Справа № 453/1628/13-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/783/272/14 Доповідач: ОСОБА_2
17 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області в складі :
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши матеріали кримінального провадження №12013150300000710 про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Воркута Республіка Комі РФ, жительки АДРЕСА_1 , не судимої, за ч.2 ст. 296 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Заболоття Сокальського району Львівської області та жителя АДРЕСА_1 , не судимого, за ч.2 ст. 296 КК України,
з участю обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,
їх захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
прокурора ОСОБА_9 ,
за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на вирок Сколівського районного суду Львівської області від 26 березня 2014 року,
вироком Сколівського районного суду Львівської області від 26 березня 2014 року
ОСОБА_7 засуджений за ч.2 ст. 296 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення.
ОСОБА_6 засуджена за ч.2 ст. 296 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення.
Вирішено питання про речові докази.
Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.
Судом першої інстанції ОСОБА_7 та ОСОБА_6 засуджені за злочин, передбачений ч.2 ст. 296 КК України, вчинений за таких обставин:
28 вересня 2013 року, близько 18 год. 30 хв., у с. Підгородці, Сколівського району, Львівської області, на сільській дорозі вчинили хуліганські дії, які виразилися в тому, що обвинувачений ОСОБА_7 через конфлікт його дружини ОСОБА_6 із ОСОБА_10 , який виник попередньо з приводу випасання худоби, схопивши попередньо камінь у праву руку, підбіг до ОСОБА_10 та умисно наніс останньому удари в область лівого ока та один удар по носі, від яких ОСОБА_10 впав на узбіччя дороги. Після цього обвинувачений ОСОБА_7 , висловлюючись нецензурними словами, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, незважаючи на зауваження очевидця події - ОСОБА_11 , умисно наніс ОСОБА_10 ще три удари каменем по голові
Після того до місця конфлікту прибігла обвинувачена ОСОБА_6 , яка одразу ж приєдналася до хуліганських дій обвинуваченого ОСОБА_7 , схопила з узбіччя дороги у праву руку дерев'яну палицю і, висловлюючись нецензурними словами, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільсьва, умисно нанесла вказаною палицею ОСОБА_10 два удари по спині. Продовжуючи свої хуліганські дії, обвинувачена ОСОБА_6 , незважаючи на зауваження очевидця події - ОСОБА_11 , замахнулася дерев'яною палицею з метою нанести ОСОБА_10 ще удари по голові, однак такий підставив під удар праву руку та палиця влучила по руці. Такими діями ОСОБА_7 та ОСОБА_6 заподіяли ОСОБА_10 струс головного мозку, синці та садна на голові та тілі. Струс головного мозку є легким тілесним ушкодженням, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, а синці та садна усі разом та кожне окремо є легким тілесним ушкодженням.
На вирок суду обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити в частині правової кваліфікації кримінального правопорушення з ч.2 ст. 296 КК України на ч.2 ст. 125 КК України. В цивільному позові в частині стягнення майнової шкоди просить відмовити та зменшити розмір стягнення моральної шкоди з 2 500 грн. на 1 000 грн. Вказує на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. Вказує на неправильну кваліфікацію його дій за ч.2 ст. 296 КК України, які слід кваліфікувати за ч.2 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я. Також зазначає, що сума майнової шкоди, вказана у цивільному позові, є надуманою та нічим не підтверджена. Щодо моральної шкоди, то суд не врахував його незадовільний матеріальний стан, а також протиправну поведінку потерпілого, який був ініціатором конфлікту.
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_6 просить вирок суду змінити в частині правової кваліфікації кримінального правопорушення з ч.2 ст. 296 КК України на ч.1 ст. 296 КК України. В цивільному позові в частині стягнення майнової шкоди просить відмовити та зменшити розмір стягнення моральної шкоди з 2 500 грн. на 1 000 грн. Вказує на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. Вказує на неправильну кваліфікацію її дій за ч.2 ст. 296 КК України, які слід кваліфікувати за ч.1 ст. 296 КК України, оскількии відсутня кваліфікуюча ознака - скоєння злочину групою осіб. Також зазначає, що сума майнової шкоди, вказана у цивільному позові, є надуманою та нічим не підтверджена. Щодо моральної шкоди, то суд не врахував її незадовільний матеріальний стан, а також протиправну поведінку потерпілого, який був ініціатором конфлікту.
