Справа № 466/6260/14-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/783/708/14 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: УДЗ ст. 81 КК України
02 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду Львівської області від 15.09.2014 року щодо клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, з середньою технічною освітою, одруженого який проживав до засудження за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,
за участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
встановила:
Ухвалою Шевченківського районного суду Львівської області від 15.09.2014 року у задоволенні клопотання адміністрації Личаківської виправної колонії № 30 управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області підтримане спостережною комісією Шевченківської райдержадміністрації Львівської міськради про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_6 - відмовлено у зв'язку з його безпідставністю.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції зазначив, що у ОСОБА_6 це вже четверта судимість, раніше йому було замінено невідбуту частину покарання більш м'яким, у виді обмеження волі, після чого звільнено умовно-достроково, однак після звільнення з місць позбавлення волі він на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та продовжував вчиняти нові умисні злочини, зокрема по даній справі засуджений за нанесення тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент заподіяння та крадіжку, поєднану з проникненням у житло. Чотири заохочення не свідчать про те, що він довів своє виправлення, оскільки належне виконання засудженим законних вимог представників виправних колоній під час відбуття покарання, його належна поведінка є його обов'язком протягом всього строку відбування покарання.
На дану ухвалу засуджений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 15.09.2014 року та направити на новий судовий розгляд.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що своєю сумлінною поведінкою, відзначеною адміністрацією колонії заохоченнями, довів своє виправлення. Спостережна комісія підтримала клопотаня Личаківської колонії №30 про його умовно-дострокове звільнення. Покликається, що раніше він дійсно помилявся, але тепер виправився і вважає ставлення суду першої інстанції до нього упередженим.
Акцентує, що суд першої інстанції прийняв рішення щодо відмови у задоволенні подання про його умовно-дострокового звільнення тільки на припущеннях.
Заслухавши доповідь судді, думку засудженого ОСОБА_6 , який просив задоволити його апеляційну скаргу, міркування прокурора, який просив залишити без задоволення апеляційну скаргу засудженого, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга засудженого не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
У відповідності зі ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбуття покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Як вбачається із матеріалів судового провадження Шевченківського районного суду м. Львова № 466/6220/14-к, про відмову в умовно-достроковому звільненні ОСОБА_6 , останній відбув передбачений п.3 ч.3 ст.81 КК України строк, у зв'язку з чим виникла можливість вирішення питання щодо умовно-дострокового звільнення від призначеного судом першої інстанції покарання за вчинення тяжкого злочину.
Головною підставою умовно-дострокового звільнення є виправлення особи.
Відмовляючи у задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 суд першої інстанції послався на те, що засуджений не довів своє виправлення.
Згідно вироку Сколівського районного суду Львівської області від 15.04.2010 року ОСОБА_6 , засуджений за ч.3 ст.185, ч.1 ст. 121, ст.ст. 70,71 КК України до 6 років 5 місяців позбавлення волі, який скоїв даний злочин порушивши умови попереднього умовно-дострокового звільнення.
Строк покарання рахується з дня його затримання - з 31.10.2009 року. Кінець строку - 31.03.2016 року.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 під час відбування покарання в Личаківській виправній колонії № 30 та Держівській виправній колонії № 110, у 2013 році було призначено стягнення 15 діб ДІЗО, оголошено 7 подяк за сумлінну поведінку та ставлення до праці з 2010 по 2014 роки, а також двічі по вироках судів звільнявся умовно-дострокову, але належних висновків при цьому не зробив.
За таких обставин ухвала Шевченківського районного суду м. Львова від 15.09.2014 року щодо відмови в умовно-достроковому звільненні ОСОБА_6 є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого не підлягає задоволенню. Доводи апеляції правильних висновків суду не спростовують. Порушень закону, які б впливали на законність прийнятого судом першої інстанції рішення, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 15.09.2014 року, якою відхилено подання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання стосовно засудженого ОСОБА_6 - залишити без змін.
Головуючий:
Судді: