Справа № 445/291/14-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/783/345/14 Доповідач: ОСОБА_2
14 листопада 2014 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та першого заступника прокурора Львівської області ОСОБА_7 на вирок Золочівського районного суду Львівської області від 05 травня 2014 року у кримінальному провадженні, внесеного у ЄРДР за №12013150210000985 від 15.12.2013 року, про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Золочів Львівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
з участю прокурора - ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
встановила:
Цим вироком обвинуваченого ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.
Запобіжний захід у виді домашнього арешту до вступу вироку у законну силу залишено без змін.
Вироком суду ОСОБА_6 визнаний винним у тому, що 06 грудня 2013 року приблизно о 23 год., перебуваючи у житловій квартирі ОСОБА_10 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , разом із ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з метою заволодіння чужим майном, умисно із корисливих мотивів, затіяв сварку із потерпілим ОСОБА_11 , наніс йому один удар кулаком у ділянку голови спереду, після чого коли той впав на підлогу та втратив свідомість, продовжив наносити йому тілесні ушкодження руками та ногами по тілу та обличчю, а також наніс чавунною сковорідкою декілька ударів по голові та тулубі потерпілого, заподіявши йому синець на чолі зліва з переходом на ліву скроневу ділянку, ліву вушну раковину, на повіки лівого ока; садна в лівій скуловій ділянці, на повіках правого і лівого очей, на правій кисті, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 252/2013 від 09.12.2013 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, після чого відкрито із корисливих мотивів викрав із задньої кишені джинсових штанів потерпілого ОСОБА_11 гроші у сумі 110 гривень та покинув квартиру ОСОБА_10 . Викрадені гроші ОСОБА_6 витратив на власні потреби.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок суду змінити та призначити йому інший більш м'який вид покарання, не зазначений у санкції ч. 2 ст. 186 КК України.
В обґрунтування мотивів апеляційної скарги обвинувачений покликається на те, що суд першої інстанції при постановленні вироку не врахував обставини, що пом'якшують покарання, а саме: щире каяття, сприяння у розкритті та розслідуванні злочину, добровільне відшкодування потерпілому шкоди, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого : позитивну характеристику з місця проживання, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, а також його тяжкі хвороби.
Крім того, на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року обвинувачений просить звільнити його від відбування покарання, оскільки він хворіє на тяжкі хвороби, що перешкоджають відбуванню покарання та підпадають під визначення Переліку захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України від 18 січня 2000 року № 3/ 6, разом з цим вказує, що на його утриманні перебуває неповнолітня дитина, а також матір, котра є інвалідом третьої групи.
Прокурор у апеляційні скарзі просить скасувати вирок та ухвалити новий, яким ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Мотивуючи свою апеляційну скаргу, прокурор вказує на те, що вирок суду першої інстанції не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.
Заслухавши доповідача, думку обвинуваченого та його захисника, прокурора, кожен з яких підтримав подані ними апеляційні скарги та заперечив скарги опонентів, дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що у задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 слід відмовити, а апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити у повному обсязі з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні грабежу за обставин, встановлених судом та викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим, що в апеляційних скаргах обвинуваченого та прокурора не оспорюється, а тому ці обставини перевірці апеляційним судом не підлягають.
Відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року, амністія не застосовується до осіб, які відповідно до ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 01.10.1996 року, мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів, крім випадків індивідуальної амністії.
Колегією суддів встановлено, що згідно матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 відповідно до запиту інформаційно-аналітичного центру № 9743 від 10.12.2013 р.(а.с.57), раніше судимий, зокрема 17.08.2005 року Золочівським районним судом Львівської області за ч.2 ст. 190, ч.2 ст. 186, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі на підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням із призначенням іспитового строку 2 роки; 13.07.2006 року цим же судом за ч.2 ст. 190, ч.1 ст. 296, ст. 70, ст. 71 КК України до 4 років 5 місяців позбавлення волі (умовно достроково звільненого від відбування покарання 13.08.2008 року з не відбутим терміном покарання у виді позбавлення волі 2 роки 18 днів); 23.05.2011 року цим же судом за ч.2 ст. 186 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі. Вказані судимості не зняті і не погашені.
Колегія суддів вважає, що ОСОБА_6 має дві судимості за вчинення злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, тому звільнення його від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року не може бути застосовано.