До апеляційного суду обвинуваченими ОСОБА_7 та ОСОБА_6 подано заяви про застосування щодо них Закону України "Про амністію у 2014 році" від 08.04.2014 року та просять звільнити їх від відбування покарання на підставі пункту «г» ст. 1 цього Закону у зв'язку з досягненням пенсійного віку.
Захисник ОСОБА_8 підтримала клопотання обвинувачених, просить апеляційні скарги задоволити та звільнити ОСОБА_7 та ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання на підставі пункту "ґ" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році", оскільки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 досягли пенсійного віку.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та їх захисника - адвоката ОСОБА_8 на підтримку апеляційних скарг, думку прокурора про залишення вироку без змін, обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню та відносно обвинувачених слід застосувати Закон України "Про амністію у 2014 році" від 08 квітня 2014 року, звільнивши їх від відбування призначеного покарання з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України вирок суду апеляційним судом перевіряється в межах апеляції.
Як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні обвинувачені не заперечували, а підтверджували факт нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, заперечували факт порушення громадського порядку, потерпілий також пояснював, що обвинувачені причинили йому тілесні ушкодження в ході суперечки, яка виникла між ними з приводу черги випасання худоби, сама шкода була заподіяна тільки йому.
При ретельному вивченні доказів в їх сукупності, які містяться в матеріалах кримінальної справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, однак, кваліфікуючи дії обвинувачених, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, допустився помилки.
Так, визнаючи ОСОБА_7 та ОСОБА_6 винними у здійсненні хуліганства, суд вказав, що особлива зухвалість в діях обвинувачених виявилась у грубому порушенні громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що було поєднане з умисним нанесенням ударів потерпілому та заподіяння йому легких тілесних ушкоджень.
Згідно змісту закону відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п.4 постанови № 10 від 22.12.2006 року «Про судову практику у справах про хуліганство» суди мають відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин учинення ним кримінально караних дій. Дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім'ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що дії обвинувачених буде правильним кваліфікувати відповідно ОСОБА_7 за ч.2 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, а дії ОСОБА_6 - за ч.1 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, оскільки 28 вересня 2014 року близько 18 год. 30 хв. ОСОБА_7 , знаходячись на сільській дорозі у с. Підгородці Сколівського району Львівської області, через конфлікт його дружини ОСОБА_6 із ОСОБА_10 , який виник з приводу випасання худоби, схопивши попередньо камінь у праву руку, умисно наніс ОСОБА_10 два удари в область лівого ока і один удар по носі, від яких ОСОБА_10 впав на узбіччя дороги, після чого ОСОБА_7 наніс ОСОБА_10 ще три удари каменем по голові, заподіявши такими діями струс головного мозку, що відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Після цього до місця конфлікту прибігла обвинувачена ОСОБА_6 , схопила із узбіччя дороги в праву руку дерев'яну палицю, якою умисно нанесла ОСОБА_10 два удари по спині, удар по голові, проте, оскільки ОСОБА_10 в цей час підклав під удар праву руку, тому палиця влучила по руці, заподіявши ОСОБА_10 синці та садна на голові та тілі, що відносяться до легкого тілесного ушкодження.
Виходячи з вищевикладеного апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції був неправильно застосований кримінальний закон, тобто застосування закону, який не підлягає застосуванню, що призводить до зміни вироку.
Згідно до ч.2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Апеляційний суд при застосуванні вимог ст. 65 КК України враховує вищевикладені обставини, при яких були скоєні кримінальні правопорушення: умисел, мотив, обстановку скоєння злочину, в якості обставин, які пом'якшують покарання суд визнає щире каяття та вважає необхідним і достатнім призначити обвинуваченим покарання у виді штрафу ОСОБА_7 - відповідно в розмірі 1700 грн. та ОСОБА_6 - 850 грн.
