Справа № 464/2497/14 Головуючий у 1 інстанції: Борейко С.В.
Провадження № 22-ц/783/5290/14 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія: 25
17 листопада 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Бакуса В.Я., Гірник Т.А.,
секретар: Глинський О.А.,
за участі представника відповідача ПАТ «СК «ПЗУ Україна» - Стефківського В.І., позивача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення страхового відшкодування, -
рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 18 червня 2014 року позов ОСОБА_3 до ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення страхового відшкодування задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_3 суму страхового відшкодування у розмірі 5345,91грн. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_3 суму, сплачену за проведення експертного товарознавчого дослідження у розмірі 450грн. в решті позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
Дане рішення оскаржило ПрАТ СК «ПЗУ Україна».
В своїй апеляційній скарзі просять рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ПрАТ СК «ПЗУ Україна». Вважають рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що суперечить чинному законодавству України. Зазначають, що страховою компанією встановлено, що під час розгляду заяви позивача, по договору добровільного страхування наземного транспортного засобу серії АМ №047886 від 24.07.2012 року позивач вже звертався до відповідача із заявою про настання страхового випадку та скористався умовою підпункту Б пункту 11.1.1.1.1. та позивачу була проведена виплата страхового відшкодування в розмірі 2138,89 грн. без довідки відповідних компетентних органів за страховий випадок, який мав місце 03.10.2013 року. Що стосується даного випадку, то позивач не здійснивши виклик співробітників МВС на місце паркування застрахованого транспортного засобу «Фольксваген Туарег», д.н. ВС 7744, та залишивши місце пригоди, а також не повідомивши органи МВС про пригоду протягом 24-х годин з моменту виявлення пошкоджень, заподіяних транспортному засобу, не виконав умови п. 11.1 договору страхування. Тому у відповідності до п.11.2 договору страхування, якщо страхувальник не виконає будь-яку з вимог передбачених п.11.1 страховик має право зменшити розмір, або відмовити у виплаті страхового відшкодування, що вони і вчинили.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача на підтримання апеляційної скарги, позивача в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорюється 24.07.2012 року між сторонами було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів АМ №047886 зі строком дії з 24.07.2012 року по 23.07.2013 року. Відповідно до змісту договору предметом цього договору, зокрема, є майнові інтереси Страхувальника (ОСОБА_3), що не суперечать чинному законодавству України пов'язані з: володінням, користуванням і розпорядженням визначеним цим Договором транспортним засобом, а саме VOLKSWAGEN НОМЕР_1 - страхування транспортного засобу (АВТОКАСКО). Страховик за цим договором здійснює виплату страхового відшкодування, розмір якого визначається у відповідності до умов обраної Страхувальником програми страхування. Ризиком, який відповідно до обраної програми страхування може бути, зокрема, є п.п. 1 п. 3.5.3 «АК ІВП» - «ПДТО» - протиправні дії третіх осіб. Страхувальник в межах цього Договору має право одержати страхове відшкодування при настанні страхового випадку в порядку та на умовах передбачених договором. Страховик же зокрема, зобов'язаний ознайомити страхувальника з умовами цього договору страхування і відповідними Правилами страхування Страховика та після отримання повідомлення про настання події, яка в подальшому може бути кваліфікована як страховий випадок, у термін 7 робочих днів від дня отримання такого повідомлення проінформувати про це Страхувальника, якщо він не є особою, що надіслала це повідомлення, а також проінформувати особу, котра виступає з претензією, у письмовій формі або іншим способом, на який ця особа висловила згоду, про документи, необхідні для визначення відповідальності страховика або розміру, якщо це необхідно для подальшого ведення розгляду. Також страхувальник при настанні випадку який в подальшому може бути кваліфікований як страховий, зобов'язаний негайно, але в будь-якому разі не пізніше 24 годин з моменту настання відповідної події повідомити страховика та діяти відповідно до умов розділу XI цих ЗУС. Також страхувальник при виникненні події, що в подальшому може бути кваліфікована як страховий випадок у зв'язку з якою страхувальник звертається до страховика з вимогою про виплату страхового відшкодування зобов'язаний негайно, але не пізніше 24 годин, як тільки страхувальнику стане відомо про такі події повідомити про подію до міліції або інших органів, відповідно до їхньої компетенції та з врахуванням особливостей події, висновки яких будуть прийняті страховиком як належні та достатні докази для визначення події як страхового випадку, викликати відповідні компетентні органи на місце події та дочекатися їх прибуття не зрушуючи ТЗ з місця де він опинився внаслідок настання випадку, що може бути кваліфікований як страховий. Дана умова не є обов'язковою, зокрема, при настанні страхового випадку за ризиками АК «ІВП», коли розмір збитку складає не більше суми, вказаної у розділі «Ексклюзивні умови» ОУС, та не більше суми одного страхового випадку на кожен застрахований по договору ТЗ протягом дії договору, коли страховик визнав за доцільне та направив на місце події свого представника. Якщо страхувальник не виконає будь-яку з вищевказаних вимог страховик має право зменшити розмір або відмовити у виплаті страхового відшкодування (п.п. 1, 3.1, 3.5.3, 9.1.1, 9.2.10, 9.5.1, 9.5.3, 11.1, 11.1.1, 11.1.1.1, 11.1.1.1 а, 11.1.1.1 г, 11 укладеного між сторонами Договору).
