Ухвала
19 листопада 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.
суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О., Хопти С.Ф., Черненко В.А.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 червня 2014 року, -
У серпні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 безпідставно набуті кошти у розмірі 464 245 грн 30 коп.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що у 2012-2013 роках розглядалась цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до неї про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності, за її зустрічним позовом до ОСОБА_2 про зобов'язання прийняти платіж у меншому розмірі, ніж передбачено вимогою. Зазначала, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2013 року було звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ОСОБА_2 права власності на магазин непродовольчих товарів - приміщення № 5 поз.1-5, загальною площею 54,9 кв.м., ганок літ. а5 на першому поверсі житлового будинку літ. А-3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та встановлено вартість предмета іпотеки у розмірі 994 тис. грн в рахунок погашення її заборгованості, яка складається з 113 233,60 швейцарських франків, що еквівалентно 529 754 грн 70 коп., з яких 110 569,35 швейцарських франків, що еквівалентно 517 416 грн 40 коп. - заборгованість за простроченим кредитом; 1 836,75 швейцарських франків, що еквівалентно 8 593 грн 09 коп. - заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом; 586,45 швейцарських франків, що еквівалентно 2 743 грн 64 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 214,05 швейцарський франків, що еквівалентно 1 001 грн 44 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за користування кредитом, відповідно до кредитного договору від 20 листопада 2006 року та договору про відступлення права вимоги від 20 червня 2008 року. Тобто апеляційний суд визнав за відповідачем право власності на її нерухоме майно, вартістю 994 тис. грн в рахунок погашення заборгованості позивача у розмірі 529 754 грн 70 коп., що на 464 245 грн 30 коп. більше ніж її фактична заборгованість, а тому, на її думку, відповідач на підставі вказаного рішення суду безпідставно набув кошти у розмірі 464 245 грн 30 коп.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 червня 2014 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 464 245 грн 30 коп.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_2 має повернути ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти на підставі ст. 1212 ЦК України.
Проте погодитись з таким висновком судів не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
При цьому, зобов'язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).
З матеріалів справи убачається, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 червня 2013 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ОСОБА_2 права власності на магазин непродовольчих товарів - приміщення № 5 поз. 1-5, загальною площею 54, 9 кв.м, ґанок літ А 5 на першому поверсі житлового будинку літ А-3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, встановивши вартість предмета іпотеки у розмірі 994 тис. грн, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1, яка становить 113 233,60 швейцарських франків, що еквівалентно 517 416 грн 40 коп, відповідно до кредитного договору від 20 листопада 2006 року та договору про відступлення права вимоги від 20 червня 2008 року, тобто майно було набуте ОСОБА_2 на підставі рішення суду.
Суди, посилаючись на вказані норми матеріального права, дали їм невірне тлумачення про те, що у даному випадку мало місце безпідставне збагачення відповідача у зв'язку з отриманням ним права власності на майно, що належало позивачу, в рахунок погашення заборгованості, яке перевищує розмір самої заборгованості, помилково застосували до даних правовідносин ст. 1212 ЦК України та дійшли передчасного висновку про задоволення позову.
За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 червня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
А.О. Лесько
С.Ф. Хопта
В.А. Черненко