Справа № 456/1396/14 Головуючий у 1 інстанції: Янів Н.М.
Провадження № 22-ц/783/6545/14 Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.
Категорія: 59
21 листопада 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Бермеса І.В.
суддів: Мусіної Т.Г., Савуляка Р.В.
за участі секретаря: Брикайло М.В.
з участю: ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» та товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», треті особи приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, відділ державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-
встановила:
Оскаржуваним рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 серпня 2014 року позов задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 10 грудня 2013 року та зареєстрований в реєстрі за №8391, яким звернуто стягнення на належне ОСОБА_4 нерухоме майно.
Рішення суду оскаржило ТзОВ « ОТП Факторинг Україна».
В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що висновок суду, що з виконавчим написом звернуто стягнення на предмет іпотеки на погашення заборгованості, яка визначена за період, що перевищує три роки не вірно розтлумачений, оскільки у відповідності до ст.88 Закону «Про нотаріат»: нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років з 17.09.2013 р. до 17.09.2016 р.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Встановлено, що ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 10 грудня 2013 року та зареєстрований в реєстрі за № 8391 таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позовних позивач вимог посилався на те, що 1.03.2007р. між ним та ЗАТ «ОТП Банк» було укладено кредитний договір № ML-602/08/2007, згідно умов якого банк надав йому кредит, у сумі 165 000 доларів США строком до 01.03.2032р., зі сплатою відсотків за користування кредитом за плаваючою процентною ставкою 5,99% річних. З метою забезпечення виконання зобов»язання за кредитним договором, 1.03.2007р., між ним та банком укладено договір іпотеки, відповідно до якого він передав в іпотеку житловий будинок з прилеглими до нього господарськими спорудами, що по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 426 кв.м. за цією ж адресою. 10.12.2013р приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 вчинено виконавчий напис за зазначеним договором іпотеки про звернення стягнення на вищезазначене нерухоме майно згідно договору іпотеки.
Посилаючись на те, що згідно ЗУ «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у спірному виконавчому написі вказано, що строк за який провадиться стягнення, - шість років п»ять місяців сім днів, що є порушенням закону, просив позов задовольнити та визнати виконавчий напису таким, що не підлягає виконанню.
Представник відповідача ТзОВ «ОТП Факторинг Україна», як правонаступник ЗАТ «ОТП Банк», позовні вимоги заперечив, посилаючись на ст.24 Закону України «Про іпотеку» та ч.1 ст.87 закону України «Про нотаріат».
Враховуючи те, що за виконавчим написом звернуто стягнення на предмет іпотеки на погашення заборгованості, яка визначена за період, що перевищує три роки, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити, оскільки право вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки виникло у кредитора з моменту утворення заборгованості, і такою датою є 1 березня 2007 року.
Суд вказав, що з цієї дати до вчинення виконавчого напису 10 грудня 2013 року минуло більше трьох років.
Погоджуючись з правовою позицією суду про те, що за виконавчим написом звернуто стягнення на предмет іпотеки на погашення заборгованості, яка визначена за період, що перевищує три роки, судова колегія встановила, що суд допустив помилку вважаючи, що право вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки виникло у кредитора з 1 березня 2007 року.
Встановлено, що раніше ЗАТ «ОТП Банк» звертався із заявою про вчинення виконавчого напису шляхом звернення стягнення на вищезазначене нерухоме майно за зазначеним договором іпотеки.
21.09.2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 було вчинено виконавчий напис, реєстровий №7987, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно -житловий будинок з прилеглими до нього господарськими спорудами, що знаходяться за вищевказаною адресою та земельну ділянку площею 426 кв.м., яка розташована за тією ж адресою, кадастровий №625350100:01:001:0106, цільове призначення обслуговування житлового будинку та господарських будівель, які належать позивачу і за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, задовольнити вимоги відповідача на загальну суму 171 218,07 дол. США.
Позивач вважав даний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню та подавав про це позов в суд.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02 червня 2011 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ПАТ "ОТП Банк", приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, відділу ДВС Стрийського МРУЮ про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню (справа №22ц-927/12 Стрийського міськрайонного суду).
Однак 26 червня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області рішення суду від 02 червня 2011 року скасувала та ухвалила нове рішення, яким позов задоволено ( а.с. 135-137).
В рішенні апеляційного суду вказано, що заборгованість за несплачені відсотки за користування кредитом за період з 05.12.2008 року до 11.09.2009 року становила на той час 17 218.07 доларів США, тобто саме з 05.12.2008 року утворилась ця заборгованість.
В засіданні судової колегії представник ТзОВ « ОТП Факторинг Україна» пояснив, що по даній справі, яка є предметом апеляційного розгляду, заборгованість за несплачені відсотки з того часу по 9.12.2013 року збільшилась до 21 892.36 доларів США. Борг за кредитом який був тоді в попередній справі, так і залишився 154 000 доларів США.
Таким чином право вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки у кредитора, як правонаступника ЗАТ «ОТП Банк», виникло з 05.12.2008 року, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами кожного місяця, а процентів - кожного місяця, наступного за місяцем, в рахунок якого вносяться кошти, початок строку для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.
Отже за виконавчим написом звернуто стягнення на предмет іпотеки на погашення заборгованості за період з того часу по 9.12.2013 року, що перевищує три роки.
Тому посилання суду про те, що у спірному виконавчому написі вказано провадиться стягнення за строк шість років п»ять місяців сім днів слід визнати помилковим, однак це не є підставою для скасування рішення суду.
Судова колегія прийшла до такого висновку з врахуванням наступного.
Згідно зі ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється статтями 87, 88 Закону України "Про нотаріат", постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, а також Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5.
Відповідно до п.п. 2.3 п. 2 Глави 16 Розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (п.п. 3.1 п. 3 Глави 16 Розділу 11 вказаного Порядку)
Відповідно до п.3.4. вказаного Порядку строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.
Як роз'яснено у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 31 січня 1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішенні справ, пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до статей 34, 36, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими затвердженим постановою Ради Міністрів України від 12 жовтня 1976 року №483 Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів державних нотаріальних контор (з наступними змінами) і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
З урахуванням наведеного, в суду були підстави прийти до висновку, що нотаріус при вчиненні спірного виконавчого напису порушила вимоги діючого законодавства, а тому слід визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
Тому не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що висновок суду, що з виконавчим написом звернуто стягнення на предмет іпотеки на погашення заборгованості, яка визначена за період, що перевищує три роки не вірно розтлумачений, оскільки з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років з 17.09.2013 р. до 17.09.2016 р.
Інші доводи апелянта не спростовують висновків суду, такі не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеним.
Отже, висновки суду відповідають обставинам справи, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування його рішення немає.
Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1ч.1ст. 314, ст.315, ст.317 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ТзОВ « ОТП Факторинг Україна» - відхилити.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 серпня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвали законної сили.
Головуючий: Бермес І.В.
Судді: Мусіна Т.Г.
Савуляк Р.В.