26.06.2013 року мав місце випадок який сторони, зокрема і відповідач (що визнав його представник у судовому засіданні і у суді апеляційної інстанції) трактують як страховий, а саме автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень внаслідок протиправних дій третіх осіб. Так було подряпане ліве крило, передні ліві двері, задні ліві двері, заднє ліве крило. Позивач у відповідності до умов договору повідомив відповідача про настання такого випадку у межах 24 годин. Представник страховика (ОСОБА_4) прибувши на місце та виявивши пошкодження автомобіля здійснив відмітки у пам'ятці збитку АС № збитку: UА2013062600019 про необхідні до вчинення дії та необхідні до подачі документи для отримання страхового відшкодування. Серед переліку таких не було вказано про необхідність виклику органів внутрішніх справ (іншого компетентного органу) чи подання довідки від таких органів.
Вчинивши відповідні дії та подавши відповідні документи страховику позивачем отримана відмова у виплаті страхового відшкодування через недотримання ним як страхувальником умов договору, а саме п.11.1.1.1 Договору. Вказане рішення страховик залишив без змін навіть після подання позивачем довідки Личаківського РВ ГУМВС України у Львівській області №70/9021 від 19.07.2013 року про факт спричинення пошкоджень автомобілю.
Відповідно до змісту ст. 979 ЦК України, ст. 16 Закону України «Про страхування» за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Із змісту вказаних норм випливає, що коли виникає страховий випадок, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись окремо у кожному випадку. Вказане тлумачення норм закону підтверджується і п. 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»
Зважаючи на наведене, зокрема, те, що мав місце страховий випадок (подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі ст. 8 Закону України «Про страхування»), що визнає і відповідач, у страховика (відповідача) не було підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування позивачу відповідно до умов договору, зважаючи, також, і на те, що не виклик працівників компетентних органів на місце події та неподання довідки відповідного компетентного органу мало місце і через недбалість працівника страховика, а саме через нероз'яснення необхідності вчинення таких дій та подання такої довідки в порушення умов договору.
Зважаючи на вказане висновки суду про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 5345,91 грн. суми страхового відшкодування (вартості відновлювального ремонту автомобіля позивача з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу, визначеної висновком експертного авто товарознавчого дослідження, що проводилось за участі представника відповідача (страховика); та висновки такого дослідження відповідачем не оспорювались; за мінусом передбаченої договором франшизи), а також 450 грн. суми сплаченої за проведення товарознавчого дослідження, є підставними та рішення в цій частині відповідає обставинам справи та вимогам закону. Апеляційна скарга ж, що стосується рішення саме у цій частині є безпідставною та до задоволення не підлягає.
Однак судом першої інстанції неналежним чином вирішено питання судових витрат, а тому рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового, яким слід стягнути з відповідача в користь держави 243,6 грн. судового збору - відповідно до задоволених майнових вимог (1% від суми задоволених вимог, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати), з позивача ж слід стягнути в користь держави різницю між необхідною до сплати сумою при поданні позову та стягнутою з відповідача, зважаючи на те, що частина вимог залишена без задоволення. Вказаним слід частково задовольнити апеляційну скаргу.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, -
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» - задовольнити частково.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18 червня 2014 року - в частині стягнення з ПАТ «СК «ПЗУ Україна» судового збору в розмірі 584,64 грн. в дохід держави скасувати та в частині вирішення судових витрат ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 120,68 грн. судового збору не сплаченого при поданні позовної заяви.
Стягнути з ПАТ «СК «ПЗУ Україна» в користь держави 243,6 грн. судового збору.
В решті рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18 червня 2014 року - залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: В.Я. Бакус
Т.А. Гірник