Ухвала
іменем україни
19 листопада 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.,
суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,
Умнової О.В., Фаловської І.М.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від
15 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від
21 липня 2014 року,
встановила:
У червні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні Ініціативи») звернулося до суду з указаним позовом до ОСОБА_3, посилаючись на те, що за умовами кредитного договору, укладеного 25 травня 2007 року між
ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого є ТОВ «Кредитні Ініціативи», та ОСОБА_4, останній отримав кредитні кошти у розмірі 252 500 грн зі сплатою відповідних відсотків за користування коштами та строком повернення до
24 травня 2027 року. Виконання умов указаного договору забезпечено договором іпотеки від 25 травня 2007 року, укладеним між
ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_3, предметом якого є житловий будинок із магазином, влаштованим на першому поверсі власного житлового будинку, площею
75,1 кв.м., та земельну ділянку, на якій розташоване вказане нерухоме майно, площею 0,0150 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Неналежне виконання ОСОБА_4 умов кредитного договору призвело до утворення заборгованості, яка станом на 28 лютого 2013 року склала 479 038,07 грн та добровільно сплачена не була. Посилаючись на вказане, просило у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 21 липня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ТОВ «Кредитні Ініціативи» просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивачем не доведено право вимоги на предмет іпотеки.
Проте з таким висновком погодитися не можна, виходячи з наступного.
Установлено, що 25 травня 2007 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого є ТОВ «Кредитні Ініціативи», та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредитні кошти у розмірі
252 500 грн зі сплатою відповідних відсотків за користування коштами та строком повернення до 24 травня 2027 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором того ж дня між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки. Предметом даного договору є житловий будинок із магазином, влаштованим на першому поверсі власного житлового будинку, площею 75,1 кв.м., та земельну ділянку, на якій розташоване вказане нерухоме майно, площею 0,0150 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
За договором відступлення від 17 грудня 2012 року та договором про передачу прав за договорами забезпечення, укладеним між
ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та
ТОВ «Кредитні ініціативи», останній набув право вимоги заборгованості за договорами про надання споживчого кредиту та забезпечення кредитних договорів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, апеляційний суд посилався на те, що позивачем не виконано вимоги Закону України «Про іпотеку», а саме письмова вимога про усунення порушень була надіслана лише боржнику, а іпотекодавцю ОСОБА_3 така вимога не направлялась.
При цьому апеляційний суд не врахував, що відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» положення ч. 1 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Згідно роз'яснень, наданих у п. 37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5, невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.
Таким чином, оскільки у позичальника наявна заборгованість за кредитним договором, забезпеченим іпотекою, що відповідачем не спростовано, тому іпотекодержатель має право на такий спосіб судового захисту, як звернення стягнення на предмет іпотеки.
У порушення вимог ст. ст. 213, 315 ЦПК України, апеляційний суд переглядаючи справу, на вказане уваги не звернув, зазначених норм та роз'яснень не врахував, залишив поза увагою, ту обставину, що і боржник і іпотекодавець проживають за однією адресою та дійшов до передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.
За таких обставин, постановлена апеляційним судом ухвалу не може вважатися законною і обґрунтованою, у зв'язку із чим, відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 21 липня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Ткачук
Судді:В.С. Висоцька
М.К. Гримич
О.В. Умнова
І.М. Фаловська