Справа № 461/4047/13 Головуючий у 1 інстанції: Городецька Л.М.
Провадження № 22-ц/783/5165/14 Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О. Ф.
Категорія: 39
25 листопада 2014 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :
головуючого - Павлишина О.Ф.,
суддів - Мусіної Т.Г., Савуляка Р.В.,
з участю секретаря Гацій І.І.,
з участю представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення заповіту нікчемним,-
Оскаржуваним рішенням суду відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення заповіту нікчемним.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_2 В апеляційній скарзі стверджує про порушення норм матеріального та процесуального права. Вважає заповіт від 3.03.2009 року нікчемним. Зазначає, що заповідач прочитати текст заповіту самостійно не могла через повну втрату зору, оскільки хворіла важкою формою цукрового діабету, який дає ускладнення на зір. Наголошує на тому, що бабці належала лише 1/2 частина квартири, а інша половина вже була у спільній частковій власності її сина. Вважає, що на заповідача здійснювався вплив сторонніх осіб, а тому її дійсну волю ніхто не з»ясовував, в зв»чзку з чим заповіт був складений з порушенням вимог щодо форми та порядку посвідчення заповіту. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, які аналогічні її доводам, пояснення ОСОБА_4 про заперечення доводів скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Матеріалами справи встановлені наступні обставини.
28 березня 2007 року ОСОБА_5 склала заповіт, відповідно до якого заповіла належну їй 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2.
3 березня 2009 року ОСОБА_5 склала інший заповіт, відповідно до якого належну їй квартиру АДРЕСА_2 заповіла своєму сину ОСОБА_4 (а.с.5)
Вказаний заповіт посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №50. (а.с.5)
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. (а.с.4)
Після смерті останньої відкрилася спадщина.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 21.12.2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 17 жовтня 2012 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_7, про визнання заповіту недійсним. (а.с.25-26, 30-32)
ОСОБА_2 звернулася з позовом про визнання заповіту нікчемним, посилаючись на те, що заповіт не відображає дійсної волі заповідача, такий був складаний під впливом відповідача, а також на порушення вимог щодо його форми та порядку посвідчення.
Відповідно до ст.ст.1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно з ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Частиною 2 статті 1246 ЦК України передбачено, що заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.
Відповідно до вимог ст. 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках.
Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно з ч. 1 ст. 1257 ЦК України є нікчемним та відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України не потребує визнання його недійсним, отже досліджувати обставини, передбачені ст. ст. 215-236 ЦК України також не вимагається.
Відповідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» N 9 від 06 листопада 2009 року вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.
Згідно ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заповіт від 3 березня 2009 року на користь ОСОБА_4 відповідає вимогам закону щодо його форми та порядку посвідчення, такий був складений письмово, у встановленому порядку був посвідчений нотаріусом та зареєстрований в реєстрі, отже підстави для визнання його нікчемним відповідно до ст.1257 ЦК України відсутні.
Висновок суду відповідає обставинам справи та доказам, що містяться в матеріалах справи.
Твердження апелянта про нікчемність заповіту з посиланням на те, що такий не відповідав дійсній волі заповідача, не був останньою прочитаний вголос та власноручно підписаний, оскільки прочитати самостійно заповіт вона не могла через повну втрату зору, колегією суддів визнається голослівним та не береться до уваги у зв»язку з наступним.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 21.12.2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 17 жовтня 2012 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_7, про визнання заповіту недійсним. (а.с.25-26, 30-32)
Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
А відтак, оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_5 у березні 2009 року могла читати та писати з близької відстані біля 10-20 см., при допомозі збільшуючих окулярів чи лупи, то безпідставним є посилання апелянта на повну втрату зору заповідача.
Крім того, вказаним судовим рішенням встановлено, що заповіт від 3.03.2009 року складений з дотриманням ст.ст. 1248 та 1253 ЦК України.
Твердження апелянта про те, що на заповідача здійснювався вплив сторонніх осіб, колегією суддів не береться до уваги з наступним.
Статтею 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Однак апелянтом не подано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту стороннього впливу на заповідача, та що її волевиявлення не було вільним.
Таким чином, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи і нормам матеріального права.
Доводи апеляційної скарги не свідчать про порушення судом норм матеріального і процесуального права, про неправильність висновків суду, такі не грунтуються на матеріалах справи та спростовуються дослідженими доказами.
В зв"язку з наведеним колегія суддів вважає, що суд, дослідивши докази та давши їм належну оцінку, ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову, що відповідає вимогам закону, а тому нема підстав для його скасування.
Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий: Павлишин О.Ф.
Судді: Мусіна Т.Г.
Савуляк Р.В.