24 листопада 2014 року справа № 823/3138/14
м. Черкаси
11 год. 00 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гараня С.М.,
при секретарі - Рахліній В.В.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - за довіреністю,
представника відповідача державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області Юревича С.В. - за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1, в якій останній просить визнати протиправною та скасувати податкову вимогу відповідача № 1767-25 від 30.05.2014р.
В обґрунтування адміністративного позову ОСОБА_1 зазначив, що йому надійшла вимога ДПІ у м. Черкасах № 1767-25 від 30.05.2014р., в якій зазначалось, що за ним рахується податковий борг в сумі 149 340,74грн. за основним платежем та вказано, що з 29.05.2014р. на будь-яке майно, яке перебуває у власності позивача і відповідає балансовій вартості суми боргу буде поширюватись право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховуватиметься пеня та штрафні фінансові санкції. Приймаючи вказану вимогу податковий орган виходив з того, що в даному випадку підлягають оподаткуванню (податком на доходи фізичних осіб) штрафні санкції та відсотки, які залишилися непогашеними і були списані позивачу колекторською конторою (по кредитному договору № 11333354000 від 15.04.2008р.). Зазначену обставину для прийняття оскаржуваної вимоги позивач вважає безпідставною, оскільки операція із списання штрафних санкцій і відсотків не носить матеріального характеру. Колекторська контора надала позивачеві послугу - списавши нараховані штрафні санкції та відсотки, проте така послуга не принесла і не може принести останньому дохід, який підлягає оподаткуванню. Тобто, кваліфікація відповідачем вказаної послуги (знижки), як додаткове благо, є необґрунтованою, а отже у ОСОБА_1 був відсутній обов'язок щодо сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб, що визначений оскаржуваною вимогою.
В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав та просив суд задовольнити вимоги ОСОБА_1 повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував повністю з підстав викладених у запереченні та просив суд залишити його без задоволення, наголосивши, що прямою нормою Податкового кодексу України (абзац «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164) визначено, що до сум загального оподаткованого доходу включаються доходи отримані платником, як додаткове благо - суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. В контексті вищевказаного, зазначив представник відповідача, податкова вимога ДПІ у м. Черкасах № 1767-25 від 30.05.2014р. є правомірною, а позов ОСОБА_1 таким, що не підлягає задоволенню.
З огляду на вказані обставини, представник відповідача просив відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 15.04.2008р. між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 11333354000, борг по якому залишився непогашеним після реалізації предмету іпотеки - квартири позивача розташованої за адресою: АДРЕСА_1, за ціною 759 000,00грн.
В подальшому, ПАТ «Укрсиббанк» передав право вимоги по вищевказаному кредитному договору ТОВ «Кей-Колект».
Листом від 11.12.2012р. (а.с.7) ТОВ «Кей-Колект» повідомило позивача, що станом на 10.12.2012р. за ним обліковується кредитна заборгованість в сумі 197 161 доларів США 30 центів по кредитному договору № 11333354000 від 15.04.2008р. Крім цього було зазначено, що товариство, як кредитор позивача, з метою виконання вимог абзацу «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України прийняло рішення про анулювання кредитної заборгованості ОСОБА_1, яка станом на 10.12.2013р. становила 110 045 доларів США 30 центів, що за курсом НБУ станом на 10.12.2012р. складає 879 592,08грн.
30.01.2014р. позивачем до ДПІ у м. Черкасах була подана декларація про майновий стан і доходи за 2012р. № 1400010777 (а.с.13), в якій позивач самостійно визначив дохід, який включається до загального оподаткованого доходу за вказаний період та підлягає сплаті, в розмірі 149 316,94грн.
На початку червня 2014р. на адресу ОСОБА_1 надійшла податкова вимога ДПІ у м. Черкасах № 1767-25 від 30.05.2014р., в якій було зазначено, що станом на 29.05.2014р. за останнім рахується податковий борг в сумі 149 340,74грн. за основним платежем та вказано, що з 29.05.2014р. на будь-яке майно, яке перебуває у власності позивача і відповідає балансовій вартості суми боргу буде поширюватись право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховуватиметься пеня та штрафні фінансові санкції.
Вважаючи вимогу податкового органу такою, що прийнята з порушенням норм Податкового кодексу України, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів із сторони суб'єкта владних повноважень.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України).
Згідно з п.п.162.1.1 п.162.1 ст.162 ПК України, платником податку з доходів фізичних осіб є, зокрема фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Фізичною особою - резидентом у відповідності до п.п.14.1.213 п.14.1 ст.14 ПК України визнається фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
Об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (п.163.1 ст.163 ПК України).
Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп.164.1.2 .164.1 ст.164 ПК України).
Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначені п.164.2 ст.164 ПК України.
В силу абзацу «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації
Враховуючи вищевказані норми ПК України, суд дійшов висновку, що обов'язок щодо самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку за наявності таких умов : а) отримання платником податку доходу, у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням; б) надіслання платнику податку повідомлення про анулювання боргу; в) включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду; г) відображення платником податків отриманого доходу у річній податковій декларації.
В свою чергу, в силу п.п.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами цього Кодексу).
У відповідності до п. 3.3. Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. № 1020, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.01.2011р. за № 46/18784 (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), у графі 3 «Сума виплаченого доходу» відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом.
Таким чином, суд зазначає, що відповідно до вищезазначених положень, основною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходів фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.
З огляду на зазначене, суд в даному випадку погоджується з доводами представника позивача, що штрафні санкції та відсотки за користування кредитом нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за рішенням колекторської контори не є доходом платника податків в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню. Тобто, кваліфікація відповідачем вказаної послуги (знижки), як додаткове благо є необґрунтованою, а отже у ОСОБА_1 був відсутній обов'язок щодо сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб, що визначений оскаржуваною вимогою.
Більш того, суд зазначає, що відповідачем була подана до ДПІ у м. Черкасах уточнююча декларація від 29.10.2014р. про майновий стан і доходи, якою ОСОБА_1 самостійно зменшив суму, яка підлягає перерахуванню в бюджет на 149 316,39грн. (а.с.24-25). Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 03.11.2014р. у справі № 823/3095/14 за позовом ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області до ФОП ОСОБА_1 про стягнення з останнього податкового боргу за податковою декларацією від 30.01.2014р. № 1400010777 у сумі 149 316,39грн., провадження у справі було закрито за клопотанням представника податкового органу, у зв'язку з поданням відповідачем уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Тобто, суд дійшов висновку, що суб'єкт владних повноважень не довів, що під час прийняття оскаржуваної податкової вимог від 30.05.2014р. № 1767-25 він діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, в зв'язку з чим, вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 30.05.2014 р. № 1767-25.
Стягнути з Державного бюджету на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 195 (сто дев'яносто п'ять) грн. 15 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. У разі застосування судом частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя С.М. Гарань
Повний текст постанови виготовлений 28.11.2014р.