Ухвала
іменем україни
15 жовтня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Леванчука А.О., Маляренка А.В., Писаної Т.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 червня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 05 серпня 2014 року,
У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_5 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 23 735,68 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 05 серпня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить вказані судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, керуючись положеннями ст. 196 СК України, вірно виходив із відсутності вини відповідача в утворенні заборгованості зі сплати аліментів.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.
Таким чином, оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому їх необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - відхилити.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 червня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 05 серпня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
А.О. ЛеванчукА.В. МаляренкоТ.О. Писана