19 листопада 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,
Хопти С.Ф., Черненко В.А.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокапітал» про визнання недійсними окремих положень кредитного договору, стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокапітал» на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 21 травня 2014 року,
У грудні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідачем порушені вимоги п. 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про захист прав споживачів» щодо недопустимості включення до договору про надання споживчого кредиту несправедливих умов. Крім того, відповідач навмисно ввів його в оману щодо обставин, які мають істотне значення, а саме: умов щомісячної оплати по поверненню кредиту та умов дострокового його повернення, що є підставою для подвійного відшкодування збитків, які полягають у зайвій платі за обслуговування кредиту. У зв'язку із цим, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати недійсними пункти 2.2.3, 4.1 та 4.3 кредитного договору № 954 від 08 листопада 2008 року, стягнення збитків у розмірі 59 380 грн. 54 коп. та 20 тис. грн. у відшкодування моральної шкоди.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 21 травня 2014 року, позов задоволено частково. Визнано недійсними пункти 2.2.3, 4.1, 4.3 кредитного договору № 954, укладеного 08 листопада 2008 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Фінансова компанія «Єврокапітал». Стягнуто з ТОВ «Фінансова компанія «Єврокапітал» на користь ОСОБА_3 збитки у розмірі 59 380 грн. 54 коп. та 3 тис. грн. у відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судового збору.
У касаційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Єврокапітал», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що п. п. 2.2.3, 4.1, 4.3 кредитного договору укладені внаслідок обману з боку відповідача, а тому є недійсними відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України з часу укладення договору, та застосовано наслідки, передбачені ч. 2 ст. 230 ЦК України.
З таким висновком судів повністю погодитись не можна, оскільки він не ґрунтується на матеріалах справи та суперечить нормам матеріального та процесуального права.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Судом установлено, що 08 листопада 2008 року між ТОВ «ФК «Єврокапітал» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останньому надано кредит у розмірі 80 946 грн. 50 коп. на придбання автотранспортного засобу зі сплатою ним процентів за користування коштами у розмірі 5% і строком повернення до 08 листопада 2010 року (а. с. 11-21 т. 1).
За пунктом 2.2.3 цього договору плата за обслуговування кредиту розраховується за певною формулою та залежить від коефіцієнта зміни курсу Національного банку України (далі - НБУ) долара США до гривні. Цим самим пунктом установлено, що розмір щомісячної плати за обслуговування кредиту у відсотках дорівнює 0,00 процентів. Пунктом 4.1 указаного договору передбачено, що у разі дострокового погашення кредиту за ініціативою позичальника плата за дострокове погашення також розраховується за певною формулою (а. с. 12-14 т. 1).
Згідно із затвердженим сторонами графіком платежів, який є невід'ємною частиною договору, позивач повинен сплачувати щомісяця до 08 жовтня 2010 року фіксовану суму у розмірі 3 551 грн. 24 коп. та 08 листопада 2010 року сплатити останній платіж у розмірі 3 531 грн. 78 коп. Ці платежі складаються із частини основного боргу, процентів та плати за обслуговування кредиту, яка дорівнює нулю (а. с. 22-23 т. 1).
Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
З квитанцій про сплату коштів за кредитним договором вбачається розбіжність між розмірами щомісячних платежів, установлених графіком, і сумами фактично сплачених щомісячних платежів, до яких включені плата за обслуговування кредиту, розмір якої змінювався відповідно до зміни курсу НБУ долара США до гривні. Так, ОСОБА_3 сплачено: у грудні
2008 року 4 510 грн., у січні 2009 року 4 716 грн., у лютому, березні та квітні 2009 року по 4 720 грн., у травні 2009 року 4 726 грн., у червні 2009 року
4 662 грн., у липні 2009 року 4 670 грн., у серпні 2009 року 4 720 грн., у вересні 2009 року 4 900 грн., у жовтні 2009 року 4 906 грн., унаслідок чого розмір щомісячних платежів збільшився. У жовтні 2009 року ОСОБА_3 достроково виконав усі платежі за кредитним договором, сплативши
61 692 грн., і в цю суму входить плата за дострокове погашення кредиту (а. с. 24-26 т. 1).
Таким чином судами встановлено, що у спірному договорі плата за обслуговування кредиту та за його дострокове погашення визначена за формулою зі змінними величинами. Зазначені умови суперечать положенням ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».
Однак суди, задовольняючи частково позов, посилаючись на ст. 230 ЦК України та встановлені обставини, дійшли висновку, що п. п. 2.2.3, 4.1, 4.3 кредитного договору укладені внаслідок обману з боку відповідача та застосували правові наслідки недійсності правочину, передбачені ч. 2 ст. 230 ЦК України.
Згідно з ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
У порушення зазначеної норми процесуального права, при новому розгляді справи суди не перевірили та не з'ясували обставини відповідно до висновків, викладених в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2013 року, якою було скасовано рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 17 лютого 2012 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 11 квітня 2012 року, та невірно застосували норму матеріального права (ст. 230 ЦК України) для вирішення спору, внаслідок чого кредитний договір був визнаний в цілому недійсним як такий, що укладений під впливом обману (а. с. 358-361 т. 1).
Скасовуючи попередні судові рішення у даній справі, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначив, що судами помилково не було застосовано норми Закону України «Про захист прав споживачів», проте зазначена вказівка вищого судами була залишена поза увагою при новому розгляді справи.
Таким чином суди у порушення вимог ст. ст. 212-214, 315 ЦПК України не врахували норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановили обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, відповідно до ст. 338 ЦПК України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 333, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокапітал» задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 21 травня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
А.О. Лесько
С.Ф. Хопта
В.А. Черненко