Справа № 466/86/14-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/783/320/14 Доповідач: ОСОБА_2
27 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
у справі № 466/86/14-к за поданням адміністрації Личаківської виправної колонії № 30 і спостережної комісії Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_6 ,
з участю :
прокурора ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 28 квітня 2014 року про відмову в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_6 ,
18 листопада 2010 року вироком Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за ч.2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Початок строку покарання - 12.08.2010 року, кінець строку покарання - 12.08.2015 року.
Начальник Личаківської виправної колонії № 30 спільно із головою спостережної комісії Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради звернулися до суду з поданням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_6 , покликаючись на те, що протягом строку відбування покарання зарекомендував себе позитивно. Порушень вимог відбування покарання не допускав; за активну участь в суспільно-корисній праці щодо покращення комунально-побутових умов колонії та сумлінну поведінку адміністрацією три рази заохочувався; вимоги адміністрації неухильно виконує; на заходи виховного впливу реагує; робить вірні висновки із свого злочинного минулого.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 28 квітня 2014 року відмовлено в задоволенні даного подання.
В апеляційній скарзі засуджений покликається на те, що суд при постановленні ухвали не врахував, що у нього не було жодних стягнень та порушень за час відбування покарання, він три рази заохочувався за активну участь у суспліньно-корисній праці щодо покращення комунально-побутових умов колонії, а також за сумлінну поведінку, неухильно виконував вимоги адміністрації установи. Вказаних обставин суд першої інстанції до уваги не взяв. Як вбачається з апеляційної скарги просить вищезгадану ухвалу скасувати та винести нову, якою його умовно-достроково звільнити від відбування покарання.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу засудженого, перевіривши матеріали подання та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Відмовляючи у задоволенні подання районний суд в ухвалі вказав, що ОСОБА_6 неодноразово засуджений, до нього вже застосовувалися пільги у вигляді умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та іспитовий строк, за час відбування покарання має три заохочення. Наведені обставини та відбуття ним 2/3 строку покарання, на думку районного суду, не свідчать про те, що засуджений довів своє виправлення.
Однак ці висновки суду не ґрунтуються на вимогах закону.
Так, відповідно до ч.1 ст. 82 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Згідно ч.3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання призначеного судом за умисний тяжкий злочин може бути застосоване до засудженого після фактичного відбуття ним не менше двох третин строку покарання.
Як вбачається з матеріалів справи вироком Залізничного районного суду м. Львова від 18 листопада 2010 року ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України та засуджений до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На момент розгляду судом подання засуджений ОСОБА_6 відбув більше як дві третини строку призначеного покарання і на час розгляду апеляційної скарги невідбута ним частина покарання становить один рік один місяць і п'ятнадцять днів.
З характеризуючих матеріалів вбачається, що ОСОБА_6 вимоги адміністрації колонії неухильно виконує, правил поведінки засуджених дотримується, за активну участь у суспільно-корисній праці щодо покращення комунально-побутових умов колонії та сумлінну поведінку тричі заохочувався адміністрацією виправної колонії та сумлінною поведінкою довів своє виправлення.
Приймаючи до уваги наведене колегія суддів приходить до висновку про наявність законних підстав для застосування до ОСОБА_6 положень ст. 81 КК України.
Оскільки суд першої інстанції допустив невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, то відповідно до ст. 409 КПК України - це є підставою для скасування судового рішення.
З врахуванням викладеного колегія суддів визнає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а тому вважає необхідним її задовольнити.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 28 квітня 2014 року, якою відмовлено в задоволенні подання адміністрації Личаківської ВК № 30 та спостережної комісії Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання, скасувати.
Подання адміністрації Личаківської виправної колонії № 30 та спостережної комісії Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради задовольнити, звільнити засудженого ОСОБА_6 умовно-достроково від відбування невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі терміном один рік один місяць і п'ятнадцять днів.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4