Справа № 463/123/14 Головуючий у 1 інстанції: Нор Н.В.
Провадження № 22-ц/783/6000/14 Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О. Ф.
Категорія:24
04 листопада 2014 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :
головуючого - Павлишина О.Ф.,
суддів - Мікуш Ю.Р., Ніткевича А.В.,
з участю секретаря Гацій І.І.,
з участю ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 10 липня 2014 року в справі за позовом ЛКП №507 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору укладеним і стягнення заборгованості, та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ЛКП №507 про зобов»язання до вчинення дій та стягнення моральної шкоди,-
В квітні 2013 року ЛКП «№507» звернулося з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання договору укладеним та стягнення заборгованості. Представник позивача посилався на те, що відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1, вказаний будинок знаходиться на балансі ЛКП «№507», яке є виконавцем житлово-комунальних послуг. Зазначав, що відповідачі відмовляються укласти з ЛКП договір про надання послуг постачання холодної та гарячої води та водовідведення, а також договір про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території. Стверджував, що ЛКП надає відповідачам вказані послуги, відповідачі такими користуються, а тому фактично існують договірні відносини між сторонами. Зазначав, що за період з 1.03.2010 року по 30.04.2014 року заборгованість за надані послуги по утриманню та обслуговуванню будинку становить 4821,04 грн. Просив визнати укладеним договір про надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій між ЛКП «№507» та ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3; визнати укладеним договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення ЛКП «№507» та ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3; стягнути з відповідачів в користь ЛКП «№507» заборгованість за фактично надані послуги із утримання будинку та прибудинкової території в сумі 4821,04 грн.
В квітні 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали зустрічний позов, та посилаючись на те, що відповідач не надає послуги, крім вивозу побутових відходів, не вживає заходів до укладення договору, просили визнати відсутність договірних відносин, зобов»язати укласти договори, визнати безпідставним нарахування заборгованості, визнати неналежним відповідачем ОСОБА_4, стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 10000 грн.
Оскаржуваним рішенням суду первісний позов задоволено. Визнано укладеним договір про надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій між ЛКП №507 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, що проживають в квартирі АДРЕСА_1. Визнано укладеним договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення між ЛКП №507 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, що проживають в квартирі АДРЕСА_1. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в користь ЛКП №507 заборгованість за фактично надані послуги із утримання будинку і споруд та прибудинкової території по АДРЕСА_1 в розмірі 4821,04 грн. та 229,40 грн. судових витрат. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_2 В апеляційній скарзі стверджує про порушення норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що позивачем не надано достовірних доказів укладення договору, відповідачі не одержували від позивача оферту, що є порушенням норм укладення договору. Вважає договір неукладеним, у зв»язку з чим, на її думку, відносин між сторонами не існувало. Також апелянт стверджує, що позивачем фактично не виконуються жоден пункт послуг, які зазначені в квитанціях, крім вивозу побутових відходів. Вважає, що навіть якби договір був укладений, зазначена сума відшкодування у розмірі 3 563,68 грн. була б необгрунтована. Просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог скасувати.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, які аналогічні її доводам, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Матеріалами справи встановлені наступні обставини.
Будинок АДРЕСА_1 знаходиться на балансі ЛКП «№507», яке є виконавцем житлово-комунальних послуг відповідно до рішення виконкому Львівської міської ради від 8.06.2007 року №365.
Із договору № 545066 від 01.07.2008 року про надання послуг з водопостачання та водовідведення, угоди №47 від 23.06.2011 року про надання послуг з дератизаційних та дезінфекційних робіт, договору №507 від 4.01.2012 року про надання послуг по захороненню твердих побутових відходів, договорів №6 від 27.12.2011 року та №57 від 1.01.2012 року на виконання робіт з ліквідації аварій та пошкоджень на внутрішньобудинкових інженерних мережах, що укладені між ЛКП «№507» та ЛМКП «Львівводоканал», ОКП профілактичної дезінфекції, ЛКП «Збиранка», МП «Стихія» та ЛКРАП, вбачається, що останніми надаються послуги ЛКП «№507», за які ЛКП зобов'язане справляти плату, за встановленими тарифами. (а.с.10-13, 14-15, 16-17, 18-19, 20-21)
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками квартири №2 у вказаному вище будинку.(а.с.9)
Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідачів за надані послуги за період з 1.03.2010 року по 30.04.2014 року по комунальних послугах на утримання та обслуговування будинку і прибудинкової території складає 4821,04 грн.(а.с.8,84)
ЦК України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст. ст. 642 - 643 ЦК України.
Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 19 Закону Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до вимог ст.10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями власники приватизованого житла в багатоквартирних будинках є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку і його технічного обладнання та повинні сплачувати свою частку витрат у загальних квартирах на утримання будинку і прибудинкової території пропорційно до займаної площі.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувачем будинку є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно із законом.
У склад послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій входить прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкових територій, санітарно - технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо ( п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово - комунальні послуги»).