Ст.414 КПК України встановлено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м"якість або через суворість.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Згідно з ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_6 вчинив інкримінований йому злочин у стані алкогольного сп'яніння, з метою заволодіння чужим майном, умисно, під час сварки із потерпілим ОСОБА_11 , наніс йому один удар кулаком у ділянку голови спереду, коли той впав на підлогу та втратив свідомість, продовжив наносити йому тілесні ушкодження руками та ногами по тілу та обличчю, а також наніс чавунною сковорідкою декілька ударів по голові та тулубі потерпілого,спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження. Після спричинення тілесних ушкоджень, вивів потерпілого з квартири, залишивши на вулиці біля магазину. З врахуванням наведених обставин, поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 під час вчинення злочину, яка полягала у неодноразовому нанесенні потерпілому ударів по тілу, в тому числі чавунною сковорідкою саме по голові, поведінки обвинуваченого після вчинення злочину - залишення потерпілого біля магазину на вулиці, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в порушенням вимог ст. 69 КК України, призначивши йому покарання нижче від найнижчої межі встановленої ч.2 ст. 186 КК України, не навів жодних обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та не умотивував таке своє рішення.
Наведені обставини і те що ОСОБА_6 неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, до нього раніше застосовувались норми ст. 69 КК України, унеможливлюють застосування, більш м'якого покарання, не зазначеного у санкції ч. 2 ст. 186 КК України.
Колегія суддів вважає, що з врахуванням наведених вище обставин вчинення злочину, поведінки обвинуваченого після вчинення злочину, судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 не в повній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину та обставини, при яких його вчинено. Призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, є не належно вмотивованим, занадто м"яким покаранням і його не можна вважати таким, що є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Враховуючи це, колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції покарання обвинуваченому ОСОБА_6 не є достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому у цій частині вирок слід скасувати та згідно п.2 ч.1 ст. 420 КПК України ухвалити свій вирок.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що обвинуваченого ОСОБА_6 слід визнати винним в тому, що він 06 грудня 2013 р. приблизно о 23 год., перебуваючи у житловій квартирі ОСОБА_10 по АДРЕСА_2 , разом із ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з метою заволодіння чужим майном, умисно із корисливих мотивів, затіяв сварку із потерпілим ОСОБА_11 , наніс йому один удар кулаком у ділянку голови спереду, а коли той впав на підлогу та втратив свідомість, продовжив наносити йому тілесні ушкодження руками та ногами по тілу та обличчю, в ході своїх дій взяв чавунну сковорідку та наніс нею декілька ударів по голові та тулубі потерпілого, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження, після чого відкрито із корисливих мотивів викрав із задньої кишені джинсових штанів потерпілого ОСОБА_11 гроші у сумі 110 гривень та покинув квартиру ОСОБА_10 . Викрадені гроші ОСОБА_6 витратив на власні потреби.
Допитаний в суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_6 винним себе визнав повністю та підтвердив обставини вчинення ним злочину встановлені судом першої інстанції.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, колегія суддів враховує загальні засади призначення покарання, ступінь тяжкості вчиненого злочину, котрий відноситься до тяжкого; особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який позитивно характеризується за місцем проживання, хворіє на хронічний гепатит «С», має на утриманні неповнолітню дитину та матір, котра є інвалідом третьої групи, добровільне відшкодування завданої злочином шкоди. А те, що злочин вчинено в стані алкогольного сп'яніння, колегія суддів визнає за обставину, що обтяжує покарання.
Враховано колегією суддів і пом'якшуючі обставини, а саме те, що ОСОБА_6 щиро розкаявся у вчиненому, тому призначає йому покарання у виді позбавлення волі в мінімальній межі санкції ч.2 ст.186 КК України.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 414, 420 КПК України, колегія суддів,
ухвалила:
У задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 відмовити.
Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Львівської області ОСОБА_7 задовольнити повністю.
Вирок Золочівського районного суду Львівської області від 05 травня 2014 року відносно ОСОБА_6 в частині призначення покарання скасувати.
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
Запобіжний захід обраний ОСОБА_6 у виді домашнього арешту до звернення вироку до виконання залишити без змін.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з часу його фактичного затримання.
В решті вирок Золочівського районного суду Львівської області від 05 травня 2014 р. відносно ОСОБА_6 залишити без змін.
На вирок суду може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4