Справа № 459/3862/14-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/783/718/14 Доповідач: ОСОБА_2
28 листопада 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:
Головуючого-судді : - ОСОБА_2
суддів : - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря : - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014140150001367 від 31.07.2014 р. про обвинувачення ОСОБА_6 , 1994.05.11., уродженця м.Червонограда Львівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальньного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та прокурора прокуратури м.Червонограда ОСОБА_7 на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 03 жовтня 2014 року, -
з участю прокурора : - ОСОБА_8
обвинуваченого: - ОСОБА_6
обвинувачений ОСОБА_6 та прокурор прокуратури м.Червонограда ОСОБА_7 подали апеляційні скарги на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 03 жовтня 2014 року.
Прокурор в своїй апеляційній скарзі та доповненнях до неї просить цей вирок скасувати частково через неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_6 винним за ч.3 ст.185 КК України, призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі та на підставі ст.71 КК України, шляхом часткового складання покарання за даним вироком та невідбутого покарання за вироком Радехівського районного суду Львівської області від 08 квітня 2014 року, призначити остаточне покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі. Свої апеляційні вимоги мотивує тим, що при постановленні вироку та призначенні остаточного покарання, на підставі статті 71 КК України шляхом часткового складання покарання за даним вироком та невідбутого покарання за вироком Радехівського районного суду Львівської області від 08 квітня 2014 року, яким ОСОБА_6 засуджено до 2 років обмеження волі та звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, суд не врахував вимоги ст.72 КК України, а у вступній частині вироку суд помилково вказав, що ОСОБА_9 був засуджений згаданим вироком Радехівського районного суду на два роки позбавлення волі, замість двох років обмеження волі.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить змінити оскаржуваний вирок в частині призначеного покарання та пом'якшити його, вважає рішення місцевого суду незаконним та несправедливим, ухваленим з порушенням норм кримінального законодавства, а саме призначено покарання, що, на думку апелянта, невідповідає тяжкості кримінального правопорушення. У запереченні на апеляційну скаргу прокурора, ОСОБА_6 не погоджується із нею, покарання, яке бажає прокурор вважає занадто суворим. Вказує, що наявність таких обставин, як те, що він є людиною молодого віку, офіційно працює, характеризується позитивно, щиро розкаюється у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, повністю відшкодував завдану матеріальну шкоду, а також відсутність претензій зі сторони потерпілого, є підставою для застосування до нього статті 69 КК України.
Вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 03 жовтня 2014 року ОСОБА_6 , 1994.05.11., уродженця м.Червонограда Львівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з освітою середньою, не одруженого, працюючого вантажником ПАТ Львівська вугільна компанія, раніше судимого: 08.04.2014 року Радехівським районним судом Львівської області за ч.1 ст.309 КК України до 2 років обмеження волі, звільненого за ст.75 КК України від відбування призначеного покарання зі встановлення іспитового строку 1 рік, визнано винним за ч.3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання 3 роки позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України шляхом часткового складання покарання за даним вироком та невідбутого покарання за вироком Радехівського районного суду Львівської області від 08 квітня 2014 року отаточно призначено покарання обвинуваченому ОСОБА_6 3 (три) роки 3 (три) місяці позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_6 змінено з особистого зобов'язання на утримання під вартою.
Строк відбуття покарання ОСОБА_6 рахується з часу його затримання, тобто з 03.10.2014 року.
Згідно з вироком місцевого суду, ОСОБА_6 30 липня 2014 року приблизно o 00 год 00 хв, діючи з корисливих спонукань та з метою особистого збагачення, пошкодивши скло вікна, проник у сушильне приміщення, що знаходиться у першому під'їзді на сходовій площадці між восьмим та дев'ятим поверхом будинку АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав мобільний телефон марки «НТС-516 », чорного кольору, ІМЕІІ: НОМЕР_1 та ІМЕІ2: НОМЕР_2 вартістю 3300 грн, у якому знаходилася сім картка оператора «Лайф» вартістю 10 грн., на балансі якої грошових коштів не було, а також карта пам'яті мікро СД на 16 Гб вартістю 100 грн., після чого із викраденим покинув місце вчинення злочину, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_10 матеріальної шкоди на загальну суму 3410 грн.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого на підтримання своєї апеляційної скарги, прокурора ОСОБА_11 на підтримання апеляційної скарги прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, перевіривши матеріали та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що такі не підлягають до задоволення.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні вказаного у вироку кримінального правопорушення відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Доведеність винуватості та правильність кваліфікації злочинних дій ОСОБА_6 не оспорюється в скаргах, які, на думку колегії, правильно кваліфіковано за ч.3 ст. 185 КК України.
Відповідно до положень ст.65 КК України, як норми, яка встановлює загальні засади призначення покарання, суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті Особливої частини, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Суд на виконання вимог даної статті врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини справи, особу обвинуваченого, його позитивну характеристику, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також те, що новий злочин ОСОБА_6 вчинив в період іспитового строку, та призначив йому покарання у межах санкції ч.3 ст.185 КК України.
Місцевим судом встановлено, що ОСОБА_6 був засуджений Радехівським районним судом Львівської області за ч.1 ст.309 КК України до 2 років обмеження волі та звільнений за ст.75 КК України від відбування призначеного покарання з іспитовим строком один рік, під час якого ним було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України.
Призначаючи покарання за вчинений злочин, місцевий суд з дотриманням вимог статей 71 та 72 КК України, частково приєднав невідбуту частину покараня за попереднім вироком та призначив остаточне покарання у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі, а тому колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги прокурора є безпідставними.
Хоч районний суд не покликався в резолютивній частині вироку на ст.72 КК України, однак фактично застосував вимоги цієї статті.
Окрім цього, у вступній частині вироку місцевий суд, зазначаючи попередню судимість ОСОБА_12 районним судом за ч.1 ст.309 КК України, замість двох років обмеження волі вказав на два роки позбавлення волі, що колегією суддів розцінюється як технічна помилка, а тому твердження прокурора в скарзі і в цій частині не можуть заслуговувати на увагу.
Що стосується апеляційних вимог обвинуваченого про застосування до нього більш м'якого покарання, ніж передбачене законом, то на переконання колегії суддів такі не підлягають до задоволення, оскільки згідно з п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року за № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», застосування положень ст.69 КК України щодо покарання, призначеного за сукупністю вироків, є неприпустимим.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що призначене обвинуваченому покарання є таким, що відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі обвинуваченого та є справедливим.
Вирок суду є обгрунтованим, вмотивованим і підстав для його зміни чи скасування немає.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 03 жовтня 2014 року відносно ОСОБА_6 залишити без змін, апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та прокурора прокуратури м.Червонограда ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги упродовж трьох місяців з моменту набрання нею законної сили, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4