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Статтями 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання житлово-комунальних послуг вчасно та відповідної якості згідно з законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотриманням умов його виконання згідно з типовим договором, обов'язок власника квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також п. 7 Правил користування приміщенням.
Відповідно п.1 ч. 3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" законодавець покладає на споживача обов'язок укласти договір з виконавцем послуг з утримання будинку і прибудинкової території на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст.21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».
Таким чином, укладення договору про надання житлово-комунальних послуг є обов»язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду України висловленою у постанові від 10 жовтня 2012 р. у справі за позовом ТзОВ «Ковальське - Житлосервіс» до Особи-1 про зобов'язання укласти договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, яка в силу ст. 360-7 ЦПК є обов'язковою для всіх судів України, які зобов'язані привести свою практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Ухвалюючи рішення про задоволення первісних позовних вимог щодо визнання договорів укладеними, суд виходив з того, що наявні підстави для визнання укладеними договорів.
Однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що позивачем за первісним позовом не подано жодного доказу на підтвердження обставини, що останнім підготовлено договір про утримання будинку і прибудинкової території, який відповідає Типовому договору та запропоновано його укласти відповідачам за первісним позовом, і, що останні відмовились від укладення такого договору, тобто споживачами порушено обов»язок укласти договір.
А відтак, висновок суду про наявність підстав для визнання укладеним договору про утримання будинку і прибудинкової території є помилковим.
Також поза увагою суду залишилось те, що відсутні підстави, визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги", для визнання укладеним договору про надання послуг з водопостачання і водовідведення з ЛКП «№507», оскільки відповідно змін, внесених до вказаного Закону 10.04.2014 року такий договір має укладатись з виконавцем послуг, тобто в даному випадку - ЛКП «Львівводоканал».
А відтак колегія суддів приходить до висновку, що судом безпідставно задоволено вимоги щодо визнання укладеними договорів, в зв»язку з чим рішення суду в цій частині відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ЛКП №507 в частині стягнення заборгованості за період з квітня 2010 року до квітня 2014 року суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що ЛКП №507 надавало послуги з утримання будинку та прибудинкової території, а відповідачі наданими послугами користувались, однак такі не оплачували.
Висновок суду відповідає дослідженим доказам, наданим позивачем - договорам. (а.с.10-13, 14-15, 16-17, 18-19, 20-21)
Однак, суд не врахував заяву позивачів за зустрічним позовом про застосування позовної давності (а.с.41)
А відтак, оскільки позов подано 17.04.2013 року, відповідно до розрахунку заборгованості станом на квітень 2010 року заборгованість становить 1883 грн. 46 коп. (а.с.4, 8), колегія суддів вважає, що відповідно до ч.3 та ч.4 ст.267 ЦК України слід застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні вимоги про стягнення заборгованості, яка виникла поза межами строку позовної давності - 1883 грн. 46 коп., в зв»язку з чим зменшити суму заборгованості, яка підлягає стягненню до 2937 грн. 58 коп.
Враховуючи наведене колегія також вважає відповідно до ст.88 ЦПК України за необхідне змінити розподіл судових витрат пропорційно до задоволеної і відхиленої частини позовних вимог. Оскільки позов слід задовольнити частково, враховуючи суму, яку просив стягнути позивач за первісним позовом - 4821 грн. 04 коп., суму, яка підлягає стягненню - 2937 грн. 58 коп., а також сплачений судовий збір - 229 грн. 40 коп. та 121 грн. 80 коп., з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід стягнути по 46 грн. 22 коп. в користь ЛКП №507.
Посилання апелянтів на невиконання позивачем зазначених у квитанціях послуг, крім вивозу побутових відходів, колегією суддів не береться до уваги у зв»язку з наступним.
Статтею 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Однак апелянтами не подано жодного належного та допустимого доказу, визначеного ст.18 Законом України "Про житлово-комунальні послуги", на підтвердження факту неналежного надання послуг.
Керуючись п.2 та п.3 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.316 ЦПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 10 липня 2014 року в частині визнання укладеним договору про надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій між ЛКП №507 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, що проживають в квартирі АДРЕСА_1, визнання укладеним договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення між ЛКП №507 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, що проживають в квартирі АДРЕСА_1 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні цих позовних вимог.
Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 10 липня 2014 року в частині стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в користь ЛКП №507 заборгованість за фактично надані послуги із утримання будинку і споруд та прибудинкової території по АДРЕСА_1 в розмірі 4821,04 грн. та 229,40 грн. судових витрат змінити, зменшивши суму стягнення, та стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в користь ЛКП №507 заборгованість за фактично надані послуги із утримання будинку і споруд та прибудинкової території по АДРЕСА_1 в розмірі 2937 (дві тисячі дев»ятсот тридцять сім) грн. 57 (п»ятдесят сім) коп. та стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в користь ЛКП №507 з кожного по 46 (сорок шість) грн. 22 (двадцять дві) коп. судових витрат.
В решті рішення залишити без змін, та апеляційну скаргу відхилити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий : Павлишин О.Ф.
Судді : Мікуш Ю.Р.
Ніткевич А.В.