Справа: № 823/2306/14 Головуючий у 1-й інстанції:Паламара П.Г. Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
20 листопада 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
при секретарі Дешко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» до Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Монастирищенська виробничо - впроваджувальна фірма «Енергетик» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «РВП Плюс» за серпень, вересень 2013 року, про що складено акт від 23.06.2014 року № 77/15-003/31100615.
Відповідно до висновку Акту перевірки податковим органом встановлено наступні порушення: ч. 5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «МВВФ «Енергетик» при придбанні та продажу товарів (послуг); п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПКУ, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму ПДВ 1000000,0 грн. в серпні 2013 року та на суму ПДВ 333333,33 грн. в вересні 2013р.
На підставі акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 07.07.2014 року №0000511500, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 2 000 000, 00 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду, в якому просив визнати нечинними та скасувати податкове повідомлення-рішення.
В основу обґрунтування свого рішення про задоволення позову, суд першої інстанції посилався на те, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства.
Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Доказом того, що в структурі активів та власному капіталі позивача та його контрагента виникли зміни є наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Монастирищенська виробничо - впроваджувальна фірма «Енергетик» та ПП «РВП Плюс» укладено договір поставки № 3368 від 05.08.2013 року та договір поставки №3384 від 23.09.2013 року.
Виконання зазначених договорів підтверджується видатковими накладними №РВ-0000015 від 05.08.2013р., №196 від 12.08.2013р., №195 від 12.08.2013р., №208 від 20.08.2013р., №209 від 20.08.2013р., №212 від 27.08.2013р., №213 від 27.08.2013р., №РВ-0000285 від 23.09.2013р., №242 від 27.09.2013р., №269 від 14.10.2013р., №268 від 14.10.2013р., податковими накладними від 05.08.2013р., від 23.09.2013р., товарно-транспортними накладними від 05.08.2013р., від 23.09.2013р., накладними вимоги на відпуск матеріалів від 12.08.2013р. №00000000726, від 12.08.2013р. №00000000794, від 20.08.2013р. №00000000795, від 20.08.2013р. №00000000796, від 27.08.2013р. №00000000894, від 27.08.2013р. №00000000903, приймально-давальними актами №2101 від 12.08.2013р., №2100 від 12.08.2013р., №2094 від 20.08.2013р., №2097 від 20.08.2013р., №2090 від 27.08.2013р., №2091 від 27.08.2013р., №2123 від 27.09.2013р., №2149 від 14.10.2013р., №2148 від 14.10.2013р., які складені у відповідності до вимог законодавства, що підтверджує дійсність даних правочинів.
Крім того, факт розрахунку позивачем за отримання товарів від ПП «РВП Плюс» підтверджується банківськими виписками рахунку позивача.
Більше того, позивачем надано до суду бухгалтерські документи по отриманню, оприбуткуванню, використанню отриманого товару у виробництво продукції товариства, зокрема оборотно-сальдові відомості, картки по рахунку 201 та документи на підтвердження відвантаження готової продукції контрагенту покупцю.
Враховуючи все вище наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції зроблено вірний висновок про задоволення позовних вимог, оскільки позивачем підтверджено правомірність формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за перевіряємий період, в зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, що було вірно зроблено судом першої інстанції.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Головуючий суддя Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Степанюк А.Г.