певні зобов'язання (а.с. 61, 62).
Зокрема, у пунктах 2.1.1., 2.1.3. договору Київський національний університет внутрішніх справ (виконавець) зобов'язався забезпечити ОСОБА_1 теоретичну та практичну підготовку фахівця згідно із навчальними планами та програмами і вимогами освітньо-кваліфікаційних рівнів; забезпечити його харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами України.
У пункті 2.2.3. Управлінням МВС України в Хмельницькій області (замовник) зобов'язалось призначити ОСОБА_1, який після завершення навчання прибуде за направленням, на посаду, визначену державною комісією з персонального розподілу фахівців, чи на іншу посаду, про призначення на яку є письмова згода особи.
У пунктах 2.3.5., 2.3.6. вищевказаного договору ОСОБА_1 зобов'язався після закінчення навчання прибути до місця призначення в термін визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за посадою, на яку призначений замовником, і відпрацювати не менше трьох років. У разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору, відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.
Як вбачається з матеріалів справи, виконавець повністю виконав взяті на себе зобов'язання та 19.06.2009 року, після закінчення навчання, присвоїв кваліфікацію юриста за спеціальністю «Правознавство» ОСОБА_1, що підтверджується даними наказу ректора Київського національного університету внутрішніх справ за № 467 (а.с. 13).
Що стосується замовника послуг - УМВС України в Хмельницькій області, то останній також, як вбачається з матеріалів справи, виконав взяті на себе зобов'язання. Зокрема, призначив з 20.06.2009 року ОСОБА_1 на посаду, про призначення на яку він дав згоду (а.с. 126, 127).
Однак, ОСОБА_1 не виконав взяте на себе зобов'язання та не відпрацював не менше трьох років на посаді, на яку призначений замовником, як це передбачено п. 2.3.5. договору. Зокрема, останній 25.01.2011 року наказом начальника Управління УМВС України в Хмельницькій області за № 19 о/с був звільнений з органів МВС з 31.01.2011 року за власним бажанням (а.с. 24).
У пункті 3.1 вищевказаного договору сторони домовились, що звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням без поважних причин є підставою для відшкодування особою фактичних витрат на підготовку.
Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з грошовим, продовольчим та речовим забезпеченням; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв (п. 4.1.).
Відповідно до даних, які зазначені в розрахунках, долучених до матеріалів справи фактичні витрати на підготовку ОСОБА_1 за спеціальністю «Правознавство» становлять 20 786 грн. 50 коп. (а.с. 14-23). Дані розрахунки не оспорювались, інші також суду не надавались.
Враховуючи вищевикладене, зокрема те, що відповідач не виконав умов договору, не відпрацював не менше трьох років на посаді, на яку призначений УМВС України в Хмельницькій області, звільнившись з органів за власним бажанням без поважних причин, є всі підстави для стягнення з нього фактичних витрат, понесених державою на його підготовку як фахівця.
Що стосується заперечень відповідача щодо неможливості стягнення з нього всієї суми витрат, оскільки договір з ним було укладено лише у 2007 році, а він навчався з 2005 року, то апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 2.3.6. договору у разі звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими п. 3 цього договору (за власним бажанням без поважних причин), ОСОБА_1 зобов'язався відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.
Тобто, в договорі сторони домовились про відшкодування всіх фактичних витрат за підготовку, не обмеживши їх терміном укладення договору.
Довідка про відшкодування фактичних витрат була затверджена 16.09.2009 року, з якою ОСОБА_1 цього ж числа ознайомився, поставивши під нею свій підпис, будь-яких зауважень до неї не мав (а.с. 14).
А тому, до стягнення підлягає вся сума фактичних витрат, понесених державою за підготовку фахівця, а не її частина.
Що стосується відсутності у матеріалах справи направлення виконавця - Київського національного університету внутрішніх справ ОСОБА_1 на роботу до замовника - УМВС України в Хмельницькій області, то даний факт ніяким чином не підтверджує невиконання останнім свого обов'язку, передбаченого п. 2.2.3. договору, - призначення відповідача на посаду, на яку він дав згоду та не може бути підставою для відмови у позові.
Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що замовник відразу на наступний день після закінчення ОСОБА_1 навчання забезпечив його роботою, призначивши з 20.06.2009 року на посаду оперуповноваженого сектору Державної служби боротьби з економічною злочинністю Центрального відділу міліції Хмельницького міського відділу УМВС України в Хмельницькій області. Однак, відповідач, не відпрацювавши три роки, звільнився за власним бажанням через 1 рік 7 місяців без поважних причин.
За таких обставин, з відповідача підлягає до стягнення вся сума фактичних витрат, понесених державною на його підготовку у розмірі 20 786 грн. 50 коп.
Також, на виконання ст. 88 ЦПК України з нього підлягають стягненню судові витрати по справі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального права, через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. У зв'язку з цим, воно підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника Національної академії внутрішніх справ задовольнити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 вересня 2014 року скасувати та ухвалити нове.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ременів Кам'янка-Бузького району Львівської області, проживаючого та зареєстрованого АДРЕСА_1, на користь Національної академії внутрішніх справ, р/р 31259202100175 у ДКСУ м. Київ, ЄДРПОУ 08751177, МФО 820172, витрати на навчання у розмірі 20786 грн. 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 229 грн. 40 коп. судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Н.О. Федорова