18 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/1172/14
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Кравченко К.В
ДомусчіС.Д.
при секретарі: Паламарчук Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стивідорна компанія «Нікмет-Термінал» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.12.2013 року № 0000214740,-
У квітні 2014р. ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» (далі Товариство) звернулось в суд із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.12.2013р. за № 0000214740.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ДПІ в період з 25.11.2013р. по 12.12.2013р. провела позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинах з ДП «АМПУ» за період червень-липень 2013р., за результатами якої складено акт від 12.12.2013р. №53/47-4/35835822. В висновках акту перевірки зазначено, що між Товариством та його контрагентом відсутні господарські операції з користування причалами та об'єктами портової інфраструктури на підставі укладених між ними договорів сервітуту та договору про користування об'єктами інфраструктури.
На підставі таких висновків ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.12.2013р. за №0000214740 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 241 287грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 120 643,50грн. Не погоджуючись із прийнятим рішенням позивач оскаржив його, поте рішенням Міністерства доходів і зборів України від 24.12.2013р. скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.
Позивач зазначає, що дійсність господарських відносин підтверджується належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського та податкового обліку. Таким чином, Товариство має право на формування податкового кредиту. Посилаючись на зазначені обставини позивач просить позов задовольнити.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014р. позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України від 24.12.2013р. №0000214740.
Повернуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стивідорна компанія «Нікмет-Термінал» судовий збір у розмірі 478,20грн., сплачений за платіжним доручення №7322 від 29.04.2014р.
В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову, посилаючись на порушення норм права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.
За правилами ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що не здійснення державної реєстрації договору про встановлення сервітуту не позбавляє платника податку на проведення господарських операцій, а відповідно на формування податкового кредиту по операціям за цим договором.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України в період з 25.11.201р. по 12.12.2013р. проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ДП «АМПУ» за період червень-липень 2013р., за результатами якої складено акт від 12.12.2013р. № 53/47-4/35835822.
У висновках акту перевірки СДПІ вказано на порушення платником податку вимог податкового законодавства, а саме: п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2013р. на суму 241 287,00 грн.
На підставі акту перевірки, прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.12.2013р. №0000214740 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 421 287,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 120 643,50 грн.
Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стало те, що на думку ДПІ договір про встановлення права сервітуту, не зареєстрований у встановленому Законом порядку, а тому господарські операції між позивачем та його контрагентами не є реальними.
Перевіряючи правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції виходив з того, що положеннями ст.198ПК України визначений порядок і підстави для формування податкового кредиту.
У відповідності до вищезазначених норм позивачем надано до перевірки первинні документи, які підтверджують господарські операції, а саме: договір про встановлення сервітуту з додатками, в п.14.1 якого вказано, що він набрав чинності з моменту підписання уповноваженими представниками; додаткова угода з додатками; рахунки на оплату; акти надання послуг (виконаних робіт); податкові накладні; платіжні доручення; оборотньо-сальдові відомості (а.с.23-49).
Отже, усі надані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами та правомірність формування податкового кредиту.
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено правомірність формування позивачем податкового кредиту, оскільки господарські відносини підтверджуються належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського та податкового обліку.
Судова колегія зазначає, що недотримання вимог ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не є визначальною умовою для формування податкового кредиту.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду постановлена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196,198,200,206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: К.В. Кравченко
С.Д Домусчі