Обговорюючи доводи апеляційних скарг в частині цивільного позову у даному кримінальному провадженні, колегія суддів вважає їх слушними, тому вирок у частині вирішення цивільного позову ОСОБА_10 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди підлягає скасуванню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції була допущена неповнота судового слідства при вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_10 та визначенні розміру завданої кримінальним правопорушенням шкоди. До матеріалів справи не долучені оригінали чеків на придбання лікарських препаратів, не витребовувалась та не оглядалось у судовому засіданні у суді першої інстанції історія хвороби потерпілого, не викликався та не був допитаний у судовому засіданні лікуючий лікар на предмет призначень лікарських препаратів, та чи відповідають даним призначенням медичні препарати придбані потерпілим та його діагнозу. Тілесні ушкодження потерпілому були заподіяні 28 вересня 2013 року, а з представлених у матеріалах справи копій чеків вбачається, що перші препарати були придбані 11 жовтня 2013 року.
Вироком суду моральна шкода стягнута з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в солідарному порядку без врахування ступеня вини кожного з них відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п.10 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Цивільний позов, на думку колегії суддів, має бути розглянутий у цивільному порядку з належним дотриманням вимог цивільно-процесуального законодавства.
Що стосується поданих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 письмових заяв про застосування щодо них Закону України «Про амністію у 2014 році», то такі підлягають задоволенню.
Відповідно до п."ґ" ст. 1, ст. 9 Закону України "Про амністію у 2014 році" від 08 квітня 2014 року звільняються від відбування покарання особи, які на день набрання чинності цим Законом досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (тобто 60-річного віку), засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, й щодо яких судом ухвалені вироки, які не набрали законної сили.
ОСОБА_7 засуджений за ч.2 ст. 125 КК України, тобто за злочин, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості.
ОСОБА_6 засуджена за ч.1 ст. 125 КК України, тобто за злочин, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості.
На день набрання чинності Законом України "Про амністію у 2014 році" від 08 квітня 2014 року (а саме 19 квітня 2014 року) ОСОБА_7 та ОСОБА_6 досягли пенсійного віку ( ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Том 1 а.с.58), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Том 1 а.с.70).
Вирок Сколівського районного суду Львівської області від 26 березня 2014 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 законної сили не набрав.
Отже, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на підставі п."ґ" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" від 08 квітня 2014 року підлягають звільненню від відбування призначеного покарання у виді штрафу.
Перешкод для застосування амністії, передбачених ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році» зі змінами, внесеними в ці Закони Законом України від 06 травня 2014 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо застосування амністії в Україні», не вбачається.
За таких обставин колегія суддів вважає можливим застосувати до ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Закон України «Про амністію у 2014 році» та звільнити їх від відбування призначеного відповідно за ч.1 та ч.2 ст. 125 КК України покарання.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України, п."ґ" ст. 1, ст.ст. 9, 10 Закону України "Про амністію у 2014 році" від 08 квітня 2014 року, колегія суддів,
апеляційні скарги ОСОБА_7 та ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Сколівського районного суду Львівської області від 26 березня 2014 року відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_6 змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч.2 ст. 296 КК України на ч.2 ст. 125 КК України, а дії ОСОБА_6 з ч.2 ст. 296 КК України на ч.1 ст. 125 КК України.
Вважати засудженим ОСОБА_7 за ч.2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу 1 700 грн.
Вважати засудженою ОСОБА_6 за ч.1 ст. 125 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу 850 грн.
Вирок в частині вирішення цивільного позову скасувати, а справу в цій частині направити в той же суд для розгляду в порядку цивільного судочинства.
Речовий доказ: чоловічу сорочку сірого кольору із вставками чорного кольору повернути ОСОБА_7 .
В решті вирок суду залишити без зміни.
На підставі п."ґ" ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання у виді штрафу в розмірі 1 700 грн.
На підставі п."ґ" ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року звільнити ОСОБА_6 від призначеного покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4